Самотні вдвох

лицемірство.

Опісля шумного спуску її врятував двогодинний блаженний сон. Прокинулась дівчина коли встигло звечоріти - в голові більш не гуділо та пояснішало мов серед білого дня.

Тіло затекло в обладунках. Гноминя повела плечем, з горем пополам розминаючись. М'яз неприємно потягнуло, тому вона не вабно скривилась. Думка зняти цей «стальний панцир» швидко стала в мить найправильнішою думкою за вечір.

Недалеко, у кроці, ледь не перед очима горіло багаття - ельф обачливо постелив коцик за два кроки від тепла, умістивши її на барвисту тканині. Люб'язно.

Дарвей потягнулась знову, кривлячись. Порозминала лікті. Скрутила корпус вправо. Вліво. Оглянула їхній горе-табір, за багаттям відмічаючи фігуру свого товариша.

Хлопчина широко (доволі щиро) посміхнувся, таким чином відповівши на ще крихту сонний погляд.

Вогонь тріщав, шаруділо листя. Між дерев можна розгледіти кам'яний схил - на жаль, далеко вони не утекли. Проте, схил не схил, а вони усе одно знаходились серед клятого лісу на проклятому континенті.

Однак, з'явилась думка, що варто вухастого похвалити. Так, похвалити, подякувати, за те що виявися не таким безтолковим, як вона передбачала. Звісно, це не пом'якшує в її пам'яті його кидка в сліпу (все ж, це був занадто дурнуватий промах, що б взяти й викинути його з голови. А дівчина не звикла забувати промахів. Це не була злопам'ятність, на її думку. Це було свідоме зваження чужих помилок і вдалих рішень...з невеликою крихтою злопам'ятності). Проте все ж не так безнадійно? Поки вона сама не пам'ятала як задрімала він все ж потурбувався, не кинув її одну.

Певно, дотримувався обіцянок, сказаних догори дриґом.

Що ж, вона легко труснула голову (було б не зле перев'язати тугі коси, бо пасма помітно вибиваються). Знову зваживши за і проти, дівчина все ж скинула нагрудник цей, з цими широкими нараменниками й стальними пластинами (благо, гноми робили свої обладунки так, що б можна було спокійно зняти самому...народна практичність неймовірне дійство).
Під ними опинилась звичайна лляна сорочка (і чисельні гематоми, що ховались під тканиною).

Легковажно? Ймовірно, проте вона незабаром одягне обладунки назад.

Бо опісля всього, кортіло не те що зняти. Здихатись.

Літня ніч віє легкою прохолодою. Легіт ніколи не мандрував під стальними рукавами (дарма вона взяла настільки тяжкий обладунок...а втім, це насправді не найтяжчу модель, і гуркітку від неї не так й багато)... Моментами, забуваєш як це - коли вітер продуває спину.