Після операцій, підлітки пролежали в лікарні ще з два тижні, аби повністю прийти в норму. Ввесь час брюнет, можна сказати, не відходив від "подруги", а коли лікарі намагалися його переконати, що йому потрібно перейти назад до його палати, Хапер навідріз відмовлявся й погрожував їм розправою. Т/і ж на дії хлопця час від часу сміялася, адже це здавалося їй забавним, а його обличчя, що частенько, від суперечок з лікарями, перетворювалося у не задоволену моську, викликало на обличчі сіроокої широку посмішку.
Також до них постійно приїжджав Кріс, по наказу юного мафії, він привозив їм усе що тільки бажала душа Лучано. Якби зеленоокий міг ходити, то сам би привозив їй як не щось смачненьке, то одяг, бажано свій, аби брюнетка не ходила постійно в одному і тому ж самому.
За ці чотирнадцять днів, підлітки зблизилися ще ближче. Здавалося б куди далі? Т/і з Хапером навіть обмінялися історіями зі свого дитинства та декількома секретами, але ніхто з них не хотів поки розкривати головну таємницю, що об'єднувала їх обох.
Нарешті настав довгоочікуваний день виписки і як тільки усі потрібні папери були оформлені, недопара швидко покинула будівлю із запахом медикаментів та хлорки, що від нього, як здавалося панночці, блюванути можна.
- давай пройдемся, а то ми цілі дні те й робили, що лежали, а як відомо рух - це життя чи спорт, я точно не пам'ятаю - промовила Т/і до "друга", поки той збирався зателефонувати Крісу, аби той забрав їх
- якщо ти дійсно себе добре почуваєш, то добре, пройдемося - посміхнувшись, відповів юнак та поклав гаджет до кишені своїх брюків.
Узявши сірооку за руку, він повів її по
тротуарі вперед. Так як на дворі був уже початок вересня, температура повітря змінилася на більш прохолодну, а сонце уже не гріло своїми світлими променями, а лише світило. Листя дерев змінило своє забарвлення на щось середнє між світло-зеленим та жовтуватим. Люди кудись поспішали, постійно обертаючись на недопарочку, й коли впізнавали знайомі обличчя, робити вигляд ніби їх не помічали, через страх отримати кулю в лоб.
- мені потрібно купити декілька речей в торговому центрі - почала брюнетка
- на що ти натякаєш? - запитав хлопець, припіднявщи одну брову, але не перестаючи дивитися в перед
- ти ідеш зі мною - посміхнулася дівчина
- нащо?
Він не міг зрозуміти навіщо йому йти з нею. Але потім пригадавши усі останні, події він дійшов до висновку, що на Т/і, як юну мафію, може статися напад, а знову переживати за її життя, нервова система зеленоокого не зможе, адже точно зірветься.
ВИ ЧИТАЄТЕ
𝑇ℎ𝑖𝑠 𝑖𝑠 𝑛𝑜𝑡 𝑎 𝑐𝑜𝑖𝑛𝑐𝑖𝑑𝑒𝑛𝑐𝑒
Fanfic"По темним вулицях Лос-Вегасу, у чорних штанах та такій самій худі, утікаючи від копів бігла дівчина не високого росту. Хто ж міг подумати, що невинна на перший погляд дівчинка всього лишень через шість років стане найнебезпечнішою особою та грозою...
