-Це піратський корабель - тихо пробубоніла собі під носом Олівія, тим самим зацікавив самих піратів, які вже з насмішками хотіли «ділити» її, але відскочили як мінімум на метр від дівчини, коли вона різко підвела руки до неба і прокричала:
-ЦЕ ПІРАТСЬКИЙ КОРАБЕЛЬ! – вона здавалася малесенькою дівчинкою, якій, після довгих вмовлянь, подарували очікувану іграшку на Різдво. Її радості не було меж і це було видно з реакції на судно, якого зазвичай боялися та обходили десятою дорогою,тож для хлопців це була велика несподіванка. Олівія почала танцювати в своєму платті по деревяній підлозі, обходячи кожного робітника на кораблі, а з матросом Фредом навіть станцювала по тільки-но вимитому полу. Коли вона збиралася ще раз на все королівство крикнути про піратський корабель, то один з хлопців не витримав цього і підійшов до неї, став за її спиною та рукою закрив її рота.
- Ти фо робиф?- через міцно прижату руку, Олівії було важко чітко вимовляти слова, але це їй було непотрібне, бо капітан встиг розвернути дівчину разом із собою обличчям до берегів Авангарда.
- Бачиш? Ми ще не достатньо відпливли від Авангарда, а ти вже горланиш про те, що єдиний на все море піратський корабель вийшов на воду після довгої паузи. А знаєш чому довгої? Бо ми пірати і через нашу славу не дуже подобаємося королівській гвардії. Тому не смій просто так кричати про це, якщо хочеш жити, зрозуміла? – і замість відповіді, дівчина легенько кивнула головою, попри міцну хватку хлопця.
Капітан містер Реморі мав привабливу зовнішність, як було прийнято вважати в народі. Колись, всі вичікували свого блакитноокого принца з золотим волоссям та білосніжним конем, який приїде до дівчини на запропонує свою надійну руку та палке, вірне серце. Але про кого місцевим дівчатам мріялти, якщо в королівській сімї не було жодного сина і принцесами вони стати не зможуть. Зате є наш, безумовно, вродливий Казанова з хвилястим каштановим волоссям, яке могло закрити йому будь-яке бачення світу, тому він часто руками поправляє чубчик, який тут же спадає на те саме місце. Кароокий хлопець, років не більше двадцяти, але навіть через його досить молодий вік, до нього прислухалися та зійшлися на тому, що кращого капітана їм не знайти.
Не встиг капітан забрати руку від губ Олівії, як кермовий Дуон закричав: «Корабель! Капітане, на нас іде корабель!»
ВИ ЧИТАЄТЕ
Викрадена діадема Єви-Марії
FantasyЦя книга стане початком дилогії про дівчину, Олівію Форд, яка з самого дитинства мріяла зв'язати своє життя з морем так само, як і її батько. Містер Форд був капітаном корабля, який перевозив важливі посилки не тільки суспільного, а й державного мас...
