І000 і Одне життя

Глава 5

-Все почалося з того часу, як я переходила з середньої школи у старшу...Просто найкращий і омріяний період мого життя. Я користувалася популярність в середній школі і мала багато друзів в класі, чесно кажучи ніколи не жалілася на своє життя, хіба батьки були би чучуть менш строгими...-почала історію я.
-Мрія...-задумано протянула Шарлота.
-Корпус старшої школи знаходився в іншому місці  ніж середня і початкова. Туди йшли вчитися всі з ближніх містечок. З початку мені все подобалося я навіть наче закохалася...так сказал мені моя молодша сестра Елла.
-Сказала?А ти сама цього не зрозуміла?-сміючись поцікавилася Аврора.
-Тут і почалися дивні речі...Після новорічних канікул я наче почала поводитися дуже дивно, взагалі батьки заборонили Еллі щось розказувати мені, тай вона молодша мало що знала.
-Чекай...нічого не зрозуміло...-потерла обличча Шарлотта.
-Як і мені...десь в квітні 10класу батьки забрали мене додому ніби то на домашнє тимчасова навчання. По їхнім словам, я сама звернулася до шкільного психолого і попросила допомоги. Ніби то в старшій школі я раптово стала посмішищем, хлопець в якого була закохана опозорив мене і взагалі я хотіла вчинити самогубство...

Повисла тиша...
-По словам батьків?-перепитала Аврора повертаючи голову до мене а я продовжувала дивитися в зоряне небо.
-Таак, в тому то і діло. Я не пам'ятаю нічого, мені наче пам'ять стерли.
-Наче пам'ять стерли...-повторила мої слова Шарлота.
-Це як?-поцікавилася Аврора.
-Після того, як мене забрали вчитися додому насправді батьки ніби то направили мене у санаторій закритого типу для лікування нервового зриву та не стабільної психіки.
-Ммм цікавий метод, а далі що?-задумано не відводячи погляд запитала Аврора.
-Нічого...я пробула там до кінця року а потім ще рік...весь випускний клас...Згадую останні дні в санаторії, я наче з коми виходила. Довго і поступово. Екзамени я здавала в іншому містечку і все літо провела під пильним поглядом батьків у родичів в Каліфорнії. Ні з ким із «минулого життя» окрім сестри не спілкувалася...Взагалі то я мала вчитися у Вашингтоні але Каліфорнія так сподобалася мені що я вмовила батьків дозволити залишитися в Лос-Анджеласі...
-А про стерту пам'ять?-поцікавилася рудоволоса.
-Не розумію нічого...мої спогади обриваються першим навчальним днем у 10 класі...його я згадала недавно і то...невпевнена що згадала бо насправді  він мені  приснився...-з сумною посмішкою промовила я.
-А далі?Де два роки життя?- тепер поцікавилася блондинка.
-Ммм ну 10 клас мені розказали ось це що я казала раніше а із санаторію непам'ятаю взагалі нічого..Останні дні перед від'їздом. Чудову природу і приємних лікарів...
-Дивно, дужеее дивно Лая.-протягнула Шарлота.
-Надіюся ви не злякаєтеся і не втичете думаючи що я божевільна...
-Ні, ні...всім нам є що приховувати і всі ми не ідеальні-підсунувшись і обнімаючи мене прошепотіла Аврора.
-Ось тому я і не розібрала речі, я боюся згадати щось не те що треба і знову зламатися...-ледь стримуючи сльози сказала я-А ще дивно те що в моїй пам'яті санаторій був чудовим місцем і лікарі приємні, а щоночі мені сняться інші лікарі, злі які мене чуть не током били...Як у фільмах жахів...
-Ти впевнена що це були лікарі?-поцікавилася Шарлота.
-Що ти маєш на увазі?-припідняла голову і глянула на неї я.
-Те що це могли бути актори із якогось фільму чи відео, а ти тепер думаєш що це твоє минуле-з посмішкою сказала Аврора.
-Нуу можливо і так...
-Давай розкажемо Сухо і Каю ну ще можливо Стефану...-задумано протягнула Шарлота.
-Стефану і Каю ні! В них від нас багато секретів і вони багато що нам не договорюють. А ось із Сухо порадимося...-відповіла подруга.
-Ну це все із-за мого безголового братика, Каю можна довіряти Аврора...-додала Шарлота.
-Це хто?-перебила я розмову дівчат.
-Стефан це мій  безтактний  брат, а Сухо і Кай друзі...- пробормутіла рудоволоса.
-У вас це мабуть сімейне...-крізь сміх прошипіла я.
-Нуу Кай щось більше ніж «друзі», хіба не до нього у Vip кімнату ти бігала всю вечірку?-з'язвила Аврора.
-Там були вони всі,  і я не бігала...просто там спокійніше...-в свій захист відгаркнула Шарлота.
-А спокій ти полюбила від тоді як Кай з'явився...-знову із сарказмом сказала блондинка...
-Тааак всеее....так не чесно! Я не можу вас розсудити бо не знайома з ними!-сміючись затуляючи роти подруг рукою сказала я.
Шкіра у дівчат була прохолодною...
-Вам холодно?-стурбовано поцікавилася у них.
-Тааак, алкоголь вивітрюється і стає прохолодно...-прошепотіла Шарлота піднімаючись із піску.
-Тааак всім час додому, а ввечері поговоримо із Сухо щодо всього цього! Іншим ніслова! Зрозуміла?-також стаючи запитала Аврора дивлячись на подругу.
-Зрозуміла, зрозуумілаа...а тебе-тикаючи пальцем в мою сторону-Ми з ними теж познайомимо...-з усмішкою додала Шарлота.
-Добре-я мило усміхнулася.
Ми пішли до авто, дівчата відвезли мене додому і вперше я так спокійно спала. Мабуть це  із-за того що вперше за довгий час я виговорила все що у мене на душі та в думках. А у відповідь отримала не осуд а підтримку...