I am in love with your smile..

《Частина 5》

В дома Чіміна чекав справжній розùоб. "Любима бабуся" кілька раз обіцяла, що вижене Омегу з дому, називала шлюхою і бездарністю, казала що жаліє, що взяля його на опікунство, що розкаже дядькові і той навчить, як правильно жити...  Раніше вона не одноразово грозилась дядьком, але нічого не відбувалось, та одного разу коли Чімін не віддав свою зарплату, все ж таки дядько прийшов "виховувати" Чіміна. Після того випадку Чімін 2 тижні пролежав в лікарні з зламанами ребрами та сотнями синьців і царапин. Ще одної такої процедури виховання, Чімін мабуть б не пережив. Він правда не знав, що йому робити, в один момент Чімін відчув сильну біль в низу живота, не в силах втриматись на ногах він присів на підлогу і сперся на одвірок:
-Що вже залетів? Шлюха рідкісна, весь в свого тата, краще б ти здох, тоді при родах, виродок. Забирайся з мого дому, щоб я тебе не бачила. В тебе більше нема дому роби, що хочеш мені все-одно тобі майже 18 вали працюй.
-Ні.. все не так.. я.. мені нема куди йти.. я правда затримався в школі..
-Закрий рот! Не хочу нічого чути, провалюй звідси поки я дядькові не подзвонила, що мало минклого разу дістав? Хочеш ще?
Чімін не міг стримати сліз, за що це все? Що він зробив не так? Але він не такий...він не шлюха.. хоча ні справжня шлюха, після того.. він не може брехати сам собі, він оправдав свій статус. Нічого не залишалось, як просто зібрати деякі речі і піти з дому. Він правда не винив ні в чому бабусю, вона не планувала в старості виховувати хворого онука який  ні на що не здатний, але мабуть так випала карта. Зібравши речі він просто пішов, пішов не озираючись він не знав куди йти, живіт болів, і сил взагалі не було. Тут він згадав Техьона того самого сіро-волосого Омегу з квадратно усмішкою, який буквально вчора витягнув з лап смерті. *Та ну Чімін ти себе чуєш? Який Техьон не заважай людині спокійно жити, те що він врятував тебе від самогубства нічого ще не означає. Так що забуть про цього випадкового знайомого. Найкраще піти на роботу, і попроситись переночувати хоча би на 3-4 дні а дальше щось придумаю* Чімін направився на роботу ігноруючи біль в низу живота. Йти було не далеко, Чімін працював на складі, сортував продукти, там були безкоштовні обіди та вечері, і велика кімната для обіду в якій було 2 дивани ідеально підходила на місце для ночівлей. Через 15 хвилин Омега вже підходив до великої будівлі біля якої було багато грузовиків і робочих. Він обдумував як сказати боссові про всю ситуацію, як тут почув низький голос десь позаді себе:
-Чімін? Хлопець оглянувся і побачив Техьона з повними пакетами їжі.
-О, привіт Техьон.
-Привіт, я дзвонив тобі, можеш мені допомогти, а то мені зараз руки відаваляться.
-Оу так, звичайно, Чімін взяв один пакет від Техьона.
-Ти мені не відповів, чому ти не піднімав трубку?
-Ну з двох причин, по-перше це тільки 9 ранку а по-друге від сьогодні я живу на роботі. Так що підняти трубку я не зможу ще довгий час. Чімін старався сказвти це нейтрально, але вийшло не дуже:
-Оу, що трапилось?
-Ммм, як я і казав бабуся більше не збирається мене утримувати, тому сьогодні вигнала з дому.
-Чіміні~ чому ти не пішов до нас? ти справді збираєшся жити на складі?
-Ее, ну я збирався...
-Давай ти побудеш деякий час у нас а потім побачимо? Техьон зробив щенячі очі і прикусив нижню губу,- будь ласка~
-Техьон, я.. я не хочу заважати тобі і Сокджину-щи. Зі мною все в порядку правда..
-Ні Чімін, не в порядку, ти не маєш де жити. Будь ласка давай я тобі допоможу.
-А як же Сокджин-щи?
-Він не Сокджин-щи він хьон– Джин-хьон і він не буде проти, я в цьому впевнений.
-Мм ну.. добре..
-Yes, yes, yes! Пішли додому, якщо ти помітив ми живемо в двох кварталах звідси. Ти правда думав що ти мене не зустрінеш? Я тут як радіація, я тут все і всюди. Весело розсміявся Те,- Так добре, що я тебе зустрів хоч пакети важкі не сам буду тягти.
-Так ти мене використовуєш? Награно здивувався Чімін.
-Ні..тобто так, саме так я використовую тебе.
-Ось як? продовжував Чімін.
-Саме так. Гордо підняв голову Те.
-Ну тоді неси свої пакети сам,сказав Чімін і зупинився.
-Ні, ні допоможи мені, сміявся Те,-Ми майже на місці. Омеги перейшли через дорогу і Чімін знову згадав вчорашній вечір, те як він побачив цей будинок, як знайшов евакуаційні сходи, як піднявся на верх, нічний Сеул потім Техьон його квадратна усмішка і теплі руки...
Техьон витягнув ключі з задньої кишені і швидко відчинив двері під'їзду.
-Ти ж пам'ятаєш на якому поверсі наша квартира?
-Смієшся я не пам'ятаю, як взагалі попав на твій будинок.
-Океей 3 поверх 21 квартира.  Запам'ятай, до речі я повинен принести обід Хьонові на роботу інакше він мене поб'є хочеш зі мною? Якщо повезе можна побачити айдолів. Очі Те загорілись і ще трохи і з них б посипались іскри.
-Мм добре, до речі ти чому не в школі?
-А ти чому не в школі?
-Ну я як би дома не ночував.. замявся Чім.
-Ну а я тому що сьогодні субота, приснув сміхом Те.
-А що? Сьогодні субота? Брови Чіміна поповзли в верх а губи привідкирились.
-Ти такий мілашка Чіміні~, я здивуюсь, якщо в тебе немає Альфи.
-Ні не має, кому вони потрібні.
-Чіміні ти зовсім не романтик? Як кому вони потрібні? На побачення сам з собою будеш ходити?
-Мм я думаю, це на поганий варіант. Почесав підборіддя Чім
-Чімін ти не можеш так казати!
-Ми живемо в вільній країні, я маю право на власну думку.
-Добре розумнику, я побачу як ти заспіваєш коли влюбишся.
-Окей, ми мали йти до твого брата на роботу хіба ні?
-Точно зовсім забув, дай мені 5 хв мені потрібно переодягтись, а ти візьми з холодильника контейнер він підписаний.
-Навіщо тобі перевдягатись? Блимнув бровою Чім:
-Я ж йду там де велике скупчення реперів, вокалістів каротше багато крисивих Альф. Чімін на це лиш закотив очі і взяв курс на кухню. Відчинивши холодильник він помітив масу овочів фруктів суп, щось солодке і багато газировки. Десь між яйцями і кусочком торту Чімін найшов контейнер з надписом на кришці: "Любимому Сокджині-хьону😚😋😍😆❤❤❤" Чімін знов закотив очі, справді ці двоє були близькими.
-Техьон ти ж не на подіум відваєшся, чому ти так довго? Хлопець привідкрив двері спальні Техьона і побачив там таку картину: гора речей валялась на підлозі, пара конверсів була зв'язана між собою і висіла на великій лампі, Техьон "по турецьки" на половину голий сидів на тумбочці, і наносив блиск на губи.
-Техьон ради всього святого, що тут відбувається?
-Чімін! Ти мені потрібен голуба сорочка чи червона толстовка?
-Ч..толстовка, вдінь хоть щось.. говорив прикриваючи очі.
-Чімін ти що? ми ж омеги, і ммм мені не подобається ця толстовка, я візьму сорочку.
-Навіщо тоді питати?
-Хотів перевірити твій смак, спокійно сказав Те застібуючи сорочку на ґудзики.
Хлопці вийшли з квартири і направились в центр. По дорозі Техьон розповідав про школу, друзів, сім'ю. З історій Чімін дізнався що Те вже давно живе з Сокджином, з того часу як померла їхня мама, Омега не захотів жити з вічно-працюючим батьком, тому переїхав до Хьона. Також Техьон розповідав про те, як перший раз побачив айдолів в компанії, і часто потайки пробирався на зйомки, а потім з криками його виганяли і обіцяли, що на наступний раз він вже не відкрутиться.
°°°
-Техьон ще довго? Ти ж казав що це не далеко.
-Ні, ми вже.... прийшли. Хлопці зупинились перед великою скляною будівлею, вона відбивала все сонячне проміння і так світилась що її можна було побачити з космосу.
-Вау.. така велика..
