Дві сестри та Принц

Глава 2.1. Розслідування

Позаду РейнджРовера принца зупинився ще один автомобіль тієї ж марки. Звідти вийшло троє охоронців - підлеглих Ноа. Їхня машина завжди була десь поряд, куди б він не віз його високість. Чоловіки будь-якої миті були готові без вагань й запитань виконувати команди Ноа, втім, як і свої прямі обов'язки.
Один з них відчинив для Еліота двері РейнджРовера. Після чого узяв змінний одяг його високості та, разом із другим своїм колегою, супроводив принца на репетицію. Королівським етикетом було до абсурду детально регламентовано, як і коли має вбиратись коронований принц. Саме тому Еліот часом вдягав те, що йому подобалось; знімав годинник з радіомаячком, який був змушений носити; вимикав телефон - і втікав на самостійні прогулянки. Ноа був єдиний у курсі цих прогулянок. І завжди знаходився десь "на півкроку позаду". Його підлеглі зазвичай чекали у "будинку охорони" і були готові будь-якої миті рвонути за сигналом командира. Їхній супровід робився у випадках офіційних виїздів принца та інших членів королівської сім'ї.

А третій охоронець залишився з Ноа. Вдвох вони зайнялися розслідуванням. Й у першу чергу отримали записи з усіх відеокамер. Як головнокомандувач служби безпеки його високості принца Еліота, й один із членів вищої ради департаменту внутрішньої безпеки королівства, Ноа міг легко отримати доступ до тих речей, для яких навіть поліції був потрібен ордер.
Також у охоронців будівлі вони дізнались, що жоден з членів журі не полишав її до приїзду Його Високості, тим самим проявляючи повагу до майбутнього правителя Окленду. Навіть їжу того дня замовляли із доставкою.
Тож були досить великі шанси знайти кейс із взяткою. А у найкращому варіанті - ще й отримати ту заяву, якої достатньо, аби засудити того тимчасово невідомого вимагача.
Тож, залишивши підлеглого у кімнаті охорони передивлятись і забирати відеозаписи, у першу ж чергу Ноа відправився до гримерної голови журі.
- Пане Джеремі Сіммонс? Моє ім'я Ноа. Я маю з вами поговорити, саме зараз, - Чоловік зробив наголос на останні два слова. Він не любив називати своє прізвище. І без того усі в країні, а дехто й за її межами, знали його, як "того самого Ноа".
-Як ви сюди потрапили? - здивувався чоловік із сивуватими скронями, якого щойно відірвали від роздумів. Він все ще тримав у руках аркуш із заявою. Тож машинально поспішив скласти його і засунути у нагрудний карман піджака, що висів поряд, на спинці стільця. Пан Джеремі був із тих поважних чоловіків, хто завжди носить костюм-трійку. Тобто, на момент зустрічі із Ноа він був у брюках, сорочці, жилеті, і на додачу - у класичних чоботах із невисокими, м'якими підборами.
Ноа мовчки показав своє посвідчення, тримаючи його відкритим досить довго, аби пан Сіммонс встиг усе прочитати. Той схвильовано ковтнув, намацав тремтячою лівою рукою хустинку і не спішно промокнув миттю змокрілий лоб. Тим чином тягнучи час, аби все обмислити і заспокоїти бурхливий вир думок у своїй голові.
-Я присяду? - зрештою подав він голос.
-Як вам зручніше. Я всього лише задам кілька питань, - за роки роботи, Ноа звик до тих вражень, які на людей складає сама його поява. До того-ж, його співбесіднику дійсно було чого боятися і що втрачати.
-Я вас уважно слухаю, - мовив чоловік, знервовано йорзаючи у кріслі.
-Скажу прямо. У нас є свідчення того, що сьогодні була спроба саботувати результати конкурса шляхом підкупу, шантажу і погроз у бік складу журі. Саме зараз мій підлеглий у кімнаті охорони переглядає відеозаписи з камер, розставлених по периметру цієї будівлі. Справа у тім, що нечесний відбір на конкурсі є загрозою не тільки репутації коронованого принца, а і всієї королівської сім'ї загалом.
У вас, пане Джеремі Сіммонс, є можливість очистити свою совість. Та виконати свій обов'язок перед короною і королівством. Так, ви добре знаєте, що саме я хочу почути.
Голова конкурсного журі шоковано вислухав Ноа. Будучи медійною персоною не так давно, він зовсім не був готовий до спочатку погроз а потім ще й знайомства із представником департамента безпеки королівства.
Його нервова система була на межі зриву й він з останніх сил тримав обличчя.
-Тоді ви маєте знати і мої обставини... - низьким і хрипкуватим голосом запитав пан Джеремі.
-Так, мені дещо відомо, - скивнув Ноа.
-Я ніколи не брав взяток у житті, уся моя репутація як чесного члена журі найсерйозніших конкурсів країни від цього залежить. Але коли той чоловік показав фото моєї онуки, свій зв'язок з якою я приховую, аби дитина зростала у спокійних умовах - в мені наче щось обірвалося. І я був змушений піти їм на зустріч.
- Знаєте, пане Ноа, - Сіммонс подався вперед, зрештою вирішивши, мабуть, що ця зустріч йому була подарована Богом. - Я готовий все вам розповісти, надати всі докази і зробити все, що від мене залежить. Натомість прошу лише одного - аби моя онука лишилась у безпеці.
Ноа випитав у пана Джеремі інформацію про його онуку, потім зробив пару дзвінків.
-Вашу онуку охоронятимуть до кінця слідства, - доповів чоловік, поклавши слухавку. - Так, суд буде.
-Дякую вам. Ви врятували мою честь, - голова журі нарешті розслабив спину і відкинувся на спинку крісла. В його очах мерехтіли поодинокі сльози. Вони яскраво показували на те, як сильно той тягар тиснув на бідолашного, і як саме він зараз був удячний.
-Це - прямий наказ Його Високості.
У Ноа була домовленість із принцем Еліотом, згідно якої чоловік може за певних умов оголосити Його волю. Звісно, ці випадки були поодинокими і у повному обсязі потім докладалися принцу. Така домовленість також була одною з нововведень у структуру служби безпеки.
Ці слова помітно подіяли на пана Джеремі. Адже вплив у королівської сім'ї на весь Окленд був дуже вагомий. Їх любили і боялися одночасно. Це було добряче закладене у підсвідомість народу ще кілька сотень років тому. З тих часів змінилося майже все, однак невимовні повага, трепет і страх перед іменем монарха лишилися.
Тому ті слова подіяли.
Пан Сіммонс нарешті заспокоївся, і швидко переповів усе Ноа, стараючись пригадати якомога більше деталей.
Таким чином ще до початку репетиції Його Високості, у члена ради департаменту внутрішньої безпеки на руках були всі необхідні докази. Навіть заява і кейс, які його підлеглий, охоронець, обережно завернув у поліетилен, рулон якого знайшовся у кімнаті із сценічним реквізитом - аби спробувати хоча-б частково зберегти відбитки пальців.
Повністю задоволений результатом, Ноа викликав поліцію. У центральному управлінні знали, якщо дзвонить він - справа буде "цікавою".

