Ніл роздивився «Лисячу нору» задовго до того, як вони в'їхали до зони паркування. Розрахований на шістдесят п'ять тисяч глядачів стадіон розташовувався на околиці кампусу, погрозливо нависаючи над сусідніми будівлями, що поступаються йому по висоті. Завдяки незвичайному колірному рішенню стадіон ще більше виділявся на навколишньому тлі: сліпучо-білі стіни були окантовані яскраво-жовтогарячою смугою, і на кожній із чотирьох стін красувався гігантський відбиток лисячої лапи. Ніл спробував прикинути, в які гроші обійшлося університету його будівництво і як гірко каялося керівництво в такому нерозумному вкладенні коштів, враховуючи паршиві результати «Лисів».
Проїхавши чотири паркувальні майданчики, вони завернули на п'яту. Там уже стояло кілька автомобілів, які, ймовірно, належали працівникам стадіону або слухачам літніх підготовчих курсів, тоді як на узбіччі біля самого спорткомплексу жодної машини не було. Стадіон з усіх боків оточувала огорожа з колючим дротом, уздовж якого через рівні проміжки один від одного розташовувалися вхідні ворота (спеціально щоб розподіляти натовп у дні матчів) - всі замкнені на ланцюгові замки.
Ніл підійшов до огорожі та окинув поглядом територію навколо спорткомплексу. Ні душі; сувенірні кіоски та торгові точки з їжею на літо забрані віконницями. Втім, легко уявити, як вони оживуть із початком сезону. Від приємного збудження шкіра Нілу вкрилася мурашками, а стукіт крові у вухах був схожим на той, з яким м'яч під час гри відскакує від борту.
Нікі ляснув Ніла по плечу.
- Незабаром ти просто закохаєшся в все помаранчеве, - пообіцяв він.
Ніл просунув пальці через ґрати, шкодуючи, що не може її виламати.
- Впусти мене.
- Ідемо. - Нікі повів його вздовж огорожі.
Вони дісталися останніх воріт: автомобіль припаркували біля входу під номером двадцять чотири, а над наступним уже висіла табличка з номером один. Між воротами темніли вузькі двері з електронним кодовим замком, за якими знаходився тунель, що розділяв зовнішню територію спорткомплексу надвоє. Тому, хто увійшов на стадіон через ворота номер двадцять чотири, а хотів вийти через ворота номер один, довелося б зайти на стадіон, а потім піднятися і спуститися трибунами. Кевін і Міньярди чекали Ніла з Ніки біля цих самих дверей. Аарон тримав у руці пляшку віскі.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Лисяча нора
RandomПереклад сенсаційної трилогії письменниці Нори Сакавич «Все заради гри». «Лисяча нора» оповідає про команду «Лисів» - гравців ексі, котрі, будучи покидьками у житті, намагаються піднятися з дна турнірної таблиці та виграти чемпіонат країни. Головн...