-Так я теж був в шоці вона реально гіганська, ну все пішли досить тут стояти. Те потягнув Чіміна в середину, спокійно пройшов повз охорону і запитався про якксь групу потім пройшов по коридору і заглянув в один кабінет. Запитавшись про Сокджина знову кудись направився, Чімінові нічого не залишалось, як тільки ходити за ним хвостиком.
-Ну і де Сокджин-щи?
-В них зараз зйомки і на жаль нам туди не можна, потрібно дочекатись перерви.
-Коли вона почнеться? Не зупинявся Чімін.
-Мм, витримав паузу Те,–зараз! В коридорі продзвенів короткий тихий дзвінок і зі всіх кабінетів почали виходити люди.
-Дзвінок як в школі, хіхікнув Чімін.
-Так Чімін я забороняю тобі сміятись, ти маєш бути дуже уважним, зараз ти можеш зустріти любов всього совго життя. Чімін на це лиш закотив очі і добавив:
-Я не слухаю к-поп музику.
-Чому ти такий нудний?
-Який є, хмикнув Пак.
-Коротше немає різниці, тут 100% найдеться той хто тобі сподобається, глянь скільки народу.. ось доречі і Хьон. Те знову потягнув Чіміна з собою пробораючись через натовп людей. Чімін і не помітив як опинився в тихому просторому кабінеті:
-Чімін~а привіт, радий тебе бачити.
-Здрастуйте Сокджин-щи, я теж.
-Еей, без формальностей я тільки на кілька років стариший від тебе, я Хьон.
-Так так так, стоп Хьон що там з кліпом ви нарешті закінчили його??
-Техьон. Я. Вже. Говорив. Що. Ні. Що тут не зрозумілого, ти прийшов щоб принести мені обід чи прийшов на айдолів подивитись?
-Ну.. і те і інше, а де Хобі-хьон?
-Він з трейні практикує якусь мега-круту хорегорафію, я в цьому не розбираюсь так що..
-Оу можна до нього? Зробив щенячі очі Те (вже не вперше за сьогодні)
-Добрее дуйте, дякую за обід хлопці.
-Де тебе потім можна найти?
-В студії або на зйомках, хоча зйомки продовжаться через годину.
-А ну окей, Чіміні пішли подивимось на трейні! Заверещав Те, і знову потягнув його в невідомому напрямку все що встиг Чімін це ввічливо поклонитись, як його вже витягнули з кабінету.
-Тобі сподобається Хобі-хьон, він такий талановитий він на рік молодший Джин-хьона а вже хореграф, уявляяєш? Тараторив Те.
Через 5 хвилин ми вже стояли під дверима студії. Техьон нахилився до дверей щоб почути, що відбувається в середині, мабуть нічого не почувши він різко відкрив девері  і ввійшов в великий зал для практик а за наим і Чімін. Група людей яка стояла біля великих колонок і щось обговорювала, навіть не помітила гостей. Техьон безцеремонно пробрався через натовп і став на перед, в той час як Чімін оглядував приміщення.  Розміри залу вражали тут би помістилось сотня танцюристів. Білі стіни робили приміщення візуально більшим, також 3 великих дзеркала, вся підлога застелена ламінатом. Все було настільки красивим що Чіміну захотілось тут пожити, роки так 4. Тут він помітив рух, всі танюцюристи почали виходити і в залі залишилось тільки 3 людини. З думок його витягнув Те, який хотів познайомити Чіміна з хореографом. Чімін не зразу помітив, що щось не так, тільки коли він наблизився до нового знайомого в голові загорілась червоний ліхтар з надписом "Сос Альфа!" В животі різко закололо та так, що хотілось вити від болі. Новий знайомий щось сказав і простягнув руку в честь знайомства, кров в середині вирувала, і Чімін відчув страх, страх який пробирає до кісток. Йому жахливо не хотілось торкатись руки цього Альфи.. Техьон ще щось додав, і Чімін щоб не показатась зовсім ідіотом швидко відповів Альфі пожаттям руки і так же швидко забрав її назад. В очах Альфи  проблиснуло  не розуміння, але це швидко зникло і він заговорив:
-Дуже приємно Чімін, я Хосок можеш називати мене Хьон, усміхнувся, хореограф.
-Мені.. теж п..приємно, розгублено відповів Чімін, Техьон підтримав розмову, і  почав розповідати про нову пісню якоїсь дівчачої к-поп групи. Чімін не розумів що з ним відбувається, чому він так реагує на людей.. на Альф! Живіт досі болів, і це не такі легкі вібрації які ти відчуваєш коли схвильований, це просто біль різка пронизуюча біль в низу живота. В один момент перед очима почало пливти, Чімін оступвся і ударився об Техьона, в очах плило і знову запах той самий різкий запах і темрява. Прохолодна легка темрява, яка не хотіла відпускати, та якийсь жахливий запах який пробирався аж до мозку не дав відпочити в цій темряві.
Чімін різко відкрив очі і побачив над собою Схвильоване обличчя Техьона, а потім білі стіни:
-Де.. я?.. Прохрипів Чімін стараючтсь встати.
-Так лежи, не переживай ти в медпункті компанії Big Hit, як ти додумався втратити свідомість в залі для практики?
-Я.. мм.. що? До Чіміна все ще погано доходило.
-Медсестра сказала, що ти втратив свідомість від больового шоку, але.. що тебе боліло? Невже ти влюбився в Хобі-хьона і твоє серце не витримало лихої долі? Старався жартувати Те.
-Ні.. живіт.. знов прохрипів Чімін і вхопився за низ живота.
-Чімін, ти.. ти як? Покликати мелсестру?
*Ні Чімін не смій! З тобою все добре, ти.. ти просто... просто все добре*
-Ні, ні все нормально, видавив Чімін прикусуючи нижню губу,- я ммм, я в порядку.
-Точно? Виглядаєш паршиво, розгублено сказав Те.
-Так, я правда в порядку, зібравши всі сили в кулак Омега піднявся з кушетки, і навіть зміг не зкривитись.
-Давай просто підем.. додому? Тихо сказав Чім.
-Оу так так, пішли Big Hit без нас не пропаде, Те протягнув руку Чімінові і той був так вдячний за це, бо сам він мабуть б не зміг пересуватись як нормальна людина. Повільно Омеги зійшли з 3 поверху і направились до виходу, тут Техьон дещо згадав:
-Чім, Джин-хьон повинен був дати мені  money-money, мені потрібно повернутись до нього в кабінет підеш зі мноб чи почекаєш тут?
Щоб не викликати сумнівів Чімін швидко погодився. І от вони вже направлялись в D-студію тому що як і очікувалось, Сокджина в себе не було. В друге за сьогодні хлопці опинились під великиии дверима і Техьон знову прислуховувався до того що відбувається в середині. Тут погляд Чіміна впав на коврик з надписом "Get out" на якому був зображений кіт який показував два середні пальці. *Ммм власник цієї студії дуже дружелюбний* така думка прослизнула в нього в голові та не встиг він її закінчити знову ж тільки в своїй голові, як його затягнули в середину. Це була не велика кімната розділена великим склом на дві частини. Біля великого *вікна* був розміщений робочий стіл з великими екраном на якому мигало багато різних цяточок, тисячі проводів, сентизатор на якому була тільки одна золотиста буква "D". Також в студії був невеликий диван, на якому розкинувся Сокджин. Чімін не зразу звернув увагу на те, що відбувається за склом, до того моменту як Те приклеявся до панормного *вікна*. За склом стояли два хлопці один високої статури  був в навушниках і здається співав, а другий...
Час ніби зупинився і серце забилось в шаленому ритмі.
Другий хлопець щось налаштовував в мікрофоні, з напруженим лицем. Брови сповзли на акуратний маленький ніс, котячі чорні очі прищурились а губи були в вигляді тонкої лінії. Високі скули і тонка шия додавали шарму, чорна рвана чолка легко спадала на лоб, Він був одягнутий в чорний одяг і майже все тіло було закрите, тільки бліді руки і шия показувались з чорної толстовки. Шкіра була настільки бліда, що виглядала майже не здоровою. Він виглядав як грецький бог який спустився з Олімпу, щоб розбивати людям серця. Для Чіміна було важко зрозуміти хто він, адже запахів він майже не відчував. Та й хлопець був приблизно такого ж зросту як сам Пак.
Його відволік сміх склоочисника, Чімін перевів погляд на Сокджина той тримав кілька купюр над головою а Техьон старався їх дістати. Якимось чином Те все ж таки забрав гроші, і вже прощався з Сокджином. Хлопці, що були в другій частині студії навіть не замітили постороннього духу. Техьон вивів заторможного Пака в коридор, а потім і з самої компанії.
По дорозі вони майже не розмовляли а Чіміна не покидав образ того продюсера...

Дякую🌈 що дочитали цю частину до кінця вона вийшла гіганська🤪 я перший раз написала таку дійсно довгу частину🙄 і вибачте що довго не з'являлась, ви ж мене знаєте🌚 Чекайте наступних частин Лублу☺️♥️🧸