Мить між ними двома

Я втоплю тебе у цьому озері

Приїхавши до університету Т/і вийшла з машини, та подалася до будівлі, де її вже чекала Олівія.

Олівія: Я думала ти сьогодні через ті затори не доїдеш до університету

Т/і: Як бачиш вдалося від них звільнитися

Олівія: То що будемо робити?

Т/і: Чекати на пару, логічно?

Олівія: До неї ще ціла година, ми ж не будемо просто сидіти і чекати дива

Т/і: Тоді пропоную піти у їдальню, і щось взяти перекусити, я зранку тільки чай пила

Олівія: Нарешті розумна думка, тоді ходімо

*Дівчата подалися у напрямку їдальні*

Олівія: На мою думку в тебе щось сталося, але ти про це не говориш

Т/і: Та нічого цікаво, все по старому ☁️Ну не скажу ж я їй що мене ледь не вбили у якомусь богом забутому районі, разом з якимось хлопцем, тоді вона мене точно уб'є, і розповість усе братові, а він через свої переживання ще з України сюди приїде☁️

Олівія: Гей, подруго, про щось ти точно задумалася (І тут я згадала свою вчительку з української мови, яка розповідала про правила де потрібно ставити коми, якби вона тільки знала що на олімпіаді я все робила за інтуїцією, вона б мене вже придушила)

Т/і: Ти казала що буде дощ, і де він? Я чекаю коли він почнеться

Олівія: О великий Зевс, пусти стріли грому, і виклич дощ на нашу землю *Казала дівчина дивлячись на небо*

Т/і: Буде смішно якщо після цього дощ реально почнеться

Олівія: Що значить "якщо"? Так і буде

Т/і: Аххахах, ну подивимося

*За розмовами дівчата дійшли до їдальні, та зайшли в середину*

Т/і: ☁️А раптом з тим хлопцем щось сталося? Що якщо вони не знайшовши мене повернулися?☁️

Олівія: То що будемо замовляти?

Т/і: ☁️Вони повернулися, а він досі там стояв, сподіваюся з ним усе добре☁️

Олівія: Не дай боже в тебе щось сталося, а ти мовчиш. В тебе схоже якісь проблеми, може ти когось вбила?

Т/і: Якби це не було проти законно, я це вже зробила б, і давно. Зрештою існують такі люди (в мене з'явилося бажання впихнути такого персонажа в сюжет, так і зроблю, прямо зараз)