Мить між ними двома

Ти її на вулиці знайшов?

Шоста ранку, Т/і так і не змогла заснути, всю ніч думала про того хлопця, і чи могли з ним щось зробити ті чоловіки, після того як вона побігла, але попри ці думки всю ніч, вона знайшла в собі сили щоб піднятися з ліжка, та піти збиратися до університету.

Ейдан спокійно прокинувся о 7 ранку, зробив ранкові справи. За сніданком він задумався про сон, і чи дійсно йому потрібно іти в той парк, можливо це просто випадковість, і нікого він там не зустріне.

Щоб відволіктися від цих думок, він вирішив зателефонувати Джордану, і запитати чи їхня зустріч ще в силі, і чи не змінив він планів.

*Телефонна розмова*

Ейдан: Доброго ранку!

Джордан: Доброго, невже ти її знайшов, і мені вже не треба нікого шукати?

Ейдан: Як би ж то, якщо не хочеш допомагати то так і скажи

Джордан: Та буду я допомагати, не вигадуй(Джордан якийся з гумором, і чи то сарказмом вийшов, чи ще з чимось, але вийшло як вийшло, нехай живе поки(Я ні на що не натякаю, можливо))

Джордан: Так хоч яке ім'я цієї дівчини, яка змусила себе шукати?

Ейдан: Ну як сказати...

Джордан: Мене не дивують імена по типу Жозефін та Домінік(А взагалі імена гарні), так що кажи ім'я своєї дами серця

Ейдан: По-перше вона не моя дама серця, по-друге її імені я не знаю

Джордан: Ти її на вулиці знайшов? Чи хтось підкинув, ахахах?(згадала серіал Пес, де Макс казав: А, це підкидиш)

Ейдан: Ну подумаєш на вулиці

Джордан: Серйозно? Сподіваюся ти її у своїй пам'яті запам'ятав так, наче сфотографував, адже по іншому я тобі ніяк не допоможу

Ейдан: На місці розберемося, чи добре запам'ятав, чи погано

Джордан: Добре тоді, бувай, ще побачимося

Ейдан: Бувай

*Кінець розмови*

Ейдан:☁️Хм, а в гуморі Джордана є доля правди, може йому на битву екстрасенсів піти? Вони там зі своїми здібностями, і він зі своїми жартами, було б прикольно☁️(чисто думки автора о 00:28, а от реально може його на битву екстрасенсів)

_________________________________________
Якась маленька частина, але я її корегувала щоб підходила під назву.
От мені цікаво, чи хтось читає взагалі цю нісенітницю яку створила моя трошки хвора фантазія? Чи закинути написання взагалі, та і все