Закінчивши переодягатися, Ніл вийшов з кімнати. Метт, який розлігся на дивані перед телевізором, ніяк не зреагував на його відхід - напевно, подумав, що Ніл відправився до кузенів. Насправді ж Ніл повільно пішов з гуртожитку на інший кінець кампуса, в бібліотеку.
На сходах, які ведуть в комп'ютерний клас, він зустрів всього лиш кілька студентів. Не дивлячись на те, що столи з комп'ютерами стояли відносно далеко один від одного, Ніл вибрав самий останній ряд. Ще в вересні він перестав маніакально стежити за новинами і сьогодні теж прийшов не за тим, щоб ритися в минулому. Спочатку він перевірив, чи згадувалося десь його перебування в "Еверморі". Новин на цю тему не знайшлось, і Ніл почав шукати інформацію про інші команди, відібрані на весняний чемпіонат. Це був найлегший спосіб відволіктися та вбити годину-другу.
Він не пригадував, в який момент поклав голову на руки, і тим більше не пам'ятав, як заснув. Розбудили його чиїсь пальці, що вп'ялися в шию ззаду. Ніл інстинктивно потягнувся за пістолетом, ножем - за чим завгодно, що дозволило б йому виграти час та втекти, - але своїми хаотичними рухами тільки відкинув в бік комп'ютерну мишку. Він здивовано подивився на неї, потім на монітор. Чужі пальці схопили його за волосся і смикнули назад. Ніл не чинив опір.
— Навчання вві сні? – спитав Ендрю. — Вчора я зрозуміло сказав, щоб ти не створював мені лишніх складностей.
— А я сказав, що не можу нічого обіцяти.
Ендрю розтиснув хватку, без найменшого співчуття спостерігаючи за тим, як Ніл розтирає потилицю. Трохи згодом Ніл випрямився і почав закривати відкриті вкладки браузера. Після трьох клацань мишкою він схаменувся: котра година? Більше одинадцятої, значить, Метт зустрічає дівчат в аеропорту, а Нілу зараз потрібно бути на стадіоні, в кабінеті Еббі. Мало того, що він загубив дві години, так ще й заснув в небезпечному місці. Ніл подумки порахував до десяти французькою та іспанською, але від цього безсила злість на себе не зникла.
Ендрю рушив до сходів, логічно припускаючи, що Ніл піде за ним. Машина, припаркована біля тротуару, блимала "аварійкою". Решта трійця з компанії тулилася на задньому сидінні. Хто і чому вмовив Кевіна пожертвувати місцем спереду, Ніл не знав, і питати про це не було сенсу. Він сів та пристебнувся ременем.
— Я нікому не говорив, що збираюся у бібліотеку, – сказав він, коли Ендрю вирулив на шосе.
— Місць, де би ти міг сховатися, зовсім небагато, – відгукнувся Нікі. — Тренер сказав, що на стадіоні тебе немає. Ми дзвонили тобі, ти не відповідав.
Ніл поплескав себе по кишенях, дістав телефон, відкинув кришку – екран залишився темним. Вчора він ставив телефон на зарядку, правда, не надовго. Він закрив кришку та кинув телефон в підставку для стаканів між передніми сидіннями. Нахилившись через Ніла, Ендрю відкрив бардачок. Всередині виявився зарядний пристрій. На мить Ніл подумав, що Міньярд знову рився в його речах, але червоний ярличок на кабелі виглядав незнайомим. Отже, це зарядка Ендрю, в них ж однакові телефони. Ніл витягнув пристрій і закрив бардачок.
Виявилося, що до перехідника аптечною резинкою примотаний ключ. За останні місяці Ніл достатньо часто користувався ключем Ендрю і тому легко його впізнав. Він перевів погляд на ключ в замку запалювання: або Ендрю конфіскував дублікат у Нікі, або віддав Нілу свій. Але навіщо? Ніл сідав за кермо цього автомобіля виключно тому, що в відсутності Ендрю потрібен був водій.
До стадіону доїхали швидко; Ендрю з ними не пішов. Ніл набрав на панелі код та першим пішов по тунелю до роздівалок. Ваймак та Еббі чекали його в кімнаті відпочинку. Хоча плачевний вид Ніла безмірно засмутив Еббі, ні звітувати, ні розпитувати його вона не стала. Можливо, вона вже все дізналася від Ваймака, а може, навпаки, Ваймак був присутнім тут саме для того, щоб вона не задавала лишніх питань. В будь-якому випадку Ніл за це був йому вдячний.
