Я Не Твоя Любов/I'm Not Your Love

#9#

Наступив ранок. Хосок прийшов розбудити Кіру. Все стало як зазвичай.

- Доброго ранку! Вставай, я прийшов тебе забирати в парк! - ніжно прошептав хлопець на вухо дівчині.
- Добре, я встаю! - сказала вона і почала збиратись.
- Ок, я почекаю на коридорі,- мовив Хобі й взявся за дверну ручку, але Кіра зупинила його, обійнявши ззаду.
- Не йди...
- Ти чого? Я ж тільки на коридор.
- Мені бракуватиме тебе і так, тож будь тут і якщо ти соромишся, я піду у ванну...
Хосок нічого не сказав, просто усміхнувся, а Кіра попрямувала до вбиральні.
- Ти готова? - спитав він.
Хосок- нетерплячий, тож через кожні 60 секунд перепитував це у дівчини, що повторювалося уже 7 разів.
- Так, я вже! Чого ж ти так квапишся? А хоча, не відповідай. Я знаю тебе і твій характер, тому краще не відповідай!
- Знаєш і точно не забудеш! - він хіхікнув і виштовхаючи Кіру до вітальні, почав одягатись.

В парку

- Мені потрібно задати тобі одне питання,- сказав Хося, який зараз вже ледь біг.
- І яке? - дівчина почала думати вже про своє, а точніше про прогулянки разом із ним, побачення й відпочинки, може й навіть освідчення...
- Ти будеш шоколадне чи ванільне морозиво?
- Морозиво? - облом, ну тут звичайно і облом...
- Ага, то яке?
- Шоколадне...
- Нам два шоколадних! - звернувся Хобі до продавця і заплативши за морозиво, попрямував до Кіри.
- Ти чого така сумна?
- Бо мені подобається один хлопець, та певно він ідіот, тому не звертає на мене уваги й веде себе зі мною, як із молодшою сестрою!
- Справді? Точно ідіот! Скажи хто він і я йому морду надеру!
*Як ти собі морду надереш?*- подумала дівчина й ще більше похмурилась.
- Посміхнись! Не хмурся, бо зморшки з'являться! - мовив Хося й почав грати із щоками Кіри.
- Ей, мені боляче!
- Справді? А так? - він почав щипати її за ніс, підборідя, живіт, чим і потроху розвеселяв дівчину.

- Ну ось, тепер ти смієшся...- сказав він і глянув у її великі карі очі. Він вже бачив їх, та не помічав.
Іскорка всетаки пролетіла.
Хобі нахиляється до сидячої біля нього дівчини, яка про цей момент тільки могла мріяти.

І ось він - поцілунок. Перший і ніжний. Губи Кіри, як суниця. Такі пухкі й теплі. Здається хлопець втратив здоровий глузд...

А його губи...це просто феномен! Ну звичайно, якщо мрієш про них кожен день, то вони й за солодощі солодшими будуть.