Один крок до кохання

Частина 7

POV Тетяна

- Цей чоловік справді мій колега по роботі. Його звати Олег. Він працює моїм начальником так би мовити. Ми з ним знайомі давно, але тільки в серпні зрозуміли, що кохаємо одне одного. Але я не хочу йти від твого тата...

- Чому? Якщо ти його не кохаєш то, що тебе тримає? Тато не такий поганий, щоб не дозволити тобі розлучитися з ним - перебила я маму. Ми сиділи в кімнаті і вона розповідала мені чому цілувалася з тим чоловіком

- Так, але...доню, не зрозумій мене не правильно, але твій тато заробляє хороші гроші, а Олег хоч і начальник, але заробляє не багато, тому мені доводиться бути з двома чоловіками

- Що?! - вскрикнула я і підійнялися з ліжка - Тобто ти з моїм татом через гроші?! Знаєш, що?! Це жахливо! Коли тато прийде я розкажу йому правду, я бажаю йому лише щастя, а з такою як ти він не буде щасливий!

- Доню, я твоя мати, якщо Коля вже майже повнолітній і може вирішувати з ким бути , то тобі лише 16 і я зроблю все аби ти була зі мною

- Знаєш, а в суді прислухаються до думки дітей і я буду на стороні тата! Все йди з відси. Не хочу тебе бачити! - вже кричала я. Оси почали сльозитися, але я похапцем витерла сльози

"Не вистачало перед нею ще розплакатися"

- Ти про це пошкодуєш! - сказала на останок мені ця жінка ( не можу назвати тепер її мамою) і пішла з моєї кімнати.

Я сіла на ліжко і більше не могла стримувати сліз, мені було так боляче це чути. Тато для мене найпрекрасніша людина в цьому світі, а вона все зіпсувала. Тато працює днями і ночами, щоб заробити для нас їжі, а вона... Хтось постукав до моєї кімнати, а я не звертала увагу. Мені було так боляче, я дивилася в одну точку на стіні. Хтось зайшов до кімнати і сів поряд зі мною. Обійняв мене за плечі і прошепотів:

- Я все чув. Ти тримайся

Це був Коля. Я обернулася до нього і помітила, що він теж ледве не плаче, від чого я захотіла сильніше плакати, але вирішила не бути слабкою, а лише обійняла його.

- Як вона могла так? - прошепотіла я

- Не знаю, мені не віриться, що це була наша мама, яка все життя була з нами

Ось так ми сиділи, аж поки не прийшов тато. Не знаю, як він дізнався, що нам із Кольою так погано, він прийшов в мою кімнату і коли побачив нас одразу підбіг до нас і обійняв нас дуже міцно.