Дві сестри та Принц

Глава 3.3. Бал, частина 2

***
Принц протягом всього вечора подеколи ловив себе на тому, що спостерігає за сестрами. Старшій сестрі було помітно ніяково тут, у чужому світі, і вона з усіх сил трималась, бо повинна була споглядати за Бетті. А молодша, хоч і у візочку, та крутилась по всьому залу. То роздивляючись елегантне оздоблення кімнати, то куштуючи смаколики, то спілкуючись із гостями. Вона підкупала абсолютно всіх своєю світлою посмішкою і не дитячою мудрістю так, що їй пробачали майже повну відсутність манер.

Десь на початку другої половини балу почались танці. Принц, як і прохала Енні на шоу, запросив Бетті на танок. Він допоміг їй піднятись з візочка. Молодша сестра посміхалась так широко, що Енні щиро дивувалась, як у Бетті ще вуха не зустрілися на потилиці!
- Ти хороша людина, принц! - сказала Бетті підчас танцю.
- Чому ти так вважаєш? - спитав Еліот з цікавістю. Він був сильно  вищим за Бетті, дівчинка йому ледь діставала до рівня грудей. Також принц відмітив те, якою легкою вона була, якими невагомими відчувались її маленькі, зовсім тонкі й сніжно-білі пальці. Та все це зовсім не заважало Еліоту, лише змушувало його бути уважнішим і обережнішим у своїх рухах.
- Ти покарав злодіїв, і тепер Енні всміхається. Вона така красива з новою зачіскою! А ця сукня їй неймовірно пасує!
Моя сестра заслужила все це, і я дуже щаслива, дивлячись на неї зараз. Тільки хороша людина могла зробити це все для нас.
- Тішуся, що зміг допомогти вам, - усміхнувся принц. - Але перемогу твоя сестра отримала власними силами. Листи ж ваші я прочитав наступного ранку після шоу, тож на мій вибір вони ніяк не могли вплинути. Енні все вдалося, бо її почуття були справжніми і торкнулися кожного без винятка, хто був там. Твоя сестра особлива.
- Знаю! - хитро примружилась Беті. - Значить вона тобі подобається?
- Вибач, та я не можу відповісти на твоє питання, - спокійно відповів принц.
- Чому ж ти тоді весь вечір на неї дивишся? - не відставала мала.
- Я слідкую, щоби не сталось чогось поганого. Бо від цього залежить моя репутація. Й бо дехто дозволяє собі забагато зайвого. І як тільки мої гості тебе витримують от уже аж стільки годин? - Тут Еліот вирішив не церемонитись. І заговорив із дівчинкою її мовою.
- У мене просто величезна харизма! - посміхнулась Бетті. - І я користуюсь цим на повну! А як по іншому? Я скоро помру, і все що можу - насолоджуватись кожною прожитою миттю.
- Ти надто легко говориш про такі речі! - помітив Еліот. - Гадаєш, твоя сестра таке витримає?
- Я не знаю... Енні здається сильною, а насправді - дуже вразлива. Вона справді може зламатись... Ти хороша людина, принце, і тому я прошу тебе - врятуй її, коли мене не стане... - Бетті тепло всміхнулась.
Принц замислився. В грудях йому  защемило. Однак він ніяким чином не виказав себе. Дівчинка виявилась на багато сильнішою, ніж він вважав. І її любов до старшої сестри була на багато більша, ніж в Енні до молодшої.
- Добре, я обіцяю допомогти їй. - тепло всміхнувся він, гарно все обміркувавши.
- Дивно, думала ти відмовлятимеш мене. Ти же ж і фонд створив, щоб лікувати таких, як я.
- І тебе будем лікувати, не сумнівайся!
- Та я від ваших ліків ласти склею швидше, ніж якщо просто сидітиму вдома, - гикнула мала.
- Це ми ще подивимось! - пригрозив їй Еліот. Після чого вони хором розреготалися.
Гості були дуже здивовані, адже чи не вперше чули сміх коронованого принца.
- Бачиш, що ти наробила? Тепер мій авторитет впав нижче плінтуса! - мовив принц, посміхаючись.
- Так тобі й треба! А то цей бал був якийсь не цікавий! Усі надто зайняті грою у порцелянові ляльки, замість того, щоб робити те, чого їм дійсно хочеться.
- Такі правила палацового етикету.
- Як на мене, вони застаріли вже тоді, коли та поважна бабуся з картини ще була маленькою дівчинкою.
- Тут все на багато важче, і речі зовсім не такі, якими здаються. А правила дійсно застаріли. З цим я повністю згоден.
- Так зміни їх, коли станеш королем! Король же може створювати нові закони та правила і змінювати країну так, як схоче.
- Добре, я запам'ятав твою пропозицію! - усміхнувся Еліот. Хоча він і знав, що у житті все далеко на так райдужно, як у казках, однак все одно не став заперечувати цій жвавій дівчинці. Бо відчув, що вона все одно не слухатиме.

