Мить між ними двома

Я зміню її життя у кращу сторону

Т/і: Добре

Ейдан: То що ти робила у районі Бенджерід вночі?

Т/і: Мені не було що робити, і я вирішила пройтися

Ейдан: У найнебезпечніший район міста? Ти з глузду з'їхала? *Трохи підвищуючи голос, сказав хлопець*

*Т/і стояла та дивилася на хлопця, вона не розуміла чому його аж настільки бентежить її життя*

Ейдан: Вибач, що відразу так

Т/і: Нічого страшного ☁️Ми стоїмо як два ідіота посеред вулиці☁️

Ейдан: Ти не проти якщо ми прогуляємося трохи? Якщо ти звісно не зайнята

Т/і: А, та ні, в мене немає ніяких справ

Ейдан: Тоді ходімо *Хлопець показав напрямок обома руками, як дворецький (Я не знаю як це описати, сподіваюся ви зрозуміли)*

Ейдан: Прошу, ходімо

*І наші герої рушили уздовж вулиці*

Т/і: Чому твоє обличчя мені здається таким знайомим?

Ейдан: Ми ж бачилися у провулку, чи ти забула?

Т/і: Я не про те, я про те що начебто тебе вже десь бачила, по телевізору чи що?

Ейдан: Оу, точно, я Ейдан Галлагер, актор

Т/і: На нетфлікс, Академія Амбрелла, точно

Ейдан: Так *сказав з усмішкою хлопець*

Т/і: Прикольно, я зустріла знаменитість

Ейдан: Знаменитість, знаменитість, я також людина

Т/і: Ну це так

Ейдан: То як звати тебе? Ти так і не сказала

Т/і: Т/і Т/п

Ейдан: Т/і, гарне ім'я, але звідки ти?

Т/і: Я з України

Ейдан: Там була війна *Усмішка з його обличчя зійшла*

Т/і: Гей, ти чого? Українці сильний та сміливий народ, вони це довели своєю перемогою, на відміну від тих клятих росіян, які це все і почали (Я в цьому житті ніколи не припиню ображати кацапів, так є нормальні, але їх дуже мало, і так у фанфіку все добре, Україна перемогла, і все шикарно, я намагаюся шаманити на кінець війни, тому так пишу)

Ейдан: Не будемо про погане, розкажи щось про себе

Т/і: Т/і, 17 років, навчаюся у США вже рік, та наче нічого цікавого у моєму житті немає