Доки дойшов до універу рани ніби й не було(я був вдома і перелдягнув майку).
Що? Вас дивує?
О, так, я ж не казав. Тож... Я чародій, який регенерує іще я безсмертний. Найцікавіше, що я маю кров.
Я постукав в директорську.
-Добрий день, директоре Хе, Соян захворіла і її не буде, - сказав я.
-Добре, дякую за інформацію.
Після пар
Я прийшов до Соян.
Постукав.
Вона відчинила.
-Як ти вижив?
-Я нікому не казав, але... Я теж не зовсім людина,-сказав я.
-Чому ти не казав про це мені?
-Я не знав, як ти поставишся до цього,-сказав я.
-Зараз я тебе розумію.
-Де відьма? - запитав я.
-Нема. В неї свої справи.
ВЫ ЧИТАЕТЕ
Небезпечна знайома незнайомка
Fiksi Penggemar-Якщо так далі буде я... Я вб'ю тебе, - сказав я, очі наповнились слізьми. -Я думаю це... буде правильно... Таким, як я нема... місця в світі.
