Волчата

Маленька втеча-великі зміни

Стемніло.
Було вже за північ коли ми перелізли з вікна і направилися до лісу. Я оглянулася на будинок "чорт, що ж я творю" пронеслося в мене в голові.
-Лора? Ідеш?-окликнув хтось з хлопців.

-Можливо мені здалося, але світанок настав занадто швидко?-зауважила я дивлячись на оранджево червоне небо.
-Це нормально, просто ми не помічаємо хід думок.-Айлен.
-По моєму ти не про те думаєш, Айлен.-перебив його Тайлер.
-Джейк, ти там як?-я обернулася на плетящогося позаду брата.
-Нормально, Сссзхааа-позіхнув він у відповідь.
Ми пройшли ще хвилин 20.
-Все, привал!-скомандував Тайлер, після чого ми впали на землю.
Поснідавши бутербродами, які я прихопила вдома, ми лягли і мовчки дивилися на набо.
Я не знала про що думали хлопці, та мої думки не обмежувалися втечею.
-Як думаєте, Бен сильно біситься?
-Дуже сильно.-Тайлер не чекав з відповіддю.
-Вони сто пудов вже шукають нас по лісі.-Джейк засміявся.
-Чого смієшся?-ми підняли голови на нього.
-Да просто уявив що з нами зробить Сем.
-Сем нам нічого не зробить бо Бен приб'є нас першим.
Потім ми трохи поспати і продовжили шлях. Нам потрібно було пройти ще зовсім трохи, через березовий лісок.

Ось ми вже на місці.
-Я знав що ти прийдеш.-з кущів вийшов силует чоловіка.
-Ооо здається тебе Пітером звати?-надула губу я.
-Мене так не називають.
-Плєвать! Давай швидко викладай, що ти мав на увазі вночі.
-Я розкажу тобі, але не твоїм охоронцям.-і Пітер вказав на братів, що окружили мене в повній бойовій готовності.
-Хлопці!
-Лора! Нє!
-Я буду обережна, а ви страхуєте мене тут! Як тільки оце-і я вказала на Альфу-щось втворить я вам свисну.
Хлопці неохотно, але відступили.
-Ходім.-я пішла пропустивши його вперед.
Ми прийшли до кімнати в печері, яка була вивішена фотографіями.
-Поглянь сюди.-і"воно"простягнув мені фото.
На ньому було зображено двоє хлопчиків.
-Хто це?
-Я, і Бен.
-Щооо? А він тут причому?
-Розумієш, Бен мій молодший брат.
-Щоооо!
-Щоооо?-за двері в кімнату ввалилися троє хлопців.
-Гей, ми ж домовилися.-я заставила руки в боки.
-Пробач, але ми не могли тебе залишити.
-Гаразд. Яке до цього відношення маю я?-я повернулась до Альфи.
-Ти ж розумієш що Бен не просто так забрав тебе з печери.
-До чого ти клонеш?
-Колись ми з Беном були в доволі добрих стосунках...
-Це в якому світі!-засміявся Джейк.
-А нашому, короче Бен був злим, так як і я, ми нищили і рвали всіх хто стояв в нас на шляху. Одного разу нам встрілась пара, закохані чоловік і жінка. Спочатку ми як завжди прилизались до них. Бену чомусь жінка здалась красивою, ми заночували з ними, чоловіка я розірвав ввісні, а Бен пожалів жінку і відпустив, але скажу відразу вони переспали. Короче невдовзі мій брат дізнався що жінка чекає дитину від нього. Після цього Бен кардинально змінився. Відмовився вбивати, намагався перетягти мене на свою сторону, та я не він.
-Все одно не розумію, до чого тут я.
-Це відбувалося 16 років тому.
-Щоо!
-Так, ти вважаєш що Бен мій батько!
-Не зовсім, розумієш, я теж спав з тією жінкою-він єхидно посміхнувся.
-Тобто....