Один дотик

8. Я і ти

Так я і заснула з думками про нас.

Але, прокинувшись, як ні в чому не бувало, я приготувала собі сніданок і сіла готувати домашнє завдання.

Так і пройшов мій день. В домашньому завданні, вдома, в нудній алгебрі. Уже зустрічаючи захід сонця і п'ючи третю чашку запашного чаю з мелісою, я згадала про нього.

Ну і як завжди
Повідомлення від нього.
Як тільки я почала про нього думати.

Чому все так важко? Чому ми не могли бути найкращими друзями, а потім, якось так чисто случайно, шось більше.
Чому варто говорити є в тебе почуття чи ні? Чому не можна жити і просто насолоджуватись моментом?
І хоч мені самій важливо це знати, я вибираю скоріше жити, аніж думати.

Бачу повідомлення від нього, посміхаюсь.

- ну і як? надумала?
- не знаю навіть
- ну я не можу вже більше чекати
- я хочу всьо вживу розумієш? я не люблю оці повідомлення в інст і тд.
Це взагалі ніяк.
- ну харашо
- шо ж хорошого? Я хочу почути все від тебе вживу.
- можеш вийти на вулицю?
- ? Опять подзвониш? Це не то.
Я понімаю, шо це не від тебе залежить, но
- не нервуй так сильно, Наташ. Успокойся.
- А куди тоді вийти?
- на вулицю, Наташ
- ти шо іздіваєшся?
- нє
- ну харашо, зараз

Я бистро одягаюсь, розплітаю гульау і вилітаю.

бачу його і просто не знаю шо сказати. стою на місці десь хвилину, поки він не розвертається і бачить мене.

P.S. Я знаю, що ви відчуваєте тут поцілунок. Но ні, почекайте)

Ми не бачились зовсім трохи, але зараз дивились на один одного, ніби вперше.
І за цим просто довгі обійми, і тоді він починає розмову.
- Я кстаті так і не написав прівєт
- я навіть не замітила
- Так ось, зараз я повністю тверезий, і кажу тобі те саме, що і вчора
- ...
- Ти дійсно мені подобаєшся, Наташ. Ти дійсно зводиш мене з розуму.
- Андрій
- я не хочу тебе нікуди підганяти, но я дійсно хочу знати чи такі ж почуття в тебе.
- давай просто, коли ти будеш готова ти скажеш мені це.
- добре.
- От і добре, а тепер
- шо тепер?
- які плани на вечір?