Він змінився до невпізнанності.. Його руки уже не ті. Вони стали холодними, не такими ніжними. Від нього пахне не його улюбленим парфумом,а цигарками та дорогим віскі. Прокурений хрипкий голос та зовсім інша зачіска. Вона йому дуже личить,підкреслює...
Я сиділа на кухні за чашкою чаю та прокручувала у своїй голові усі слова, що були сьогодні сказані Ніколасом. Сьогодні, ледь не уперше за все життя, я вважаю його правим. Чорт, на скільки ж він правий... Зараз я почуваю себе настільки дурною. Просто жінка, яка власноруч зруйнувала своє життя. Хіба ж ти не могла продовжити жити далі, намагатись бути щасливою з Ніколасом, а не марити минулим? Пройшли роки, а ти так і не збудувала щасливу сім'ю, бо сподівалась ,що усе зміниться. Ти сидиш вдома цілими днями та удаєш із себе щасливу домогосподарку. Усі сусіди лише і говорять про те, який в тебе чудовий чоловік та які ви щасливі. Але ж насправді ви просто хороші актори... Ми не прожили разом сповнене радості життя, ми не були закохані до метеликів у животі і я ніколи не говорила йому "я тебе кохаю". Ми не знаємо таємниць одне одного і не дивимось разом фільми. Він не запитує мене про те, як пройшов мій день, а я не цілую його, коли він йде на роботу. Звичайні ,буденні речі - для нас щось нереальне. І скільки б Ніколас чи я не намагались звести кінці з кінцями, все руйнувалось, наче картковий будинок від подиху вітру. Та я втомилась від такого життя. Я хочу чогось справжнього, а не лише цієї показухи на людях. Я хочу відчути, що я потрібна, що мене дійсно кохають. Гадаю, ці речі є життєво необхідними для кожної жінки. Мої глибокі роздуми над сенсом мого нікчемного життя ,перервав телефонний дзвінок. На екрані свого смартфону я побачила невідомий номер. Не довго думаючи беру слухавку. - Анна Томпсон?- промовляє чоловічий голос. - Так, це я. Можу я поцікавитись, хто телефонує? - із подивом запитую у незнайомця. - Наврядчи ви знаєте моє ім'я. Тоді, здається, ви були трохи не в стані щось запам'ятати. - сміючись промовляє чоловік. Я , здається, знаю хто це. Після недавніх наших посиденьок з Дженіфер,я трохи перебрала. Так, я добре пам'ятаю момент, коли написала свій номер на білій серветці, але не можу пригадати хто був той чоловік. - Здається,я пригадую. Та все ж таки, нагадайте свої ім'я. - Вільям. - коротко відповідає він та після невеличкої паузи продовжує. - Чи не хотіли б ви, Анно, зустрітись та пригадати усі деталі того вечора разом? - Не думаю ,що пригадувати усе, що тоді було, хороша ідея. - відповідаю Вільяму. Після цього на моєму обличчі з'являється посмішка. Зі мною так давно ніхто не фліртував і я помітила,що почала радіти цьому наче мала дитина. Кожній жінці приносить задоволення увага інших чоловіків. У моменти, коли хтось починає хоча б трішки загравати до тебе, починаєш вважати себе до біса привабливою та бажаною. Не знаю як це явище пояснити, але так воно зазвичай трапляється. - Так, давайте зустрінемось. - не довго думуючи відповідаю на його пропозицію. А чому б і ні? Хіба я не можу зустрітись з людиною, яка мною цікавиться? Не думаю, що у цьому є щось погане. - Тоді чекатиму вас завтра ввечері в Le Gavroche на Upper Brook Street. - Буду намагатись прийти вчасно. До зустрічі. - Із нетерпінням її чекатиму. Чому я так легко погодилась на цю зустріч, а не обрала провести вечір з чоловіком? Це питання має досить очевидну відповідь. Я ,радше, проведу час з тим, хто бодай трішки потребує мене. Гадаю, тому Вільяму буде цікавіше повечеряти зі мною, аніж моєму чоловікові. Я обираю чужого, а не того, з ким живу під одним дахом кільканадцять років, навіть не задумуючись. Думаю, у цій ситуації більше нічого пояснювати не потрібно. За кілька хвилин чую, як відчиняються вхідні двері. Ніколас увійшов на кухню, де я все ще сиділа, не промовивши ні слова. Це в його репертуарі. Прийти мовчки і так само піти. Нічого дивного, усе як завжди. Та на моє здивування, він заговорив зі мною. - Я був у пабі, що недалеко від нашого будинку ,якщо тобі це цікаво. Довго думав. - він робить невеличку паузу та пильно дивиться на мене. - Вибач... - це його тихе "вибач", багато означало. Чесно кажучи, я не одразу повірила, що це слово було адресовано мені. - Гадаєш, можеш одним словом загладити усе, що зробив? - Ні, але я спробую. Мені варто було усі ці роки відноситись по-іншому до тебе. Я не помітив, як перетворився в монстра. Я..Я не знаю що ще сказати. - я слухала його, але ці слова ніби пролітали повз мене. Не могла сприйняти їх серйозно. Уже не раз були ситуації, після яких Ніколас приходив до мене з вибаченнями, але згодом усе повторювалось. Люди не змінюються. Я не можу йому вірити , не можу вибачити його. Але нехай. Можливо, цього разу все буде по-іншому. - Добре. Давай спробуємо усе змінити. Я повірю тобі,але ,будь ласка, не розчаруй мене знову. - після цих слів Ніколас наближається до мене , я встаю зі стільця і спостерігаю за діями чоловіка. Він несміливо огортає руками мої плечі. Як же давно він цього не робив. Так, він намагався, але я ніколи не дозволяла. Моя провина рівно така ж ,як і його. Я завжди забороняла йому наближатьсь до мене, тримала на відстані. Та можливо, час дати йому шанс? Чи я пошкодую про це? Звісно, я не зможу його полюбити, але, принаймні, я зможу спокійно проживати з ним своє життя. За мить кладу руки на його спину та через силу пригортаюсь до чоловіка. Він міцно стискає мене у своїх обіймах, а я нерухомо стою, думаючи про те ,чи все я роблю правильно. - Залишся сьогодні зі мною в спальні. Не йди в гостьову. - говорить мені Ніколас, відпускаючи з своїх рук. - Нехай це буде нашим першим кроком. Ти спатимеш в одій кімнаті зі мною. Добре? - несміливо запитує він і зазирає мені у вічі. Чому його погляд зараз зовсім інший? Він як у малої дитини, що просить у мами вибачення за чергову витівку. Такий наляканий і водночас рішучий. Що його змусило так змінитись за один вечір? Чому він вирішив вибачитись? По правді кажучи, я зовсім не можу зрозуміти такої його поведінки, але я рада цим змінам. Можливо, цього разу усе вийде. - Добре. - відповідаю чоловікові, і кинувши на нього останній погляд, виходжу з кухні. Якщо він хоче, то нехай так і буде. Я залишусь з ним , спатиму поряд. Здається, всі нормальні одруженні пари так і роблять.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
