Повернувшись до власника голосу, вона побачила Ніколаса, який стрімко наближався до неї.
- чого тобі? - нахмуривши свої тонкі брови запитала дівчина
- твоя іграшка?) - запитав він, вказавши на машину Лучано
- уявляєш, а тепер дай мені відповідь на моє запитання
- мені - нічого, я просто йшов до своєї машини - він нажав на ключ від авто і rolls-royce cullinan, що стояв біля Т/і розблокувався - і бачу знайому постать)
- це все? Не витрачай мій час
Вона сіла у салон машини та завівши її легким поворотом ключів, рушила додому.
- у мене таке передчуття, ніби ми ще не раз побачимося, сенйоро)
Він теж сів у машину та рушив до себе на базу, аби дізнатися, що це за дівчина, яка посміла йому язвити та ще й обізвати. З Хапером таке було вперше. Адже усі, кого він зустрічав, боялися його та тікали подалі від хлопця.
Але ця дівчина чимось його зачепила, хоча брюнет не міг зрозуміти чим саме. "Дівчисько, як дівчисько. І все" - намагався відволіктися від таких думок Ніколас.
Лучано гналася по трасі на великій швидкості. Раптом у її голові з'явилися картинки із її минулого
~сім років тому~
-мамо, мамо, дивися який метелик!) - раділа мала дівчинка
- так люба бачу) - відповіла їй Майа (її мама).
Майа - не високо росту, приблизно 155, із темним волоссям, підстриженим під короткий каскад, блакитними очима та кирпатим носом, що і передолася Т/і.
- а коли тато нарешті приїде? - із дитячою наїністю запитала мала
Майа: він сьогодні затримається на роботі) - вона побачила, як вираз обличчя її дитини змінився із веселого на сумний - але він пообіцяв привести тобі подаруночок)
- який? Який? Який? Який? Мам, скажи) - маленька Т/і, стрибаючи на місці та продовжила засипати свою маму різними запитаннями
- скоро)
~теперишній час~
Від спогадів дівчина не витримала. Її очі наповнилися солоним розчином, а на її щоках з'явилися дві сльозинки, які одна за одною скочуючись по щоці, падали додолу.
- ☁️за що мені це все?!☁️
Вона не помітила, як знову її голову одурманили спогади.
ВИ ЧИТАЄТЕ
𝑇ℎ𝑖𝑠 𝑖𝑠 𝑛𝑜𝑡 𝑎 𝑐𝑜𝑖𝑛𝑐𝑖𝑑𝑒𝑛𝑐𝑒
Фанфик"По темним вулицях Лос-Вегасу, у чорних штанах та такій самій худі, утікаючи від копів бігла дівчина не високого росту. Хто ж міг подумати, що невинна на перший погляд дівчинка всього лишень через шість років стане найнебезпечнішою особою та грозою...