— Просто не віриться, що ти дозволив Девіду тебе зашити, – здивовувалася Еббі. — Він і посуд вимити не може, не те що шви накласти.
— Циц, жінко, – втрутився Ваймак. — Працював професіонал.
Еббі жестом наказала Нілу йти за нею.
— Ходімо, огляну тебе як слід.
Вона рушила до свого кабінету і, як тільки Ніл зайшов, зачинила двері на ключ. Сідати на кушетку було не так боляче, як забиратися на другий поверх ліжка, та Ніл примостився на краєчку тонкого матрасу. Поки він через голову знімав светер, Еббі підготувала бинти та антисептик. Часто дихаючи через стиснуті зуби, Ніл долав біль, яка наскрізь пропалювала спину від плечей до крижів.
Еббі допомогла йому звільнити руки з рукавів та акуратно відклала светер в сторону. Ніл спрямував погляд на дальню стіну та мовчки терпів медичні маніпуляції. Еббі почала зверху, обережно обмацавши його голову на предмет шишок та гематом, закритих під волоссям, потім її пальці перемістились нижче. Не дивлячись на те, що Ваймак оглянув Ніла тільки вчора вранці, Еббі розмотала всі пов'язки та відліпила всі пластирі окрім того, що на вилиці.
— Він розказав вам про тату, – здогадався Ніл
— І про це – Еббі легко доторкнулася до тонкої шкіри під його очима.
— І ви навіть нічого не спитаєте?
— Я бачила твої шрами, Ніл. Не дивно, що ти приховуєш не тільки їх. У мене є питання, але ти вже одного разу попросив мене не пхати ніс не в свої справи.
Вона повернулася до роботи. На все про все часу потрібно було немало. Закінчивши з торсом, Еббі зайнялася ногами Ніла. Побачивши розсип квітчастих синців на його бедрах – слідів від ударів важкою клюшкою, – вона обурено піджала губи. Синців було багато; свіжі, густо-лілові, накладалися на більш старі, блідо-зелені та жовті. Коліна виглядали не краще, показуючи світу наслідки багаторазових падінь.
— Тренер не випустить мене на поле, доки ви не дозволите, – сказав Ніл. — Скоро мені можна буде тренуватися?
Еббі поглянула на нього так, наче він звернувся до неї іншою мовою.
— Як тільки перестанеш виглядати як людина, затопчена табуном коней.
— Мені вже краще, – сказав Ніл. — І взагалі, в "Еверморі" я виходив на поле і в гіршому стані.
— Ми не в "Еверморі". Я розумію, наскільки важливий для тебе сезон, і все ж таки не допущу, щоб ти і дальше піддавав ризику своє здоров'я і безпеку. Посиди поки на лавці. Тиждень, – строго сказала Еббі, коли Ніл спробував заперечити. — В наступний вівторок я подивлюся, випускати тебе чи ні. Якщо ти даш організму нагрузку хоч на день раніше, я усуну тебе від тренувань ще на тиждень, зрозуміло? Присвяти цей час відпочинку. І при змозі знімай пов'язки – рани швидше заживають на повітрі.
— Тиждень, – повторив ехом Ніл. — Це несправедливо.
— Погоджуюся. – Еббі взяла його лице в долоні. — Несправедливо. Як і взагалі все. – Гіркота в її інтонації заставила Ніла проковтнути всі слова, готові зірватися з його вуст. Еббі ще раз обвела його поглядом, скрушно поглядаючи на жахливі шрами та рани, старі й нові. — Іноді я думаю, що ця робота мене доведе, – призналася вона. — Так важко бачити, що люди творять по відношенню до моїх Лисів. Шкода, що я не змогла тебе захистити – на жаль, я завжди спізнююсь. Мені залишається тільки повертати тебе в стрій та сподіватися на краще. Пробач, Ніл. Пробач, що нас не було поруч.
— Я б цього не дозволив, – сказав Ніл.
