Мистецтво, кохання і фемінізм

#7. Поштовхи болю або Вбивчий закон

Тихенька місцина. Річка безшумно хлюпалась. Було чути лише старечий втомлений голос, який звучав для когось, а може й ні для кого. Своєрідний опіум для пустоголових.

Тим часом у шумному мегаполісі суміш емоцій наповнювала метро. Серед них вирізнялася дівчина. Погляд Агнешки проходив крізь коридор болю. Вічний коридор темряви. Голубі очі стали бар'єром для сліз, які проривалися, як дикі тварини. Однак чому дівчина їхала у вагоні така, а не щаслива? Чому її життя перевернулося з ніг на голову від одного жесту?

За декілька годин до мінівибуху Агнешка була у теплих обіймах тестостерону свого хлопця. Зелені очі кидали жаркі стріли кохання, а у кімнаті панувала повна романтика та гармонія. Та якби там добре не було, дівчину турбувала одна тяжка думка, яка витала у її голові останні декілька днів. Оскільки закохані вже пізнали всі рівні насолоди, то Агнешка аж вкрай відповідально контролювала аспект контрацепції. Та один момент вона все-таки успішно проґавила, що й призвело до тесту на вагітність у її руках, довгі очікування протягом короткого часу однієї червоної стрічки, а у кінцевому результаті параною через небажані наслідки.

Стефан побачив тривожний погляд Агнешки й наважився запитати:

- Сонце моє, чому ти така стривожена? - при цьому він очікував банальної відповіді, а не того, що сталося далі.

- Я тяжка... - невпевнено і тихо промовила Агнешка.

- Тобто? - перепитав хлопець, бо не зумів зрозуміти історичну метафору.

- Тест на вагітність показав дві риски... - трохи впевненіше, більше з гнівом, але так само тихо відповіла дівчина.

Далі сцена, яку Агнешка ніяк не зможе вичистити з пам'яті ні забуттям, ні часом. Стефан різко забирає руки, мовчки виставляє вказівний палець у сторону виходу. Дівчина застигла, як жертва і навіть встати не змогла. Тоді висока міцна статура грубо виволокла худу із ліжка, а потім тихо й агресивно наказала негайно звідси забиратися. Істерика захопила тіло Агнешки, але вона мусила натягувати на себе джинси та майку разом зі спокоєм, який ніяк не міг прийти. Він сховався за тривогою та проблемами та став твариною із Червоної книги.

Без слів та лише витираючи сльози, дівчина вибігла з квартири. Тим часом Стефан закурив сигарету вперше за довгу перерву прям у ліжку, бо новина зробила його кам'яним і черствим. Він не очікував від життя такі випробування, але віта - примхлива дама, яка може бути як милою, так холодною і жорстокою. Та якби там не було, всі ми йдемо на її правила, дехто навіть закохується у неї.