Ти будеш моєю. .КІНЕЦЬ.

10 серія

Різко мені розв'язують очі і я бачу того кого зараз вб'ю.

 -Злякалася?

-Розв'яжи мене!

-Я не самогубник!

-Розв'язав швидко!!Придурок!!Хто так лякає!!??!!А!?!!Скажи мені?!??!Ти взагалі не кохаєш мене!!!??

Криком я на нього.

-Дуже дуже кохаю!

-Кохає він....розв'яжи!

-Ні.

Я починаю барахтатись на стільці.

-Міраааааан!

-Та не кричи так нібито я тебе тримаю тут в заручниках.

-А як це називається?

-Сюрприз....

-Угу.

-Я казав,що мої нерви не витримують!

-Казав!Але краще б згвалутвав чим до смерті лякати.

-Хто тебе зачепить?Кому дозволю?

-Собі!

-Ха...навіть собі не дзволяю!Якщо хось крім мене доторнеться до тебе. Своїми руками вб'ю.Особливо якщо хтось щось зробить тобі!Навіть якщо мене не буде поруч.Ти не повинна боятися!

-Угу.

-Я почую зов серця і врятую тебе!

-Гаразд.

-І сам нічого тобі не зроблю,крім.....

-Крім чого?

-Крім приємного.

Міран нагинається до моїх губ.Ми вдихаємо дихання одне одного.В цей час він розв'язує мої руки.Бере їх цілує.

-Міран...

-Я винен,що так налякав тебе.

Він веде мене зв собою.

-Куди ми?

-В одне місце.

-Може на вихід?

-Я поруч.Не бійся!

-Я не боюсь просто...

Міран завів мене в місце де був накртий стіл і свічі.Одним словом було гарно.

-Сідай.

Міран посадив мене за стіл.

-Ти коли вспів це все?

-Коли ти була зв'язана.

-Я ж була десь 20 хвилин.

-Я не один же це робив.....