Еббі обвила його руками та закрила в обіймах. Вона зробила це дуже ніжно, але він все одно відчув дискомфорт та завмер – не від болі, а від розгубленості. Якщо хтось колись і обіймав його, то це лише товариші по команді – коротко, по-дружньому, після вдалого моменту у грі. Бувало, мати притягувала його поближче до себе, але завжди це ставалося, коли вони ховалися від допитливих очей і вона закривала сина собою. Мати ніколи не обіймала його м'ягко та обережно – вона завжди була жорстокою по натурі. Стійкою та незламною до самого кінця.
Ніл згадав, як мати ловила рукою повітря, як хрипіла, борючись за останній подих. Згадав тріск, з яким відривав від сидіння машини її мертве тіло, кров'ю приклеєне до вінілової оббивки. Кінчики пальців Ніла здрогнули – він відчайдушно потребував в сигареті, в запаху диму, страшному та заспокійливому одночасно. Вогонь та дим – все, що залишилося від матері. Навіть в його зовнішності ні краплі від неї, він – вилитий батько.
Її більше немає, але навіть якби була тут, вона б його не приласкала. Не притиснула б його до себе – сильно, точно боячись, що він зараз розсиплеться. Мати обробила б його рани, щоб інфекція не заважала рухатися дальше, адже затримуватися на одному місці - це ризик. А потім відлупила б за те, що заради Лисів він знехтував безпекою. Ніл майже чув, як вона його розпікає. Жити йому не довго, так що її голос він забути не встигне. Голос, який і підбадьорював, і виганяв у зневіру. Раптово Ніла накрила з головою хвиля всепоглинаючого горя.
— Мені потрібно йти, – сказав він. — Ви закінчили?
Еббі повільно відпустила його і допомогла одягнутися. Кросівки він міг зашнурувати і сам, але Еббі зробила це замість нього. Поки вона возилася зі шнурками, він розправляв складки на светрі. Еббі посунулася, щоб Ніл міг встати з кушетки, і проводжати його не стала.
В кімнату відпочинку він не повернувся, а вийшов через задні двері на стадіон. Стоячи в внутрішній зоні, він притиснув руки до прозорого огородження і тільки тоді знову знайшов здатність дихати. Перший вдих ледь не розірвав легені. Всі стіни, які він звів, щоб вижити в "Еверморі", в цю хвилину зруйнувалися. Він відчайдушно пробував втримати контроль над собою, розуміючи, що інакше піде в безодню. Замість серця була кипляча лава, але кожен наступний вдих її трошки охолоджував. Вгамувавши тремтіння рук, Ніл рушив назад.
Ваймака та Ендрю в кімнаті відпочинку він не знайшов, зате з'явились Метт та дівчата. Зустрічатися з ними поглядом він поки не хотів, тому зайняв себе пошуком вільної розетки. Знайшов її за телевізійною тумбою, поставив телефон заряджатися. Коли загорівся червоний індикатор, Ніл залишив телефон на тумбі та рушив до дивану, однак подальші його спроби робити вигляд, що все в порядку, провалилися. Обережність, з якою йому прийшлось опускатися на диван, приховати було неможливо.
Ден накінець то не витримала:
— Ось уйобок...
Вона замовкла так різко, що Ніл мимоволі глянув на неї. На плечі у День лежала рука Рене. Усміхнувшись Нілу, Рене сказала:
— А ми тут вибираємо, що замовити на обід. Еббі пообіцяла, що сама привезе їжу – не потрібно чекати доставку. Які будуть побажання?
— Замовляйте, що хочете, – відповів Ніл.
Елісон зміряла його скептичним поглядом.
— Ти жувати хоч можеш?
— Так, – кивнув Ніл. — Де Ендрю?
— Бачили його по дорозі сюди, – повідомив Метт. — Вони там з тренером перетинають на парковці. Напевно, наново знайомляться. Є надія, що ця їх перша зустріч пройде краще, ніж минулого разу.
— Ей, я ще не закінчила з тобою розмову, – відкликнула Ніла Елісон.
Він знову увільнув від її наполегливості:
— Бачила беннер з номером Сета?
До Елісон не зразу дійшов сенс його слів, а потім вона встала і на п'ятнадцятисантиметрових веселкових шпильках продефілювала на поле. Ден подивилася їй в спину, ніби хотіла піти слідом за нею, але передумала та змахнула головою.
— Сендвіч чи китайська їжа? – звернулася вона до Ніла.
— Байдуже.
