Всім ж знайоме відчуття напередодні значної події? Переживання перед першим вересня чи днем народження, хвилююче очікування нового року у дитинстві? Усі ми жили в такому стані останні місяці, коли школа ніяк не могла визначитися з датою випускного та останнього дзвоника.
Ми всі трохи почали їхати дахом через це. Хоча я з Ріндо переживала щодо ЗНО було втричі більше ніж Ран, який взагалі-то його і здає. Про переживання Наталі говорити варто?? Думаю якби запропонували їй піти з нами в той день, вона і нас по інерції відтовкла б. В день першого ЗНО Ран мусив заспокоювати ВСІХ. Де тільки він того спокою набрався.
Саме в той день ми і вирішили нарешті вирішити питання з тим чмошником. Терпіти не було сил, а головою думати ми хотіли менше всього. І старші були не в тому стані, щоб ми отримали достойне покарання(по крайній мірі, ми так думали). Хоча згодом всі, хто тільки міг, говорили ніби «нам усе зійшло з рук», покарання отримати довелося. Тепер в школі чудовий квітник.
Після інциденту Наталі з Раном і далі готувалися до заключних зно з останніх сил, більшість з яких було витрачено на нас.
- Ніби ти не знаєш, що він це заслужив! - я роками виношувала думку про такий прощальний подарунок, - це щоб в бурсі не розслаблявся.
- За таке прощання ви б у ній і зустрілися! Хоч би не на території школи били.
- Тоді б нам довелося щодня приділяти йому пару годин. На додаткові заняття в розкладі я не погоджуюсь, навіть якщо вони приємні, - приєднався до розмови Ріндо.
З яких пір Наталі, яка з Раном і не такі "прощання" влаштовувала в школі, сварить за побиття очевидного хуйла? Ще один доказ згубного впливу системи освіти, їй богу
ВИ ЧИТАЄТЕ
укрреал брати хайтані (+ожп)
Fanfic<3 пишу(хоч і рідко) укрреал ау з братами хайтані у головній ролі, присутні також два оригінальні жіночі персонажі.
