2 дні тому.
Субота. 10 ранку. Дім Ларії. Ванна.
Думки Ларії.
І так... пора вмиватись та чистити зубки. Але мої плани змінились. Якого фіга мої очі світяться?! Вони не просто червоні! Вони ніби палають! Так, що робити... треба дзвонити Лані.
Дзвінок.
-Лана, вставай!
-Тебе не цікавить те що, ти мене розбудила?- сонно промовила Лана.
-У мене очі світяться!
-Ти про що?
-Я скинула фотку.
-*Подивилась* О Господи! Ларія викликай швидку!
-Ага, зразу відьму! Але як думаєш, пройде?
-Ну.. коли це почалось?
-Ну хвилин десь 4 тому. Стоп! Пройшло!
-Серйозно ?
-Ага!
•••
Наш час.
-Тобто..після того як я тобі дзвонила і мої очі світились ти получила цю силу...
- Ага.
-Тоді.. відки це знала та бабуся? Може вона відьма?
-Тоді я чебурашка.
-Ну тоді вона точно відьма. *Ржу*
-Дуже смішно*сарказм*
-Слухай вже 5 година. Може завтра зранку підем в кімнату?
-Завтра прийде Брюс. Давай сьогодні. Зараз поїмо і підем.
-Ну окей.
Через пів години.
-Тепер можна іти в ту кімнату- сказала Лана.
-Окей.
Я направилась в коридор.
-Ларія, ти куди?
-В коридор.
-Потаємна кімната там?
-Ні.
-То нащо ти туда ідеш?
-Дійсно... я ж ще не розказала... І так слухай. Всього є три кімнати. Вони розташовані на території всього міста. Якщо позначити їх на мапі, вони утворюють трикутник. А ще кожна кімната позначена. Тому думаю якщо ми знайдем щось спільне в цих кімнатах, це приведе нас до чогось цікавого. Інакше, нафіга так ховати? Да і всіх їх я знайшла випадково. Перша кімната знаходиться біля мого дому. Навулиці. Я впала на руки і відкрила портал. Друга кімната знаходиться в школі. Доречі в нашому класі. Знайшла коли прибирала. Доторкнулась до стіни і відкрила.І нарешті третя... А я казала тобі що хочу піти в ту заброшку. А ти ні не хочу, далеко. Доречі її я знайшла першою. Так би пережила все зі мною. Але ні. Добре пішли навулицю. Покажу ту кімнату.
-Бебебе!*показала язик*
-І куртку вдінь
-Вдіну! Не бійся!
-Ліхтарик.
-Добре.
Ми вийшли навулицю і я повернула на право. Потім повернула за будинок. Зупинилась і поклала руки на землю. Тоді збоку в стіні з'явився прохід вниз. Я забрала руки.
-Швидше, прохід закривається рівно через хвилину.
-Тоді як ми вийдем?
-З тої сторони є шось тіпа ручки, потягнувши за яку двері відкриються. Але я мала на увазі щоб тебе стіна не придавила. Такшо швидше.
Ми зайшли і заді нас закрились двері. Ми взяли ліхтарики і включили щоб хоть щось бачити.
-Ого...-здивовано сказала Лана.
-Я взагалі, коли перший раз знайшла то чуть в обморок не впала.
Ми почали іти вниз сходами. Сходи були зроблені із каменю, стіни теж. Виглядали приблизно так:
