В палату давно пробивається світло місяця з невеликого вікна біля ліжка. Меблів максимально мало, стіни до половини були м'якими, як в психлікарні. Хоча це і була одна з психіатричних лікарень Сеулу в яку потрапив Юнгі. Спочатку все було нормаль, хоча не думаю що це можна так назвати. Кароокий весь час проводив дома та випивав, який би він вимучений не був, з останніх сил підіймав пляшку з алкоголем.
Хосок завжди був поруч, Чімін залишався ночувати та контролювати того, оскільки Чонгук не зміг часто приїжджати. Його дружина зараз на останньому місяці вагітності, тому "догляд" за братом він передав хлопцям.
Одна з останніх ниток терпіння обірвалась в Ріна. Приїхавши до Юнгі в будинок, який навіть не виглядав як колись, той побачив не найкращу картину. Розмовляючи з хлопцем який сидів на підлозі в ледь живому стані він помітив його руки.
-Сука, тільки не кажи що ти десь знайшов наркотики. - присівши поруч рудий розглядав руки брюнета.
-Відєбись. Ти хто такий, щоб бути тут? - після таких слів Рін Хон не витримав. Нависнувши зверху голубоокий почав безжалісно бити Юнгі з усієї сили. Чи це була злість за такі поступки та ставлення до нього чи це через Юнгі якій так і хоче опустити руки, ніхто не знав.
Наступного ранку Рін приїхав з лікарями які забрали його в психіатричну лікарню.
-Ти не можеш так швидко опустити руки...
Після обстеження брюнета аналізи були не найкращі, а саме не сумісні з нормальним життям. Якщо зараз його залежність не вилічать, довго він не протягне.
В той день Рін приїхав розказати Юнгі про дівчину та те що він дізнався. Але побачивши його він зрозумів, до такого чоловіка Юн точно не повернеться. Розповівши хлопцям що тепер Юн молода директорка компанії Теджона всі були в шоці. Рін хотів співпрацювати з ними, но дізнавшись це вирішив дочекатись повернення Юн.
14 червня 16:45 центральна лікарня
-Юн Со, я так радий тебе бачити. Сьогодні в нас дуже багато планів, но щоб їх виконати тобі потрібно проснутись. Чула? - поставивши сумку з речами дівчини він присів поруч. - Юн, сьогодні важливий день для тебе. Я знаю що ти не хочеш це згадувати, но і я не радий цьому. Але сьогодні річниця твого весілля, навіть не знаю чи можна цьому радіти. - хлопець поступово мінявся в лиці, посмішки ніби й не була пару секунд тому. - Як би тобі не було важко, ти повинна прийняти всю реальність. Твоя дочка, мама та навіть Юнгі. - рука брюнетки непомітно поворухнулась. Блондин був шокований, оскільки осанні місяці бачити непорушне тіло дівчини вже не викликало ніяких емоцій.
ВИ ЧИТАЄТЕ
В обіймах минулого
Casuale"-Можу я спокійно все почати заново? Забути все і почати з чистого листа? Хочу щоб мене любили і не покидали коли не потрібна..." Юнгі простий студент який втратив сенс життя ще рік тому. Чому так сталось? Це була заборонена тема в їх компанії про я...