— На рахунок їжі я погоджуюся з Елісон. – Нікі показав на своє лице, маючи на увазі розбите обличчя Ніла. — Локшину та рис легше жувати, ніж бутерброди. Давайте візьмемо китайську їжу.
Метт пішов сказати про це Еббі. Він вже вертався, коли хлопнули вхідні двері. Ден злегка випрямилася в кріслі та багатозначно подивилася на Рене. Та опустила руки на коліна та счепила пальці в замок. Ден прикро нахмурилася – вочевидь, вона розраховувала на більш живу реакцію, – але виговорити невдоволення не встигла: в кімнату зайшов Ендрю.
Метт допустив помилку: затримав на ньому погляд. Ендрю блискавично вдарив його під дих, збивши з ніг. Здавалося, подібне взагалі неможливо – Метт був на цілу голову вище і в тренажерному залі вижимав найбільшу вагу. Скориставшись перевагою неочікуваності, Ендрю не зупинився і, коли Бойд впав на підлогу, в додачу врізав йому кулаком по обличчю.
Ден підпригнула, однак Ніл вже опинився поряд з Ендрю. Він і сам не пам'ятав, як зірвався з місця, налетів на Міньярда тараном та відпихнув в сторону. Він очікував, що зараз получить здачі, але Ендрю лиш кинув на нього байдужий погляд. На випадок, якщо Ендрю вирішить зайти збоку, Ніл виставив між ним та Меттом долоні
— Перестань, – сказав йому Ніл. — Метт не зробив нічого поганого.
Ендрю роздратовано клацнув пальцями.
— Він знав, що станеться, якщо він доторкнеться до Кевіна, але йому вистачило дурості зробити це двічі. Ще раз це повториться, і я не буду таким добрим.
— Ти ж не серйозно? – здивувалася Ден. – Хто, по-твоєму, вніс заставу за Аарона? Якщо б не Метт, Аарон очікував би суда за ґратами.
— Подумаєш, – з крісла подав голос Аарон.
Вчора, радячи Бойду залягти на дно, Нікі виглядав винуватим, а сьогодні впевнено встав на сторону кузенів. Дивлячись на Ден, він виразно потиснув плечима:
— Метт зробив послугу Аарону, а не Ендрю. Допомога одному не зараховується як допомога двом тільки того, що вони близнюки. Це, знаєш, шахрайство.
— Я теж радий нашої зустрічі, монстре, – кисло промовив Метт, піднімаючись з підлоги. Ніл обернувся і побачив, як той торкнувся замазану кров'ю улоговину над верхньою губою, шмигнув носом та зморшився від солоного присмаку. — Приємно впевненитися, що ти, як і раніше, чокнутий на всю голову.
— А що тут дивного? – знову втрутився Аарон. — Він сам по собі чокнутий, не через таблетки.
— Привіт, Ендрю, – привіталася Рене.
Ендрю не відповів, а лише спрямував на неї байдужий погляд. На вустах Рене заграла дружня посмішка, і вона ледь помітно кивнула, розуміючи та приймаючи все, про що говорив важкий погляда Ендрю. На цьому дивному двосекундному зоровому контакті їх воз'єднання закінчилося; як тільки Рене достатньо надивилася на Ендрю, він знову переключив увагу на Ніла.
Секундою пізніше зайшла Еббі з сумкою через плече. Невпевнено зупинившись на порозі, вона перевела погляд з сердитого лиця День на криваву гримасу та розквашений ніс Метта. Швидко оцінила ситуацію, після чого спокійно поглянула на Ендрю.
— З поверненням, Ендрю, – промовила вона. — Без тебе все було не так. – Ендрю дивився на неї, не говорячи ні слова. Зрозумівши, що відповіді не буде, Еббі незручно глянула на інших Лисів. — Їжу вже готують, тому я туди і назад. До мого повернення постарайтеся вести себе пристойно.
— Дякую, – відгукнулася Ден.
Еббі ще раз ковзнула поглядом на Ендрю та пішла. Ледве за нею закрилися двері, в кімнату широким кроком зайшов Ваймак. Ніл задумався, чи стояв тренер ззовні просто тому, що курив, чи він спеціально тягнув час, даючи своїм підопічним можливість пристосуватися до різких змін обстановки в зв'язку з поверненням Ендрю та травмами Ніла, – так само, як в вересні, коли залишив Лисів наодинці зі скорботою Елісон. Питально піднявши брову, Ваймак поглянув на Метта, потім перевів погляд на Ніла та Ендрю.
