Мить між ними двома

Відьмочка Т/і

Поки Ейдан хоче відправити Джордана на битву екстрасенсів, Т/і нудними заторами їде до університету. Похмура погода яка триває вже тиждень, люди які ідуть тротуаром з складеними парасольками, зовсім не додавали настрою нашій героїні. Темні хмари пливли небом, наче віщували якусь подію, а от гарну чи погану гадайте самі.

Т/і:☁️Для повної картини не вистачає лише дощу, ну не дарма ж ці всі люди брали парасольки, тому допоможемо їм і зробимо ритуал щоб викликати дощ, і так в цьому заторі немає що робити, добре що хоч першу пару відмінили, і не потрібно буде виправдовуватися, потрібно зателефонувати Олівії, запитати де вона☁️

*Т/і взяла телефон, і набрала номер подруги*

Т/і: ☁️Хм, поза зоною, і в яку калюжу вона впустила телефон на це раз?☁️

*Спогади*

Т/і: Давай швидше, а то дощ ще раз почнеться

Олівія: Іду я, іду, мені мама дзвонила і сказала що дощу сьогодні по прогнозу погоди не буде

Т/і: Ага, тобто прийде якийсь чарівник, і всі ці чорні хмари перетворить на солодку вату яку ми з'їмо?

Олівія: От з однієї сторони ти зануда, з іншої весела людина

Т/і: Ну яка вже є, мене не змінити

Олівія: От давай я тобі покажу прогноз погоди, і ти сама подивишся що ніякого дощу не буде

*Т/і на це нічого не відповіла, а дівчина дістала телефон з кишені, і зайшла у прогноз погоди*

Олівія: Диви...*Не встигає договорити дівчина як впускає свій телефон у калюжу*

Олівія: Ой

*Т/і на слова подруги і на плюскіт калюжі обертається*

Т/і: ахахахах, вибач але це дійсно смішно

*Поки Т/і це казала, шатенка обережно дістала телефон*

Олівія: Ахаххахах, воно то смішно, але як його тепер сушити? Може в рис?

Т/і: Давай відразу в гречку. Який рис? Ти у нас з Китаю?

Олівія: Звичайно, з аліекспресу, аххахаха (просто я і мій гумор)

*Кінець спогадів*

Т/і: ☁️Наберу її ще раз☁️

*Брюнетка набирає дівчину ще раз, і о диво, вона піднімає слухавку* (З другого разу, до мене з 22 не додзвонитися, а тут з другого)

*Телефонна розмова*

Т/і: Доброго ранку світ, на цей раз ви втопилися разом з телефоном, чи вас вітром віднесло в Австралію?

Олівія: Доброго ранку, щоб вітром не віднесло я цеглини у кишені поклала, і відразу зручніше жити стало, на телефоні звук вимкнений, а ти я так розумію у заторі

Т/і: Вітаю місіс Ванга, ви повністю праві, але зараз з'явилася можливість виїхати з цієї в'язниці під назвою американські затори

Олівія: Я з цими заторами живу все життя, а ти лише рік

Т/і: Ти ще українських не бачила, у літній сезон коли люди їдуть на море

Олівія: Значить колись ти просто повинна відвезти мене в Україну

Т/і: Домовилися

*Поки дівчата розмовляли, Т/і вдалося виїхати із затору*

Т/і: До речі про телефон в калюжі, чи буде сьогодні дощ?

Олівія: Мені страшно вже відповідати. Наче буде

Т/і: От і добре, не доведеться закляття на дощ шукати

Олівія: То ти у мене чаклунка?

Т/і: Все можливо, дивися а то ще порчу наведу

Олівія: Ой як страшно, ахаххах

Т/і: Ахаххахах

*За цими розмовами Т/і доїхала до університету де її вже чекала Олівія*

_________________________________________
Я поки це писала випадково прикликала грім, а от чи був дощ я не знаю. А взагалі я коли перечитую щоб перевірити помилки, з кожним разом все більше розумію яку ж нісенітницю вигадує мій мозок. Якщо вони ще до їхньої зустрічі не повбиваються самі по собі, то це буде перемога.