Мить між ними двома

Не фінальний постріл

Дзвінок будильника швидко повернув дівчину з її сну, який тривав не досить довго. Ледве відкривши свої очі, брюнетка подивившись на стелю, спочатку не збагнула де знаходиться. Не гаючи часу, вона прийняла положення сидячи й з цікавістю почала розглядати місце в якому знаходиться. Оглядаючи стілець поряд з ліжком, погляд впав на її сумку. Скочивши з ліжка брюнетка підійшла до стільця та дістала телефон, на якому лунав будильник. Відмітивши думку, що зараз шоста ранку понеділка, дівчина взяла свої речі та підійшла до дверей. Зеленоока не поспішаючи прочинила двері до невеличкого проміжку, визираючи до коридору. Не знайшовши небезпеку та причин панікувати, вона відкрила двері повністю, та вийшла до коридору. Погляд брюнетки відразу впав на сходи, що вели донизу. Не довго думаючи Т/і попрямувала ними до вітальні, де побачила диван на якому власне і зупинився сьогодні вночі Ейдан. Побачивши його сплячого, не важко було здогадатися, що скоріш за все вона у нього вдома. Вирішивши не турбувати хлопця, Т/п пішла до виходу. Вийшовши з будинку, брюнетка набрала номер служби таксі та, дочекавшись прибуття автівки, поїхала до своєї квартири. Коли у поле зору впала багатоповерхівка таксі зупинилося, що означало одне, дівчина знову повернулася додому. Подолавши сходи, зеленоока зайшла до квартири та окинула її втомленим й сонним поглядом, так наче досі не вірить, що після цієї пригоди зараз знаходиться у спокійній атмосфері раннього ранку. Перевіривши час на годиннику, дівчина почала збиратися на навчання. Знайшовши невелику сумку, склала туди пару підручників та іншу канцелярію. Закінчивши з цим, Т/і попрямувала на кухню у пошуках їжі (Голодне дитя мабуть, не залишу ж я її без їжі). Діставши з холодилька два яйця, вона розбила їх на розігріту пательню, смажачи на середньому вогні, після виклала на тарілку додаючи спеції, та почала снідати. Закінчивши з їжею, брюнетка взяла речі та ключі від машини і вийшла з квартири. Подолавши сходи, вона спустилася на парковку де на неї чекала її машина. Сівши до авто, дівчина рушила у напрямку університету.

***
《Повертаємось до ще живого Джордана》

Сонце тьмяно освітлювало сірі та побляклі стіни закинутої будівлі. Сонячне проміння пробивалося крізь, подекуди розбиті, вікна та висвітлювало тіла двох людей прикутих до стільців. Ранішнє сонячне світло почало приводити до тями Джордана. Юнак неохоче почав розплющувати очі, голова здавалася важкою кулею, що от-от впаде на підлогу. Переборовши відчуття важкості, хлопець відкрив очі та почав оглядати приміщення навколо. У поле його зору впала ще одна особа, яка знаходилася на невеликій відстані від нього самого. Олівія мирно спала, а у шатена промайнула думка чи жива вона взагалі. Оглянувши приміщення ще раз, хлопець смикнув руками, проте його надії легко звільнити свої кінцівки від мотузки припинили своє існування. У думках Бейкера згадувалися події вчорашнього вечора. Міст, дивний хлопець, що виринув із темряви, пістолет, куля яка пронизує плече та удар по голові, а потім темрява. Згадавши про поранення, Джордан поглянув на плече яке було перев'язане бинтами, яке допомогло дійти висновку що вбивати його ніхто не планував, або просто не вистачило сміливості. Посидівши ще якусь чверть години, Бейкер почав намагатися зрозуміти яким чином зв'язані його руки позаду стільця. Зробивши декілька невдалих спроб розгледіти вузол, його погляд впав на руки Олівії, які ймовірно були зв'язані так само як і у нього. Уважно роздивившись принцип в'язання, юнак зробив декілька рухів руками та звільнився від полону рук і вже легко роз'язав вузли на ногах. Пильним поглядом хлопець окинув вхідні двері, щоб були щільно зачинені, тому не побачивши жодних ознак життя за межами кімнати, Бейкер повільно підвівся та підійшов до Олівії. Джордан обережно перевірив наявність пульсу й почав звільняти кінцівки дівчини від полону. Від його дій шатенка почала повільно приходити до тями і розплющила очі.