Невдовзі після цього Бетті втомилась і він допоміг їй повернутись у візочок. Енні, що до цього весь час слідкувала очима за ними, подякувала Його Високості, а тоді схвильовано схилилась над сестрою.
- Як почуваєшся? Дати ліки?
- Усе добре, нічого не потрібно. Я просто трохи втомилася. Ось зараз перепочину, і тоді одразу-ж знову веселитися!
- Якщо стане погано, зразу-ж кажи, добре?

Енні вивезла молодшу сестру подихати свіжим повітрям на великий балкон, під яким починався  палацовий парк. Бетті миттю задрімала, адже хворому тілу був потрібен деякий час для відновлення після таких навантажень і емоцій. Дівчина поставила візочок біля перил, і сама присіла на їхній краєчок.
Швидко, буквально протягом кількох хвилин до них приєднався принц Еліот, що бачив, у якому напрямку пішли сестри.
- Як вона? - тихо запитав він, присаджуючись поряд.
- Дрімає... - мовила Енні. Потім запитала. - А як же ваші гості?
- Я всі справи із ними завершив іще до танців. Мої гості часто тут бувають і звичні до того, що я можу піти з вечора коли вважаю за потрібне.
- Я думала, що ви, як хазяїн, маєте бути присутнім на балу до самого завершення.
- Це не зовсім так, - він трохи, парою рухів промасажував свою стомлену шию. - Однак сьогодні мені ніхто і слова не скаже. Бо ви з Бетті головні гості цього вечора.
- Дякую вам за все, що ви зробили для нас, - тепло всміхнулась дівчина. - Я ніколи не забуду вашої доброзичливості. І мені зовсім нічим віддячити...
- І не потрібно. Ви обидві щиро подякували. Цього більше ніж достатньо, - утомлено потягнувшись, відповів принц напівпошепки, щоб не розбудити молодшу сестру. Він увесь день займався державними справами і навчанням. Ще й підготовкою до балу на додачу, і власне був хазяїном вечора. Тож йому дуже хотілося, аби цей день нарешті скінчився, хотілося опинитись у м'якому, теплому ліжку і хоч трохи поспати. Та Еліот пам'ятав, хто він і чий син. Тому тримався, як і майже кожен день з моменту від’їзду короля і королеви за кордон.

- Твоя сестра, - мовив він через деякий час,  коли взяв себе у руки. - У своєму листі прохала потанцювати із тобою.
- Ні, ні, я зовсім не вмію танцювати, - чимдуж замахала руками Енні.
- Вона теж не вміє, все робив я! - зауважив Еліот.
- Я так не зможу, перед усіма... Я згорю від сорому... - дівчина з  проханням подивилась в очі принцу.
- А я не можу не виконати її прохання, розумієш? - тепло всміхнувся принц. Від цієї усмішки Енні стало трохи легше на душі. - Ми можемо потанцювати тут, де тебе ніхто не побачить. - запропонував він.

Дещо поуправлявшись у красномовстві, він таки зміг умовити Енні. І тоді, як заграла чергова мелодія, Еліот вправно повів дівчину в її перший у житті вальс. Його рухи були м'якими, ледь торкаючи талію і праву руку Енні пальці - теплими на дотик. Вона, рожева від ніяковіння, з усіх сил намагалась не заплутатися і не збитися з ритму його кроків.

- Ну от і все, - сказав принц, коли вони зупинились. - А ти молодець, жодного разу мені не наступила на ногу. Для новачка - досить не погано!

***

- Пообіцяй мені, Енні, - трохи згодом сказав принц. - Що тепер займешся собою, своїми мріями та вподобаннями. Із сьогоднішнього дня за лікування Бетті сплачує мій фонд, тому вам із бабусею більше не треба так важко і багато працювати.
Закінчи школу, знайди друзів. Живи повним життям! Обіцяєш?
- Я... А правда можна? - здивовано спитала дівчина, закривши рота рукою. Для неї це дійсно було одкровенням. Адже жила вона лише заради сестри, свідомо зробивши такий вибір, коли їхніх батьків не стало.
- Звісно! - пирхнув Еліот у кулак. - То як, обіцяєш?
- Чи обіцяю?.. - невпевнено запитала дівчина більше у самої себе.
У цю секунду почувся глухий звук удару резини об камінь. Потім другий, третій, п'ятий... Інвалідний візочок знову й знову стукався колесом об паркан балкону. Несвідоме тіло Бетті притисло кнопку кермування...