І000 і Одне життя

Глава 3

-Якого чорта?
-Пробач, не хотів тебе наклякати...-сказав незнайомий мені темношкірий хлопець.
-Що?Ти хто?-спантеличено запитала я.
-Твій новий сусід навпроти, Олівер-протягнув руку-Хотів сам познайомитися і скласти хороше враження, а вийшло як завжди-винувато посміхнувся хлопець.
-Я Лая, приємно познайомитися-знявши два навушники я потисла йому руку і усміхнуламя.

Навпроти стояв високий темношкірий хлопець середньої статури та широкими плечима. З густим, кучерявим волоссям шоколадного коляру та майже, що чорними очима і уважним поглядом.

-Blood Water?*-запитав Олівер.
-Що?
-Кажу пісня класна і ти гарно співаєш-широко усміхнувся він.
-Ойй дякую-я зніяковіла і почервоніла-Мені потрібно бігти...-добавила, а то було враження що з четвертого поверху на якому живу провалюся від стиду на перший.
-Звичайно, до зустрічі. Було приємно познайомитися-Олівер заглянув мені в очі, хоча було враження що дивився прямо в душу.
-Взаємно!-майже що тікаючи до сходів вигукнула я.
-Лая, вибач що налякав!-додав він коли я була вже на поверх нище.
-Нічого, буває-прикрикнула я.

Після пробіжки по традиції я зайшла в улюблену кафешку.
-Доброго ранку!-голосно привітавшись до всіх присутніх направилася в сторону барної стійки.
-Привіт, золотко...-мило усміхаючись відповіла власниця.

Перше що привернуло мою увагу, відсутність Аврори. Напевне наше знайомство вчора було не таким, як вона очікувала і тепер їй просто не зручно тут з'являтися.

Взявши каву та сівши на своє улюблине місце я вирішила ще раз переглянути акаунт нової знайомої.
-Нова історія о 5 ранку...-пробормотіла під ніс надпиваючи каву.

Відео де вони з Шарлотою на пляжній вечірці. Наче зачарована або вже з'явилася звича я знову переглянула останні фото з рудоволосою і те де є той хлопець...
-Лая!-крикнула місіс Джонсон, я злякавшись підскочила сидячи на місці.
Палець вдарив по екрану двічі...
-Візьми собі мафіни, я сама спекла якщо будуть смачні то виставлю на продаж-додала вона.
-Оооо ні, ні, ні.....-прошипіла я і в цей час на мене звернули увагу всі відвідувачі кафе-Ойй так, дякую...-я підійшла до стійки з мафінами без телефона обдумуючи, що я два дні переглядаю профіль Аврори і саме в той час коли помітила, що її немає в кафе я оцінюю її фото.
Ааааа ну за що, це прям система мого колишнього хлопця...
-Дякую, дуже смачні думаю вони сподобаються всім покупцям- мило усміхнулася я до місіс Джонсон.