Здається, мій стиль написання трохи змінився, і в цій частині нема нічого особливого... Але я хочу нею поділитися 💜
Техьон втомлено впав на лавку, що, як і десятки інших, стояла обабіч дверей палати.
Він втомився. Він знесилений, випитий, доконаний і просто хоче чогось хорошого. Бажано у всьому.
З грудей вирвалося тихе зітхання, доки очі намагалися зморено не заплющитися. О пізній годині в коридорі лікарні не було нікого, тиша так і прагнула заграбастати в свої лапи Те-Те.
Але ж він все рівно не заснув би. Хвилювання так сильно метушиться всередині, що, здається, от-от затопить всі його нутрощі.
Варто лише трохи почекати.
«Вам варто трохи почекати, - сказали на рецепції. - Лікар закінчить через п'ятнадцять хвилин, і ви зможете поговорити з ним».
Час відвідин скінчився щонайменше годин сім тому, тому про жодне побачення з «пацієнтом» не слід було й мріяти. Хтось дуже запізнився.
Поговорити з лікарем. Хах.
Якщо відверто, Техьону зараз найменше хотілося правити теревені з якоюсь лівою людиною, що напевно закидає його купою термінів і холодно переповість показники з моніторів.
Хіба з правил не буває винятків? Він просто хоче побачити свою рідну людину.
Те-Те взагалі не міг, аби не відчути живе тепло поруч, аби не торкнутися, не переконатися на власні очі, що щось таки кращає.
Ситуація настільки суперечлива, така до абсурду гнітюча і каторжна, що від безсилля назовні просився божевільний сміх. Ніби так було завжди...
І де поділися оті всі усмішки?
Мама, ледь не шантажем відправлена додому, вже точно бачить десятий сон; одногрупники безтурботно (принаймні, на це сподівається Техьон) відпочивають у власних номерах готелю після вечірнього виступу й дороги до Тегу; десь у холі блукає Чонгук, який героїчно погодився супроводжувати свого хьона в лікарню о такій пізній порі – дисплей телефона показує вже другу двадцять наступного дня; тато Те спить зовсім поряд, за стінкою, підключений до купи приладів.
І Те. В порожньому просторі серед сліпучих ламп денного світла, від яких очі хочуть покотитися кудись на підлогу.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Коли він відчуває
FanfictionНамджун і Сокджин підозріло часто почуваються парочкою з п'ятьма дітьми. Юнгі дивиться на Чіміна й забуває, що його тонсен - не божество. Хосоку знову не вдається відірватися від переписки в телефоні, бо той цікавий співрозмовник - тільки його. Чімі...
