У кімнаті була духота. Яскраві сонячні промені кидали контури віконної рами на підлогу. На столі та й під ним лежали відкриті книги та розписані листки із зошитів. Плакати музичних бендів, котрі користувалися популярністю у підлітків, скотчем були приклеяні до однотонних сірих шпалер. Тут так тихо, що тільки шурхіт олівця, яким пишуть, відрізняв це місце від забутого світом будинку.
-Ні, не сходитися, - і, обережно склавши аркуш навпіл, а потім ще раз, дівчина відклала його до кількох схожих.
Її фігура ховалася, здається, в єдиному кутку, куди не потрапляло блискуче світло. Вона сиділа на підлозі, підібгавши під себе ноги і прогнувшись уперед до записів. Знову «швидко гуляючи» очима по відкритій статті, дівчина відзначила нові слова, але думки та припущення покинули розум. Пальцями вона крутила олівець, ніби намотуючи найменші зачіпки, а за закритими віками шукала підказки. Нічого, нічого...
Вона ще так би сиділа, але парке повітря, що давило на мізки, заважало. Дівчина почала обережно підійматися, адже сидіти биту годину в записах, особливо не рухаючись, а потім різко схопитися - означало зловити запаморочення і потемніння в очах. Неприємно і швидко, але буває не встигнеш схопитися за що-небудь, і зелений синець красується на колінці.
Морщачися на сонячне проміння, дівчина потяглася і підійшла до вікна. Говорячи правду, весь її зовнішній вигляд демонстрував, що вона не любить краси яскравого: велика домашня темна футболка (одна з десятка майже таких самих у шафі), шорти, які більше були схожі на чоловічі і вже розтріпаний хвостик на маківці. Ну гаразд, волосся у неї барвисте. Цього місяця вона пофарбувала його у синій, але хтозна, що планується на наступний. Чорний? Білий? Веселкове приховане фарбування?
Повертання ручки, трохи прикладеної сили – і потоки холодного повітря заповнили кімнату. Тепер здавалося, що світла тут ще більше. Зі старих підручників фізики, астрономії, філософії та іншого піднялися порошинки, ширяючи і повільно опускаючися від стелі до підлоги. У сонячних променях вони були виразнішими. Нагадуючи клітини або мікрочастинки чогось, один їхній вигляд викликав у дівчини посмішку.
-Як ти до цього додумався? Навіщо ти мені це розповів? Ти ж припускав, точно ставив на те, що я зацікавлюся і днями безперервно буду роздумувати про це. Що ти взагалі таке...
ВИ ЧИТАЄТЕ
Крізь розум
AventureМи створюємо себе самі чи це все таке робота людей, котрі оточують нас? Напевно, це важко відслідкувати, проте ймовірність ніколи не дорівнює нулю. То чому б випадково не пізнати себе? Хоча буде потрібно пережити кілька моментів, приємних чи ні, зно...
