Скриня, в якій мене поховали

Розділ п'ятий

Даруйте, але сьогодні розповідь я теж почну з пари в аудиторії. Що поробиш? Усе життя крокую по давно протоптаному колу, а ви знаєте, що в колах дорогу не обирають. Ти йдеш або вперед, або назад, а оскільки це коло, то нічого особливо на твоєму шляху не змінюється. Кімната — кухня — ванна — кімната — маршрутка — університет — маршрутка — кухня — кімната — ванна — кімната. Все. Ми не виберемося з цього кола, доки не проявимо сміливості знайти друзів, роботу, заощадити грошей та з'їхати від батьків.

Гаразд, не «ми», а «я». Це я досі сиджу на шиї у батьків і так, мені за це соромно.

Проте Тривога б'є мене по ногах щоразу, як я намагаюся зробити крок назустріч самостійному життю.

— Доброго ранку, — вітається Рита, сідаючи поруч зі мною.

У неї нова зачіска — «андеркат», як би сказала моя мама, а я сказав би «виголила скроні й потилицю». Я не надто розбираюся в назвах стрижок, тому що завжди стрижусь однаково.

— Мені здавалося, ти більше не хотіла так радикально рубати волосся.

— Хотілося спробувати щось нове, — Рита знизує плечима. — Головне, що в очі не лізе.

Я усміхаюся. Повз проходять Август з Каріною; хлопець спиняється, щоб потиснути мені руку та зробити комплімент новій зачісці Риті. Вони підморгують один одному, а тоді Август іде на своє місце.

— Гарного дня, — Каріна піднімає догори великого пальця й поспішає за Августом.

Я згадую, що сьогодні вівторок — є сенс озиратися по сторонах, шукати поглядом його.

Він сидить на передостанньому ряду, старанно виписує щось у зошиті, раз по раз заправляє чубчика під шапку. Мене не помічає.

— Що у вас з Олесею? Посварилися ви, а розмовляти вона не хоче з усіма, — тихо питає Рита. Вона сповзає вниз по сидінню й ховається за зошитом, щоб не потрапити в кадр — дівчина в нижньому ряду почала вести прямий ефір в «Інстаграмі».

— Я пообіцяв сходити з нею на кінопоказ, але мені довелося поїхати у справах.

— Таємних?

— Грали з Лукою в Чипа і Дейла.

— Не буду навіть розпитувати.

Я закочую очі.

— Він знайшов хворе цуценя на вулиці, попросив поїхати з ним до нього додому.