Ця збірка оповідає про різні історії різних, не пов'язаних між собою персонажів. В кожній з новел так чи інакше порушується теми мистецтва, кохання чи фемінізму (з неочікуваним фіналом).
P. S. Ілюстратор чудової обкладинки - @ignis.avem (в Instagram...
Літо закінчувалось. Ціла епоха закривала свої двері. Великі. Важкі. Сакральні.
Однак осінь уже стала станом душі та поступово ставала вічною. Меланхолія возвеличується в культ Сталіна. Люди на вулицях носять її колір - сірий. Де-не-де трапляються жовті, червоні, сині дисиденти або "монахи культу" в чорному. Тільки вони виявилися інакодумцями посеред всього світу Депресії. Диригентом став клятий прогрес XXI століття. Так, це зручно і чудово, але керівництво планети перейшло на темну сторону ментального здоров'я.
Розлади, транквілізатори, психіатри та масовий психоз. Та це лише картина світу капіталістів, бо машина часу затягує твою руку в інший світ.
Тим часом високий джентльмен у фраку нервово міряв розкішну королівську кімнату широкими кроками. Його широкі брови зійшлися в одну злу дугу, а очі випромінювали Диявола, тільки от ріг у нього ще не виросло. Хоча вимірюючи прояви агресії цього чоловіка, атрибут Сатани зайвий, бо пригнічена жага виражатися у дитинстві переросла у нестримний потяг лупцювати слуг чи жінок. Немає на нього Фройда, той відомий любитель білої речовини показав би Жану справжній танець психіатра. Та замість Зигмунда із майбутнього прийшла Марі зі справжнього. Очі дівчини були переповнені сльозами. Тіло не виражало нічого, а лише сіризна райдужка передавала ту тривогу, той страх і якесь горе, що кожен день очікувалося як званий гість. - Люсі! - єдине слово, що могла вимовити вона, доклавши неймовірних зусиль до цього. Воно вийшло важке, як меч та нерівномірне, як панічна атака. Жак, нічого не перепитуючи, стрімголов вийшов з кімнати, а дівчина намагалася не відставати від широких, на диво рішучих у такій ситуації, кроків.
У кімнаті Марі на широкому ліжку лежало живе, на перший погляд, тіло Люсі. Вона ніби спала, а не вмерла у шаленому танці з Воландом. Прекрасному агоністичному танцю на балу нечисті. Дівчина прийшла туди у чорній вишуканій сукні з відкритими плечима. Габаритні сережки, як темні грушки звисали, а широке намисто підкреслювало декольте сукні. Випила келих шампанського, пофліртувала з чортами як знатна дама, а потім прийняла запрошення хазяїна і вмерла у нього на руках. Однак чи Воланд вбивця? Хто ж тоді винний у смерті молодої перспективної Люсі? Цього не знав ніхто, а Великого нечистого знайти неможливо, бо він з'являється перед обраними.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
