Ось уявіть таку ситуацію: пізня ніч, нічого за вікном не видно і мало того, що ти не вдома, так тобі ще й пишуть з невідомого номера говорячи, що бачуть тебе. В цей момент нормальні адекватні люди наврядчи захочуть відповісти нападом на напад чи жартуючи надіслати повідомлення: «і як я виглядаю?», так? Коли приходить таке повідомлення, все тіло починає трясти, неначе ти викинутий на мороз без одежини і обливаєшся холодним, від жаху, потом хочучи забитись десь в куток, заритися під землю, щоб тільки не відчувати цього лоскочучої живіт емоції, як страх. Зараз Дон Мі найбільше хотіла відчути себе в безпеці, а не бути застреленою якимось снайпером-сталкером чи бути вб-
-Розіжми попенцію, то тобі Настя написала.-безцеремонно обриваючи монолог сестри мовив, після довгої тиші Матвій, так само дивлячись в її мобільний. А його сестра, в якої очі були по пять копійок, схоже, ментально загубилась десь в кінці галактики, сиділа і пилила очима одну точку, наиагаючись переварити почуте.
-Ріпінти¹*.
-Це другий номер Насті, який ти, по всій видимості, не знаєш. Тц-тц-тц, а ти ж з нею давніше дружеш, ніж я.-схрестивши на грудях руки мовив Матвій, похитав з награною розчарованістю, за що отримав не заслужений підзатильник від Дон Мі, за що у відповідь від хлопця полетіла в лице подушка. Благо, що сестра його не наважилася продовжити бійку і швидко переключила всю свою увагу на переписку, одразу замовкнувши набирала відповідь, бо потім потрібно було б платити за пошкоджене майно готелю.
Не довго думаючи, Матвій перевалився на бік та улігся зручніше, приготувавшись до сну не зважаючи на пізню переписку сестри, бо привик, що та лягає пізно через часті пости її кумирів, у яких різниця в часі з ними становить 6 сраних годин. Спали вони на одному ліжку, в дитинстві вони так часто лежали коли їхали до бабусі з дідусем в Фастів і причиною цього є те, що обоє бояться темряви. Полистав зе трохи новини, чорноброва відклала гаджет в бік, підключивши телефон до зазядки, та й сама лягла в ліжко зручніше вмістившись під ковдрою, від великої втоми як емоційної, так і фізичної свідомість почала повільно плити, прориваючи пелену реальності в царство Морфея.
•Ранок наступного дня•
Сонечко в піднялося занадто швидко, як стверджують двоє родичів, яких саме зараз в дверях чекають їх батьки. Якщо тато просто спокійно чекав, коли зберуться горе-соні, то мама всім своїм видо висловлювала чисте та ясне незадоволення від цієї ситуації. Коли зі зборами двох молодих людей було вже покінчено, сім'я кожний з своїм багажем почимчикували на рецепшн, не забув закрити та поверхнево поприбирати. Дійшовши до назначеного місця, старший Мазур по-діловому усміхнувшись мовив:
