Викрадена діадема Єви-Марії

Глава 4: "Олівія - права рука капітана Джейка Реморі"

- Ти диви – вона так само стоїть навпроти моря, - казали однолітки Олівії, якій на той момент було всього сім рочків і вже була самотньою. Ще зовсім дитина залишилась одна в усьому світі – мати померла, тітка зрадила її і викинула на вулицю, а тато незабаром після смерті матері поїхав в подорож навколо всього острова, залишивши єдину свою напівсироту – дитину напризволяще. Здавалось, що вже не може стати ще гірше і життя поставило на тобі крапку своїми невивідними чорнилами. Та ось одного дня в її життя завітав хлопчик на два з половиною роки старший за неї з коротким хвилястим волоссям і невеликими, але надзвичайно чутливими і пронизливими до найвіддаленіших куточків кожної душі очами.

Цей хлопчик був відповідальним за будь-які найдрібніші речі і чомусь відчув таку саму відповідальність, коли одного дня після школи побачив її на тому ж самому місті, куди дівчинка приходила кожного дня в один і той самий час.

І одного разу, коли діти йшли після школи по своїх домівках, Джейк пов'язався за ними. Все було гаразд: вони сміялися, кепкували один з одного, передражнювали неприємних продавців, бігли по теплому піску босими ногами на узбережжі. Щирий дитячий сміх лунав аж до головної площі біля самого королівського двору. Хлопчики раділи сонячному ясному дню, поки один з них не побачив занурену десь глибоко в собі малесеньку Олівію.

-А ви вже чули про дивакувате дівчисько?

- Вона ще кожного дня дивиться на море, так?

- Ага!

- Дійсно, якась божевільна... А ви чули, що вона накоїла на днях?

- Ні... А, так! Вона проігнорувала вчителя Ереїна і просто пішла з уроку! Уявляєш?

- Господи, як же їй тяжко буде житися с такими манерами...

Джейк ніби вимкнув свої вуха і просто дивився на безпомічну і без всяких почуттів дівчинку. Навіть на такій великій відстані були видні скляні без емоційні оченята зовсім юної дівчинки. Це було б зрозуміло, якби хлопчик був особисто знайомий з травмами та ранами молодої дівочої душі, а так – він просто намагався розгледіти причину її настільки пристального погляду.

-Гей, а може подати повчальний урок цій нахабі? Може навчиться говорити з біль освіченими вчителями та майстрами магії, - і тут хлопчик зміг повернутися до суворої реальності, де його однолітки могли просто так через якісь перебільшені чутки обізвати, принизити, побити дитину. Джейк деякий час був у цій компанії, але жодного разу не приймав активну участь у тих діях та ніколи не зупиняв їх. Та на цей раз, хлопчик не збирався стояти в тіні і голосно крикнув до них: