Поки Ейдан хоче відправити Джордана на битву екстрасенсів, Т/і нудними заторами їде до університету. Похмура погода яка триває вже тиждень, люди які ідуть тротуаром з складеними парасольками, зовсім не додавали настрою нашій героїні. Темні хмари пливли небом, наче віщували якусь подію, а от гарну чи погану гадайте самі.
Т/і:☁️Для повної картини не вистачає лише дощу, ну не дарма ж ці всі люди брали парасольки, тому допоможемо їм і зробимо ритуал щоб викликати дощ, і так в цьому заторі немає що робити, добре що хоч першу пару відмінили, і не потрібно буде виправдовуватися, потрібно зателефонувати Олівії, запитати де вона☁️
*Т/і взяла телефон, і набрала номер подруги*
Т/і: ☁️Хм, поза зоною, і в яку калюжу вона впустила телефон на це раз?☁️
*Спогади*
Т/і: Давай швидше, а то дощ ще раз почнеться
Олівія: Іду я, іду, мені мама дзвонила і сказала що дощу сьогодні по прогнозу погоди не буде
Т/і: Ага, тобто прийде якийсь чарівник, і всі ці чорні хмари перетворить на солодку вату яку ми з'їмо?
Олівія: От з однієї сторони ти зануда, з іншої весела людина
Т/і: Ну яка вже є, мене не змінити
Олівія: От давай я тобі покажу прогноз погоди, і ти сама подивишся що ніякого дощу не буде
*Т/і на це нічого не відповіла, а дівчина дістала телефон з кишені, і зайшла у прогноз погоди*
Олівія: Диви...*Не встигає договорити дівчина як впускає свій телефон у калюжу*
Олівія: Ой
*Т/і на слова подруги і на плюскіт калюжі обертається*
Т/і: ахахахах, вибач але це дійсно смішно
*Поки Т/і це казала, шатенка обережно дістала телефон*
Олівія: Ахаххахах, воно то смішно, але як його тепер сушити? Може в рис?
Т/і: Давай відразу в гречку. Який рис? Ти у нас з Китаю?
Олівія: Звичайно, з аліекспресу, аххахаха (просто я і мій гумор)
*Кінець спогадів*
Т/і: ☁️Наберу її ще раз☁️
*Брюнетка набирає дівчину ще раз, і о диво, вона піднімає слухавку* (З другого разу, до мене з 22 не додзвонитися, а тут з другого)
*Телефонна розмова*
Т/і: Доброго ранку світ, на цей раз ви втопилися разом з телефоном, чи вас вітром віднесло в Австралію?
Олівія: Доброго ранку, щоб вітром не віднесло я цеглини у кишені поклала, і відразу зручніше жити стало, на телефоні звук вимкнений, а ти я так розумію у заторі
Т/і: Вітаю місіс Ванга, ви повністю праві, але зараз з'явилася можливість виїхати з цієї в'язниці під назвою американські затори
Олівія: Я з цими заторами живу все життя, а ти лише рік
Т/і: Ти ще українських не бачила, у літній сезон коли люди їдуть на море
Олівія: Значить колись ти просто повинна відвезти мене в Україну
Т/і: Домовилися
*Поки дівчата розмовляли, Т/і вдалося виїхати із затору*
Т/і: До речі про телефон в калюжі, чи буде сьогодні дощ?
Олівія: Мені страшно вже відповідати. Наче буде
Т/і: От і добре, не доведеться закляття на дощ шукати
Олівія: То ти у мене чаклунка?
Т/і: Все можливо, дивися а то ще порчу наведу
Олівія: Ой як страшно, ахаххах
Т/і: Ахаххахах
*За цими розмовами Т/і доїхала до університету де її вже чекала Олівія*
_________________________________________
Я поки це писала випадково прикликала грім, а от чи був дощ я не знаю. А взагалі я коли перечитую щоб перевірити помилки, з кожним разом все більше розумію яку ж нісенітницю вигадує мій мозок. Якщо вони ще до їхньої зустрічі не повбиваються самі по собі, то це буде перемога.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Мить між ними двома
FanficПро дівчину, яка жила нудним життям, до одного небезпечного випадку у провулку.