Один дотик

1. Коли ніхто ще не знав, що щось має розпочатись

Думаю, щоб розпочати якусь історію треба знати якусь передісторію. Можливо вона буде короткою, але щирою і влучною. Тоді ще ніхто не знав, що щось має розпочатись.

Як не дивно зараз це писати, ми ніколи не зустрічались. Ні, ми не уникали один одного, ми не такі.
Можливо ми бачились звісно, але ми ніколи не звертали уваги на один одного. А можливо він і звертав, а я ні. Але зараз це не важливо, так? Хоча питання залишається відкритим не лише для вас, а й для мене.

Ми не були навіть знайомі, не товаришували, а просто навчались у одній школі, мали спільних друзів, і познайомились лише тоді, коли поїхали у спільну поїздку.

Чорт, але ми ж і не знайомились тоді. Ми просто знали імена один одного, клас і все. Вистачало нам і цього. А взагалі я завжди думала, що йому подобалась моя подруга. Я була рада за це, тому що думала, що це взаємно, але. Я і досі не знаю чи це було, чи ні. Проте це ж не моя історія, так?

Тоді я також не звертала на нього уваги. Він був для мене просто "Друг чи щось більше подруги". Ладно звісно ще був "Гарний мальчик". Проте я дійсно ніколи не думала про нього.

Доволі цікаво, незвично і дивно, як на мене. Проте в той час, мені було абсолютно байдуже на хлопчиків. Вони не цікавили мене, точніше перестали мене цікавити. Це дуже прекрасно, я вважаю, але в такі моменти завжди хлопчаки вирішують з'явитись все таки і розбавити твоє життя.

Я не цікавилась, але потім ми якимось чином потрапили в одну компанію, і спілкувались протягом поїздки.

Пам'ятаю лише те, як усі фотографувались з тобою. Жах доречі. І незнаю  що на мене найшло, але тоді я вирішила сфотографуватись з тобою також. Повернемось ще до цих фото пізніше. Ок?

Потім я відчула, що ти дійсно приємна людина. З тобою було дуже легко говорити, я ніби розуміла кожне твоє наступне слово. Тому мені було дійсно дуже комфортно. Ми говорили хоч і трохи, але дуже влучно. Та і в цілому той день був чудовий, закінчився він тим, що ми перейшли у ваш автобус і доїхали уже в ньому. Залишили своїх хлопчиків, в яких сильно грали гормони, і пішли до вас. Говорили, багато говорили.

Ну ось і все, всьому хорошому приходить кінець, і ми усі це прекрасно знаємо. Ми доїхали і пороз'їжджались по домах.

Цей прекрасний день завершився. Я хоч і була втомлена, але ніколи не скажу, що нарешті він завершився. Я була готова, щоб він тривав вічно. Класний день був, дійсно.

Але день закінчено.
Нічого не трапилось.
Нічого не змінилось.

Все так і залишилось, як мало бути.
Чи мало бути не так?