І000 і Одне життя

Глава 2

За вікном була вже глибока ніч. Пів вечора я присвятила читанню та приготуванню вечері , а іншу його части вивченню акаунта Аврори з якою познайомилася зранку. У неї мабуть дуже багата сім'я і життя про яке мріє кожна дівчина в цьому віці. Вечірки, подорожі, круті друзі, багато фото і пости присвячені книгам. Це просто не реально...красива, багата так ще й розумна. Нууу і дружелюбна, напевне в неї Аврора ім'я томущо вона справді богиня.

Найбільше фото було з рудововлосою дівчиною із смарагдовими наче у кішки очима що сіяли та зачаровували навіть через екран смартфону. На деяких фото було видно що у рудоволосої ідеальна фігура наче у лідерки групи підтримки в моїй школі. До слова її обличчя здалося мені знайомим, наче ми раніше вже зустрічалися.

-Попалася-промовила я напівшепотом, коли все ж найшла фото на якому ця дівчина позначена. -Ну що ж таке...-розчаровано прошипіла.

Профіль виявився закритим але подругу звати Шарлота і на скільки я розумію це саме та, яка привезла Аврору на навчання у Лос-Анджелес.

Ще з годину я розглядала соц.мережі нової знайомої і мою увагу привернув хлопець на спільному фото...Він сидів за столиком з дівчатами проте обличчя не видно бо він повернутий трішки в сторону. Чомусь його профіль, здався мені знайомим. Шкода, що на фотографії він не відзначений...Можливо раніше зустрічалися? Та ні, вже друге знайоме обличчя, а насправді дуже сумніваюся що є спільні знайомі з такою людиною, як Аврора.

-Ні нетреба, будь ласка....-кричала я закриваючись руками.
-Треба...Лая це для твого ж блага!!!-відповів чоловік, який не то бив мене не то хотів зв'язати.
-Вона готова???-запитався дуже хриплий голос позаду.
-Можливо справді не робити цього?Це не правильно...-ледве чутно  промовив той хто перед тим казав що "це" піде мені на користь.
-Захотів смерті?????Я сказав зв'язуй!-крикнув гос із-за спини.

Я прокинулася в холодному поті з телефоном в руках. Не пригадаю вже як заснула...але приснилися знову незрозумілі жахи.
Поставивши смартфон на зарядку встала, спотикнувшись об коробку пішла заварювати собі каву. 
-Молодець, Бейкер...Знову сиділа до пізньої ночі в телефоні та за книгами замісь того, щоб розібрати речі які привезли ще три дні тому.

Я відкладала цю роботу, з того моменту як відкрила одну коробку...Речі з якими ти жила в минулому...Посуд, постіль, книги...все це нагадує про дім та викликає ностальгію за тим міцем з якого ти так довго тікала.Найбільше місця і без того в маленькій квартирі студії займала коробка яка так і називалася «спогади».
Ще з 10 класу я почала збирати усі необхідні речі, які я думала згодом пригодяться мені в універі у цю коробку. Фактично там є два роки мого життя...Саме тому я боялася її відкривати.

-Таааак...Бувайте дурні думки, привіт спорт!-взявши свої лосіни та топ для бігу я пішла збиратися у ванну на ранкову пробіжку.

- На на на "Мы все взаперти скованы болью... И вся вода в миг окрасилась кровью "(слова з пісні) на на на-я закривала двері квартири, підспівуючи музиці в наушниках.

Аж ось хтось позаду торкається мого плеча. Від неочікуваності я підскочила і прикрикнула...