-Дівчинка, дівчинка! Народилась дівчинка! - прокричала медсестра.
-Дон, вона прекрасна!
-Мері вона ідеальна! Наша донечка.
-Як назвем?
-Називай ти.
-Ти батько. До того ж вона буде татова дочка. Називай ти.
-Нехай буде Ларія.
-Ларія. Гарно. Вона виросте прекрасною.
*1 день потому.*
-Не треба Дон!
-Все через неї. Тільки но вони дізнались, що моя дочка народилась з яскраво-червоними очима, то зразу ж вигнали мене з роботи.
- Наша дочка в цьому не винна! Чому ти ідеш?!
-Не винна?! Краще б вона народилась з шрамом на лиці ніж з цими червоними очима!
-Ти розумієш, що кажеш?!
-Розумію! Я не повернусь додому поки там є вона!
-Я віддам її!
-Тоді і поговоримо!
*вийшов*
Це був 2 день мого життя, але я ніколи його не забуду. В той день плакала не я, а моя мама. Мій тато не захотів мати мене як дочку, адже народилась я з червоними очима. Через це всі називали мене відьмою, або говорили, що мої батьки сильно згрішили і я їхнє прокляття. Татові була важливіша його робота, а не я. Він пішов. А мама залишилася сама. Зараз я живу з мамою і братом Брюсом. Мама вважає, що через мене тато пішов, саме тому від неї часто можна почути слова "краще б я зробила аборт!". До того ж брат старший і любить вона його більше. Звісно я не кажу, що вона мене не любить, але вона часто зривається на мені, адже їй дуже важко самій. Але навіть зараз коли моя мама одружилась з моїм відчимом, вона все одно зривається на мені. Мого відчима звати Віл. Він добре ставиться до мене і думає, що я його скарб. Ми з ним в хороших стосунках. Що я все про них та про них? Я Ларія Оніл, мені 15. У мене звичайна зовнішність. Я блондинка, худа та низька ростом, а ще я дівчина з червоними очима. Кожного дня в час коли мене щось турбує або коли я сумна мої очі стають синіми. І зараз... моя історія лише починається.
•●•●•●•●•●•●•●•●•●•●•●•●•●•●•●•●•●•●•●•●•●•●•●•●•●•●•●
Мої любі, я цю історію хотіла написати вже давно. Сподіваюсь вам сподобається. Сьогодні викладу 1 главу, а завтра другу. Люблю вас❤
Любов моя до вас іде, а ви любіть усіх себе❤