— Ти здається обіцяв не вбивати товаришів по команді, а? – спитав він.
Ендрю прикинувся глухим. Ваймак оглянувся довкола і миттєво замітив, що когось не хватає.
— Елісон ж тільки була тут. Куда вона поділася?
— Пішла дивитися на банери, – сказав Ніл.
— Повернеться коли виплаче всі сльози, – добавив Нікі.
— Вона не плаче, – заперечив Ніл.
Нікі посміхнувся:
— Споримо на п'ять баксів?
Спроба розрядити атмосферу вийшла занадто грубою. Нілу слід було пропустити слова Нікі мимо вух. Можливо, місяць назад він би так і поступив. Він знав, що Лиси помішані на спорах та заключають парі на все підряд, від рахунку в фінальному матчі і неіснуючих відносин між Рене та Ендрю до того, хто першим полізе в бійку в тому чи іншому конфлікті.
Грошові ставки з приводу психологічної травми не були чимось новим чи неочікуваним, проте сьогодні Ніл не хотів з цим миритися. Розмова з Еббі оголила його нерви, і він ледь стримувався в присутності Лисів. Їдкий запах сигарет, котрим пропахло пальто Ендрю, став останньою краплею.
Ніл постарався, щоб слова прозвучали рівно, але голос його здав:
— Не смій робити гроші на чужому горі.
— Гаразд, гаразд! – Нікі підняв долоні, ніби захищаючись. – Я не хотів нікого образити. Просто пробував трішки підняти всім настрій
— Краще підніми свій зад і сходи за Елісон, – назав Ваймак. — В нас сьогодні багато роботи, а без неї я неможу почати. На те, що ми її не дочекалися, вона розвалиться сильніше, ніж на те що, ти їй помішаєш. Так, Хеммік, я до тебе звертаюся, а Нілу поки зайві нагрузки ні до чого.
— Я можу ходити, – повідомив Ніл.
— Радий за тебе, – відрізав Ваймак, — але якось обійдуся без твоєї допомоги.
Нікі встав з крісла і вийшов.
Ендрю заволодів увагою Ніла, боляче ткнувши пальцем в ямку у нього на шиї.
— Сядь і не рухайся.
Ніл відпихнув його руку і повернувся на диван. Ендрю сидів посередині, тому Ніл зайняв вільне місце з краю. Тіло вже заставило його пошкодувати про втручання в бійку, проте, коли він зустрівся очима з Меттом, той коротко кивнув йому в знак подяки. Ніл покосився на Ендрю, пробуючи вгадати настрій, і прослідкував за його опущеним поглядом. Ендрю витягнув з кишені невеликий ніж, який тепер крутив в пальцях. Ніж був не з тих, що Міньярд тримав під пов'язками, – Ніл його не впізнав, хоча і не здивувався цьому. Він практично ніколи не бачив один і той самий ніж двічі.
— Нічого цікавого, – промовив Ендрю.
— Угу, – погодився Ніл.
Він не зміг би пояснити важкі почуття, які будило в ньому блискуче лезо. Батько Ніла не марно носив прізвисько М'ясник. Улюбленою зброєю Натана Веснінскі був великий, гостро наточений тесак – такий одним ударом відхоплював кінцівку. Тесаку передувала сокира; М'ясник тримав його під рукою на випадок особливо витончених тортур. Щоб розробити кість затупленим лезом, потрібно було прикласти особливу силу. Ніл бачив цю сокиру в дії лише раз – в день зустрічі з Ріко та Кевіном на стадіоні " Евермор".
— Просто... – Ніл зам'явся, відмітивши, що в кімнаті стало тихіше – старшекурсники крадькома прислуховувалися до їх розмови, – і обмежився самою обтічною фразою та займенником "він" – може, Лиси все-таки вирішать, що мова йде про Ріко. — Ніколи не розумів, чому він так любить ножі.
Ці прості слова викликали зовсім неочікувану реакцію. Ендрю підняв голову та завмер, але погляд його був звернений не на Ніла, а на Рене, тому Ніл теж подивився на неї. Зустрівшись з ним очима, та запнулась на півслові і зараз зовсім не нагадувала завжди життєрадісну оптимістку. Її мила посмішка зблякла, а непроникний вираз обличчя придавав схожість з Ендрю. Ніл інстинктивно напрягся – спрацював рефлекс "бий або біжи", – але, перш ніж мозок дав команду діяти, Рене перевела очі на Ендрю.