Пан Сіммонс зі спокійним серцем відпрацював на репетиції із принцем. По її завершенню, повернувшись до своєї гримерки, він був приємно здивований, побачивши поряд з її дверима офіцера поліції. Адже така швидкість реагування була можлива тільки завдяки всього кільком особистостям на всю країну. І більшість з них носили корони. Пан Джеремі привітно скивнув, вітаючись. Забрав з кімнати свої речі і спокійно пішов із поліцейським.
Ноа у той час вже зустрівся із принцем Еліотом у відведеній для нього кімнаті. До того - чоловік встиг поспілкуватись із поліцейськими, віддати їм всі докази. Його підлеглий приніс копії відеозаписів із камер спостереження.
Ноа розповів Його Високості про результати свого розслідування.
- Гарна робота, - всміхнувся принц. Еліот не просто дозволяв голові служби безпеки користуватись Його положенням, а був єдиною у королівстві людиною, кому Ноа повністю звітувався і підкорявся.
Принц, якому на той час було чотирнадцять років, ще у більш юному віці зумів повністю завоювати прихильність цього амбітного чоловіка і зробити своїм підлеглим. Й той факт, що їхні цілі та мотиви тоді співпадали - зовсім не був рушійним фактором.
- Що в нас далі за розкладом?
- О сьомій звана вечеря із вашими батьками, на якій будуть присутні інвестори з країн далекого сходу, - зазирнувши у планшет, відповів чоловік. Цей гаджет використовувався суто для розкладу і деяких не сильно важливих речей. Усе важливе трималось у надзахищеному хмарному сервісі. Сотні хакерів благополучно поламали об нього щелепи. Бо на королівську сім'ю працювали найкращі спеціалісти.
- Значить у нас ще повно часу. Ти вже знайшов інформацію про ту дівчину з парку, Енні здається?
- Так, пане. Її повне ім'я Енні Розалін Барклі. Ваша ровесниця. Живе у бідному районі столиці, із молодшою сестрою Бетті Ліліан і Бабусею Неллі Мартою. Всі мають однакове прізвище. Пані Енні, не дивлячись на юний вік - підпрацьовує на кількох роботах - лікування сестри дорого обходиться і бабуся сама ніяк таку суму б не потягнула. В дівчинки...
- Не треба, не кажи... - принц перебив підлеглого. Її діагноз зараз не має значення. Енні не стала його називати, і я її в цьому підтримую. Також цей фактор може вплинути на мій вибір переможця.
- Ваш вибір, пане?
- Так, Ноа, я дещо вигадав під час репетиції. Ти можеш це обговорити тільки з продюсером шоу, однак на умовах повного нерозголошення.
Я дочекаюсь момента, коли судді зберуться винести свій вирок і повністю анулюю їхнє рішення, яким би воно не було. Зроблю це красиво! - Еліот із запалом розповідав про свій план. Ноа зацікавлено посміхався. Подібні екстравагантні вчинки були цілком у характері його хазяїна. Також йому подобалось те, як принц у всіх деталях продумує наперед кожен свій крок. І те, які нестандартні рішення доволі складних ситуацій приходять у його світлу розумом, короновану голову.
- Що скажеш? - завершивши свій монолог, запитав Еліот.
- Це буде гарний засіб розбавити чимось цікавим це нудне шоу. Тільки я би доповнив один момент... - Ноа любив свого пана ще й за те, що він завжди дослухався його порад і думок. Не дивлячись на різницю у віці, вони добре розуміли один одного. І завжди спілкувались на рівних.