I am in love with your smile..

《Частина 4》

-Ти ж в порядку? Проходячи через вітальну запитав Те.
-Так.. просто поганий сон.. все нормально. Сказав Чім натягаючи рукави худі до самих кінчиків пальців.
-Ну добре, давай будемо їсти, я зараз приготую сніданок, а ти якщо хочеш можеш йти в ванну. Почувши про таку можливість Чімін пробормотав щось незрозуміле і швидко направився в ванну. Там він ще раз прийняв душ умився і прополоскав рот. Також хлопець весь час відчував тривогу і серце не хотіло втихомирюватись. Але він вирішив натягнути маску "все добре" щоб Техьн не хвилювався.  Виходячи з ванни він почув голоси які доносились з кухні. Він нічого не міг розібрати адже говорили тихо, тому він просто напривився туди. Зайшовши в кухню він помітив Техьона і ще одного красивого високого Омегу з широкими плачами і дивним сміхом.
-О Чімін ти вже повернувся знайомся це мій хьон Сокджин, усмихнувся Те.
-Можеш звати мене Джин-хьон. Сокджин протягнув руку і усміхнувся у всі 32.
-Дуже приємно, я Чімін, замявшись всміхнувся Чімін і вклав свою маленьку лодонь в руку новго знайомого.
-Так а тепер, Go to the eat? Весело перервав їх Те.
-Що?
-Не звертай уваги Чімін, наш Те вчить англійську, щоб блистіти розумом перед красивими альфами, розсміявсі Джин.
-Еей! Техьон ображено штовхнув брата в плече,-Альфам подобаються розумні Омеги я взагалі а шоці як ти зі своїм розумом найшов Альфу.
-Ей ти сопляк, я тебе не так виховував.
-Мене виховала вулиця, Те показав язик і швидко зайшов за кухонні тумби.
-Вулиця його виховувала а як же, давай накривай на стіл засранець.
Одразу було помітно що ці двоє дуже близькі, в якійсь степені Чімінові навіть стало не зручно що він знаходиться там. Коли він був  маленьким часто мріяв про старшого брата, який би підтримав захистив був поруч, але в життя ще то почуття гумору тому Чімін з народження був один серед всіх проблем.
-І так де ти живеш? Ти ж в школу ще ходиш?
-Так мені 17, останній рік, і я живу з бабусею.
-Як навчання?
-Ммм оцінки не найкращі, але я правда незнаю чому тому, що правда стараюсь їх виправити.
-Оцінки не головне, головне знання. Так тепер я розкажу трохи про себе,  мені 24 я поступив на архітектора далеких 5 років тому але потім залишив його.
-Оуу архітектор це дуже хороша професія, чому ви залишили університет?
-В 19 років мене запросили в біг хід на прослуховування я його не пройшоов, але мені найшли інше заняття я режисер-постановник в невеликій компанії.
-Так ти там познайомився з Юнгі-хьоном?
-Не перебивай сопляк так от.. Я планую відновити навчання, диплом архітектора нікому не завадить. А ти ким хочеш стати?
-Ммм я думаю що піду одразу на роботу.
-Чому на роботу?
-Ну.. тому, що ні в мене ні в моєї бабусі немає коштів.
-Не завжди потрібні кошти,  потрібні хороші оцінки продовжував Джин, хоча помітив що хлопцеві не зручно.
-Ну оцінки в мене теж не хороші.
-Чому?
-Так хьон що це за допит? Вклинився Те.
-Тому що можливо мої оцінки занижують і через це я не можу ходити на позашкільні заняття..
-Ти малюєш?
-Ні з позашкільних занять не тільки є малювання. Техьон на фоні приснув сміхом. *Так актор з нього правда хороший, ніхто здається не момітив що відбувається в нього в середині*. Коли я був молодший, продовжив Чімін щоб не виглядати дивним,- я ходив на танці, але тепер не можу ходити бо оцінки не найкращі.
-Ооу так ти танцюєш? Неоднозначно Джин блимнув бровами,- а ти не пробував виправити оцінки?
-Так я їх все життя виправляю. Знову пожартвував Чімін і Те знову оцінив його жарт. *Грати роль було не так важко, як на перший погляд*
-Ну ми над цим ще подумаємо.
-В сенсі?
-В сенсі доїдай сніданок, с я спати сьогодні знову знімали кліп до 4 ночі а потім ще розбирали все до 7 ранку.
-Так ви дозняли кліп? Весело сказав Те.
-Ні.
-Хьооон навіщо так обнадіювати?
-Там лишилось кілька сцен, але я все одно не скажу коли дата виходу.
-Та нуу хьон це не справидливо.
-Все справедливо, все я спати а ти помий посуду, Чімін було приємно познайомитись.
-Мені теж, добраніч? Для пристойності, ледь підняв кутики губ Чім.
-Добраніч, всміхнувся Джин.
Вичекавши паузу, Чімін піднявся з-за стола:
-Ну мені пора, думаю сьогодні мені точно кінець.
-Вже? Я думав ти ще побудеш деякий час в нас, Те розчаровано опустив голову.
-Ну, я не хочу заважати, та й бабуся точно думає що я така сама шлюха як мій тато, раз не був ні на роботі ні вдома. В середині щось зжалось, але ж бабуся була права після того дня він точно став шлюхою, він ж сам винен.. як же було противно..
-Мм Чімін, можеш дати мені свій номер, я хочу дружити з тобою.. несміло сказав  Те.
-Мм окей..
-Ось напиши, Те поклав перед Чіміном маленький клаптик паперу і ручку. Швидко написавши номер бабусі оскільки, його дешевий телефон розбили однокласники два тижні тому.
-Це номер моєї бабусі, дзвони від 3 до 5 в такий час я дома, ну тобто не на роботі і не в школі.
-Мм окей, тоді ми ще побачимось?
-Угу.. Чімін не дуже хотів спілкуватись з кимось, він з нав рано чи пізно його кинуть, як робили всі. Техьон провів його до дверей і пообіцяв що обов'язково подзвонить, Чімін і не чекав цього, він знав Техьон врятував його вчора мм можливо із жалості, можливо просто хотів допомогти, не більше.. саме так, просто хороша людина.

Дякую💜 що дочитали до кінця цю частину вибачте, що довго не було продовження*ви ж знаєте я лінива жопка*😝чекайте наступних частин лублу☺️💙