Усе навкруги
Запалює мене і залишає жевріти цілими днями,
Ніби моє життя- каторга,
І я вже не можу контролювати,
Коли мені проявляти ті емоції,
Що їх вам усім ніколи не вистачає.
А серце моє вкрито ранами з відчаю
Та жахіть,
Що ви мені всі дарували
І я вже не знаю,
Де я продала штувал
Від свого життя,
І чи даром його не віддала,
Як хворе кошеня,
Адже це було єдине, що в мені хотіло жити,
Що хотіло щось змінити...
Все тепло видуло протягом встановленої безпечної відстані
Між нами,
Встановлених обмежень,
Не раз порушених кордонів твого его.
Більше нема тепла, того,
Що гріло серце,
Більше нема тепла, того,
Що гріло тіло
Тією теплою весною і літом.
В мене більше нічого не лишилось.
