Хлопець невисокого росту зайшов у будинок. Знявши зі своїх ніг взуття, він попрямував до себе в спальню.
Проходячи по пустих, тихих та самотніх коридорах, яких зігрівало й освітлювало лише сонячне проміння, брюнет зловив себе на думці, що хотів аби кожного разу, коли він буде приїжджати до дому, щоб його хтось чекав і як тільки він заходив у будинок на нього налітали з обіймами та цілували в щоку чи одразу ж в уста, запавнюючи його душевну пустку.
Продовжуючи йти по коридорі, Ніколас роздумував й фантазував над тим як Лучано виходить з-за стіни та йде у його напрямку, а коли вона підходить то стає на вшпиньки й обійнявши своїми руками його за шию, цілує в уста. Він навіть відчув якийсь легесенький дотик та своїх губах та прикрив очі. Провівши по устах вказівним пальцем, хлопець зайшов у спальню.
- так, тепер починається саме нудне але важливе - промовив він сам до себе, підходячи до шафи
Хапер відчинив шафу та дістав з віддти валізу й поклав її на підлогу. Склавши у неї свій одяг, документи, зарядне та ще декілька своїх речей, він закрив її та поставив біля дверей.
- що мені тепер робити? - промовив в пустку брюнет
Ехо відбилося від стін та по всьому дому прокотилася хвиля його фрази "що мені тепер робити?", "що мені тепер робити?" лунало по коридорах.
5 років тому, Ніколас готувався показати свій будинок своїй першій дівчині. Прейшій та останній. Але сталася не передбачена подія: Мередіт зрадила йому з його найкращим другом - Сайрусом. В 14. Вона удавала ніби розуміє його, любить, але насправді її тошніло від Хапера. Єдина причина чому вона з ним зустрічалася це - його найкращий друг. Він одразу ж привернув увагу Мередіт. І одного разу, коли вони були на вечірці, Ніколас помітив що його дівчини ніде не має і він вирішив піти на її пошуки. Піднявшись на другий поверх будинку, у якому проходила вечірка, хлопець, проходячи повз двері спальні, почув стони. Спершу брюнет не звернув на це уваги, але стони перетворювалися в крики й він зміг розчути деякі фрази "а якщо Ніколас ах дізнається?мммм", "ми йому не скажем.... І навіщо він тобі, якщо я набагато краще?) Мммм)". Світ в очах Хапера рухнув. Розбився ніби крихкий кришталь. Розлетівся на міліардами шматочками. Його думки накшталт "моя дівчина з моїм найкращим другом займаються... Навіть бридко думати!" заповнювали голову брюнета.
ВИ ЧИТАЄТЕ
𝑇ℎ𝑖𝑠 𝑖𝑠 𝑛𝑜𝑡 𝑎 𝑐𝑜𝑖𝑛𝑐𝑖𝑑𝑒𝑛𝑐𝑒
Fanfiction"По темним вулицях Лос-Вегасу, у чорних штанах та такій самій худі, утікаючи від копів бігла дівчина не високого росту. Хто ж міг подумати, що невинна на перший погляд дівчинка всього лишень через шість років стане найнебезпечнішою особою та грозою...
