Один крок до кохання

Частина 16

POV Тетяна
 
  В смс-ці Олеся запропонувала в суботу сходити і купити сукню або щось таке на 8-е березня. Я погодилася, бо справді - було б не погано оновити гардероб. Цікаво, що мені подарує Денис? З цими думками я лягла спати.

*Ранок. 8-е березня*

     Як же я хвилююся! Я вже була готова йти до школи. Одягнула я ту сукню, яку ми купили з Олесею, а саме ніжно-голубі сукню до колін знизу вона пишна, а зверху прилягає до тіла, також до неї ч взула голубі підбори. Макіяж я зробила гарним, вії, трішки нафарбувала брови, але не надто сильно і звісно ж вуста ніжно-рожевою помадою. Сьогодні в мене такий ніжний образ.  Денис має прийти одразу коли почнеться "шоу талантів" тобто на 2-ий урок, а я йду на перший, бо в нас буде репетиція. Пісню я добре вивчила, тому через те, що я можу забути слова я не хвилююся. Зібравшись я пішла до школи. Погода була сонячною, хоч надворі тільки початок березня. Тато подарував мені новий чохол і нові парфуми про які я дуже давно мріяла, а Коля троянди і золотий браслет. Денис сказав, що після виступу ми з ним підемо кудись і там він мені подарує подарунок. Дуже чекаю. Зайшовши до школи я одразу пішла в актову залу, де були вже всі ті хто буде виступати. Заступник директора ще раз розповіла хто за ким і дозволила нам порепетирувати. Я стала осторонь і потроху почала співати. Я не помітила, як вже пройшло 45 хвилин і до зали почали заходити учні. Я швидко пішла за лаштунки і сіла на стілець. Подивившись в дзеркало я побачила струнку дівчину, яка зовні хвилюється, але всередині неймовірно щаслива. Від цього я посміхнулася. Всі почали виступати і ось настала моя черга...
- Ну, а зараз на сцену вийде наш основний номер, а саме Савчук Тетяна, яка буде співати. Підтримайте її оплесками - оголосила Наталія Миколаївна і зійшла зі сцени. Я зібралася з духом і вийшла на сцену. На мене дивилося багато людей, але мій погляд одразу впав на Дениса, який сидів у першому ряду і посміхався мені. Я підійшла до мікрофону і почала грати музика, саме тоді я почала співати пісню, яку мені обрала заступник директора:

Чи знаєш ти,
Як сильно в душу б’є безжальний дощ?
Так, ніби він завжди чекав лише мене.
А, як болить зимовий спокій нашого вікна
Ніжно пастельний, як і твій улюблений Моне.

Приспів:
Така, як ти
Буває раз на все життя,
І то із неба.
Така, як ти
Один лиш раз на все життя,
Не вистачає каяття,
Коли без тебе я.