Тобі подобається містика? А таємниці?🌚 Якщо ти любиш їх розгадувати, тоді тобі точно сподобається те що я пишу! Ну ж бо скоріше прочитай.🤫✨
Уривочок🧚🏼♀️:
Літо закінчилося. Наступила осінь... Старша школа. Нарешті, ми давно цього чекали.
Я Ханна...
Від імені Ханни Максвел. Ханна - Роуз, РОУЗ ЕЙ, ЩО З ТОБОЮ? Ні, не смій закривати очі! РОУЗ ... Чорт! Мс.Андерсон - Що відбувається? Що з нею? Ханна - Я не знаю, їй стало погано. Мс. Андерсон - Всі відійдіть! Він почав перевіряти пульс. - Пульс є! Телефонуйте 911! Негайно!!! Джонс - ми пробували, немає зв'язку!
Учитель взяв подругу на руки і відніс до шкільного автобуса. Автобус мчав як омога швидше. Ми все ж додзвонилися. І через кілька хвилин Роуз забрала карета медичної допомоги.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
З нею поїхав Мс.Андерсон. Я зателефонувала мамі і через хвилин десять ми з нею були в лікарні куди відвезли Роуз. Все було як в тумані... Моя найкраща подруга в лікарні. Це все як страшний сон. У палату не пускали. Але сказали що все добре, і що вона прийшла в себе, та їй потрібен відпочинок. На питання «що з нею сталося?» лікарі не могли дати відповідь. Вона просто знепритомніла, вони не знали з чим це пов'язано. Мама Роуз, місіс Кенен не могла знайти собі місця. Вона переживала за доньку, сльози котилися з її очей струмком. Лікарі сказали, що побачити Роуз ми зможемо тільки завтра. Мс.Кенен дали заспокійливого і моя мама відвезла її додому, хоч Мс.Кенен і не хотіла їхати. Вони були подругами. Хлопці теж поїхали додому. У мене абсолютно не було настрою, я не хотіла йти додому. Я відпросилася прогуляти. Коли я вийшла з лікарні вже починало темніти. Я йшла по вулиці в Стоуні, а мої думки літали десь в хмарах над старим лісом. Я хотіла, щоб це все виявилося безглуздим сном. Сама не зрозумівши того я опинилася біля входу в міський парк. Де ми з Роуз і познайомилися... я прямувала саме туди. Раптом, я почула знайомий голос. Це він, тільки його мені тут не вистачало!
Нік Максвел - батьки не говорили тобі, що гуляти вночі небезпечно? Та ще й в старому парку.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Він говорив це, впираючись на капот своєї машини і ймовірно посміхаючись.
На дворі дійсно стемніло, що я помітила тільки зараз. Запалили ліхтарі. Світилися вивіски вже закритих магазинів. А коли я підняла голову вгору побачила небо повністю посипане зірками, і напівкруглий місяць, як завжди яскравий і красивий. Нік підійшов до мене. Але я навіть не подивилася на нього.
Нік Максвел - Ти все ще дуєшся на мене через ту нісенітницю? Ханна Максвел - нісенітниця? Ти жартуєш?! Ти його побив! Нік Максвел - Він заслужив. (Посміхнувся) Ханна Максвел - ЗАСЛУЖИВ?! Ти серйозно? Він просто хотів принести мені колу! Нік Максвел - бачу він так і не розповів за що отримав? - із люттю в очах, але все ж тим сталевим виразом обличчя - сказав він. Ханна Максвел - ти про що? Нік Максвел - він підмішував тобі дещо в напій, за це і отримав. Ханна Максвел - ЩО?! ТИ... він... - тяжкий видих - Чому ти не сказав цього раніше?! Нік Максвел - Хіба ти хотіла мене слухати? Все ж він заслужив.
Я мовчки подивилася на брата з якоюсь дурною вдячністю, чи що? Хто не зрозумів, річ йшла за хлопця який мені подобався. Оо Господи, яка ж я дурна! Але хіба він міг так вчинити? Пролетіло в моїй голові.
Нік - Міг, ще як міг. Ханна - як ти?
Нік просто обійняв мене і я його. Як мені його не вистачало, весь цей час... я сумувала за ним. Добре, що він приїхав. Дбайливий старший братик.
Нік - я чув про Роуз, і я впевнений що з нею все буде добре)) Ханна - я не розумію, все було добре, вона говорила, а потім просто впала на коліна закриваючи вуха руками, а її крик... це жахливо! Нік - з нею все буде добре. Тобі треба заспокоїться. Поїхали.
Ми сіли в машину. Їхали мовчки, іноді Нік крадькома на мене поглядав намагаючись зрозуміти мій стан. Він переживав за мене. Я дивилася у вікно.
Ханна - стій! Ти не туди їдеш! Нік - заспокойся. Я їду правильно. Ханна - дивлячись куди, ти пропустив поворот додому! Нік - Ми не їдемо додому. Ханна - ні? Куди тоді? Нік - побачиш) - він сказав це на секундочку повернувши голову до мене. Потім його погляд впав на вікно і брат відразу змінився в обличчі. Нік - *****, тобі ще що треба - люто процідив він. Ханна - що? Нік - схоже мій старий друг хоче з тобою познайомитися. - Нік різко розвернув машину.
