Один дотик

7. думки

- я хочу тобі признатись

Я чую ці слова і уже розумію до чого усе йде, і який вибір мені зараз прийдеться робити. Рєжим калатання серця он.

- в чому?
- а ти сама не догадуєшся?
- ну знаєш, можна в багато чому признаватись
- в тому, що ти мені подобаєшся, Наташ.
З першого дня, як ми поговорили я зрозумів, шо в тобі є щось те, чого я не замічав ще в інших. В тобі є щось таке, яке робить тебе аж надто рідною мені.
Я дуже довго і багато думав про тебе. Дійсно. Не тільки сьогодні, а вже, як мінімум, місяць. В мене перед очима твої очі завжди.
- но...
- дослухай спочатку.
Кожну секунду я думаю про тебе, про твої бездонні очі, чарівний голос та ніжні руки. Про твою ніжність. Мені тебе не вистачає.
Ти просто зводиш мене з розуму, ти це розумієш?
- Андрєй, я ..
- Шо ти скажеш?
- Я не знаю шо зараз сказати, я хочу поговорити вживу і обсудити це
- Чого не можна зараз?
- Ти п'яний
- Наташ, я повністю тверезий
- Андрєй, мені треба подумати.
- Харашо. До завтра тоді?
- Да
- Чекаю на відповідь

Ну і все. Не знаю радіти чи плакати, що думати і що робити.
Я довго думала, і навіть не знала, що сказати. З одного боку, він мені подобався, но ж завжди є певні но. Но... Так я б і сиділа, поки мені не прийшло сповіщення, що вже 20:30, і тайм ту спорт.

Я зайшла в будинок, пішла займатись, позаймалась, пішла випила ше бокал красного і сиділа до двох ночі.

Думала про нього. Думала про його ніжний голос і сильні руки.

Про моє бажання поцілувати його ще тоді. шостого.
Таке бажання дійсно було, проте напевно я все ж таки не жалію, що ні в кого не вистачило сміливості.
Але все ж уявляю, як би це було... неочікувано для всіх, красиво для нас.

З такими думками я і заснула. Вічно сильна і незалежна Наташа, поринула у світ ніжності і чуттєвості з головою.
Занадто сильно чи достатньо?