Мить між ними двома

Перша зустріч

Кожен день проходив похмуро. За вікном осінь, дощі, прохолода під час якої мало хто вийде на вулицю. Всі сидять вдома, всі крім мене, мене та моїх проблем.
***
Вийшовши з будинку, відразу відчулося неймовірне повітря. Маленький дощ доповнював атмосферу самотності. Пройшовши вже чимало шляху, дощ припинився, і маленькими струмочками стікав по асфальту. На мить здалося що всі проблеми та труднощі вже позаду, що можна вдихнути на повні груди свіже та вологе повітря. Забути все на цьому чортовому світі, і просто жити насолоджуючись кожним моментом, кожною миттю. Але гарні та чудові моменти рано, чи пізно закінчуються. Тишу переривають вже знайомі мені проблеми, які постійно припадають на мою і без того грішну душу.
Ч.(Чувак)

Ч.1- Гей ти, випадково не хочеш проблем?- говорив перший, голосно, та в слід брюнетці

Ч.2 - Якщо не хочеш проблем забирайся з цього району! - підтримуючи першого, сказав другий, також кричавши у слід нашій героїні.

Темп кроків Т/і почав поступово набирати швидкість. Вона зрозуміла що в неї є два варіанти, або швидко тікати, або залишитися на поталу цим негідникам. Кросівки дівчини подекуди зісковзували по вологій дорозі, таким чином загроз падіння було багато, які їй дуже ускладнили б момент втечі.

Ч.1 та Ч. 2 почали йти за нею, так само пришвидшуючись. У цей момент у голові Т/і все перемішалося, адже чітко продуманого плану дій не було, та і часу щоб його вигадати теж. Рішення було одне, бігти, бігти наче останній раз в житті. Під час думок, погляд дівчини впав на одного з чоловіків, який на великий жаль дістав ніж.

Т/і: Чорт

*Т/і чим душ почала бігти вулицею, яка була освітлена парою ліхтарів, та світлом яке відходило від вікон будинків*

Т/і: ☁️Невже на такій велечезній вулиці, не здайдеться жодної людини, яка може мені допомогти?☁️- хоч ця думка і була популярною у голові брюнетки, вона розуміла що кожен необережний крок, може понести вартість її життя. Між нею та двома чоловіками було якихось 50 метрів. Довго не роздумуючи вона робить різкий поворот направо. Повернувши вона бачить хлопця який спокійно до цього моменту ішов вулицею, роздумуючи про життя, так і не встигши до кінця усвідомити що відбулося, він просто зупинився, і дивився на злякану дівчину. У голові Т/і побачивши хлопця промайнула, на перший погляд тупа, але мабуть єдина ідея, яка може врятувати їх обох, адже їй не хотілося віддавати не винного хлопця на поталу цим потворам, коли не відомо що в них на думці. Не довго роздумуючи вона хапає хлопця, і ставить себе спиною до стіни одного з будинків, ставлячи хлопця перед собою.

Т/і: Будь ласка, підіграй *казала дівчина дуже тихо*

Хлопець був настільки спантеличина, що у відповідь не подав ніяких ознаків живої людини. У його голові була лише думка про те що відбувається, та страх, страх не відомого і не розуміння що станеться далі. Пара стояла, і обоє тремтіли від страху, оскільки за 5 хвилин з кожним сталася не відома для них раніше ситуація. Чоловіки настільки хотіли наздогнати дівчину, що бігши швидким темпом просто не помітили налякану пару. Дівчина дивилася просто увічі хлопця, вона боялася що тих чоловіків, що його однаково. Адже не знала нікого в новому для неї місті. Зрозумівши що ті чоловіки побігли, дівчина якнайшвидше кинулася тікати від місця пригоди, не пояснивши нічого брюнету. (Поки вони не познайомляться, репліки Ейдана підписані "Хлопець")

Хлопець: Стій *крикнув він їй у слід* чорт *вже для себе сказав хлопець, і почав бігти за брюнеткою* зачекай *кричав брюнет, але було вже пізно, дівчина вже сховалася у одному з провулків цього кварталу*

Хлопець: І хто мені тепер прояснить що щойно сталося?