Викрадена діадема Єви-Марії

Глава 1: "Дівчина з мертвого моря"

- Олівіє! – кричали з усіх сторін маленькій леді в білосніжному платті. Легенькі, мов пір'їнки, ступали в таких самих мініатюрних туфельках ноги дівчинки по обкладеній гладким камінням на дорозі.

- Привіт!

-А що це за квітка у тебе в руці? – дівчинка ще раз подивилась собі у долоньку і побачила прив'ялий білий бутон лілії, і на її посмутнілому обличчі з'явилася легка посмішка.

- Лілія, - вже не так голосно сказала дівчинка, а як згадала причину появи цієї квітки в її руці, то стрімголов помчала уздовж старих крамниць і магазинів. Не дивлячись на сіру погоду, малесенькі ніжки почали бігти так, ніби вона побачила вдалині когось дуже знайомого. Її обличчя світилося від щастя яскравіше, за величезне жовтогаряче Сонце, а сірі оченята, схожі на великі ґудзики, відбивали залишки теплого літнього світла.

Олівія бігла так довго, допоки не переступила поріг будинку, де жила разом зі своєю тіткою Маргарет. Її кроки ставали все повільнішими після того, як вона почала приближатися до кухні, звідки було чути голоси тітки Меггі та її близької подруги Лізі. Олівія вже хотіла вбігти на кухню, аби влаштувати їм приємний сюрприз і подарувати абияк збережену квітку лілії, аж тут ненароком почула їх розмову.

-... Так, я навіть не знаю як їй сказати про таку новину, вона ж зовсім дівчинка...

-І не кажи, така трагедія і в такому ранньому віці пережити без яких-небудь травм буде важко...

- Бідненька...

- Вона би була щаслива, якби дізналася, що померла так, як і хотіла..

- Хто помер?- безшумно ввійшла до кухні маленька дівчинка, чия квітка у руках похилила свою ледь живу голівку з пов'ялими пелюсточками.

- Дівчинко моє, нам разом із  Лізі треба тобі розповісти дещо дуже серйозне... Ти дуже сильна і смілива дівчинка,тому думаю,що ти зможеш...

- Що ж сталося? Не тягни!

- Твоя нікчемна мати сьогодні померла! – від цих слів серце зовсім маленької безтурботної дівчинки впало з грудей і з гучним тріском розбилося о крижані слова колись любої бабусі. Чому "колись любої"? Любов до тітки втратила сенс так само швидко, як і думка про те, що все це просто жарт. Тітка завжди відносилась до жінки з неприязню, але настільки... Це було зрадою для маленького, не готового до такого серденька.