Прибіг і побачив, що тут різанина, перестрілка. Скрізь трупи, кров, окремі частини тіла.
-Стій! Тобі не вони потрібні, а я. Забери мене, а їх не чіпай! - сказав я.
Виживші люди підповзли від неї чим подалі.
Вона підійшла до мене.
-Як цікаво. Жертвуєш собою заради їх! Ти знаєш за, що помреш.
-Обіцяй, що ти її залишиш!-сказав я.
-Нічого не обіцяю.
Її рука пройшла крізь мої груди... Вона різко забрала її, а в руках було моє серце. Воно запалало.
Далі не пам'ятаю...
Я різко підірвався і обдивився де я.
-Як Ви вижили?
-Де вона? - запитав я.
-Ми не знаєм.
-Як ви могли її опустити? - запитав я.
Я ще не казав? В мене 2 серця. І обидва регенерують.
ВЫ ЧИТАЕТЕ
Небезпечна знайома незнайомка
Fiksi Penggemar-Якщо так далі буде я... Я вб'ю тебе, - сказав я, очі наповнились слізьми. -Я думаю це... буде правильно... Таким, як я нема... місця в світі.