Вони безслівно гіпнотизували один одного, не звертаючи увагу на здивовані погляди, якими обмінювалися інші Лиси. Ендрю не вимовив жодного слова, Рене так само мовчки підняла підборіддя. Невиразно хмикнувши, Ендрю сховав ножа.
— Розлюбить, коли сам напореться, – процідив він.
Ніл знову поглянув на Рене – як раз в той момент, коли її інша, дивна іпостась зникла. Спокій, що розбився на її обличчі, стер застиглу маску, і Рене повернулася до обірваної розмови. Зробивши вигляд, ніби нічого не сталося, та проінорувавши явне питання в очах Ден, вона м'яко підштовхнула товаришів по команді до продовження розмови.
Елісон та Нікі повернулися разом. На обличчі Елісон не було ні сльозинки, в очах горіла впевненість. Рене відправила їй підбадьорливу посмішку, Ден теж широко всміхнулася, висловлюючи підтримку. Елісон нетерпляче побарабанила гострими нігтями по підлокітнику крісла і вичікуючи поглянула на Ваймака.
— З ким розберемося в першу чергу?
— Перший тур: південно-східний округ проти південно-західного. – Ваймак взяв папку-планшет та пробіг очима верхню сторінку. — В цьому сезоні непарні команди грають по четвергах, нам дісталися п'ятниці. Дванадцятого січня в нас виїзний матч проти техасців. Хороша новина в тому, що звідси до Остіна трохи більше тисячі миль, тому нам дозволять полетіти туди літаком. Дев'ятнадцятого січня – відповідна домашня гра проти університету Бельмонта. Двадцять шостого граємо на виїзді проти Арканзасу. Щоб вийти в наступний тур, необхідно як мінімум дві перемоги. Бельмонці зараз на четвертому місці в таблиці, але ви пам'ятайте, як вони рухалися осінню. Арканзас теж займає четверте місце, техасці – друге, причому в своєму окрузі утримують його на протязі п'яти років. Всі три команди вже приймали участь в весняних чемпіонатах з різним успіхом. Вони знають своє діло, знають, яких зусиль коштує відібратися в сезон. Ми – слабка ланка, однак це не значить, що ми зламаємося, а значить лиш те, що нам доведеться працювати вдвічі більше. Якщо ви готові боротися, в нас є шанс на перемогу.
Ваймак відкріпив від планшета стопку листків та махнув Метту. Той роздав їх Лисам. Ваймак зробив для кожного підбірку інформації, що стосується першого туру. На першій сторінці приводилися докладні результати виступів команди Техаського університету в осінньому сезоні, внизу були добавлені результати останніх семи спроб участі техасців в весняному чемпіонаті. Три рази їм навіть вдавалося пробитися в третій тур. Перегорнувши сторінку, Ніл переглянув склад команди. Далі на чотирьох сторінках по тій же ж схемі були зібрані дані по командам Бельмонта і Арканзасу.
— В понеділок ми детально розберемо суперників та оприділимо ігрову стратегію, – заявив Ваймак. — До початку тижня я так само перенесу на компакт-диски записи всіх осінніх ігор. Подивитеся в вільний час, якщо цікаво. Тратити на перегляд час тренувань я не збираюся, хіба що зроблю один-єдиний виняток та покажу вам пару-трійку основних моментів. Між першим туром та іграми на виліт буде тижнева перерва, – продовжував Ваймак. — Погано, що своїх головних суперників ми дізнаємося тільки в лютому. А добре те, що цьогоріч всі учасники Великої трійки виявилися в непарній підгрупі, тобто в третьому турі їм прийдеться грати один проти одного. Вперше за шість років одна з цих команд покине чемпіонат, не дійшовши до фіналу.
— Ось це так, – видихнула Ден. – Пощастило нам.
— Ставлю, що першою вилетить Пенсільванія, – тут же заявив Нікі.
— Зачекайте, – заперечив Кевін, перш ніж парі підтримали інші. — Хто з них вилетить, зовсім неважливо. Ми в будь-якому випадку і близько не готові до зустрічі з ними. Нілу довго ще сидіти на лаві?
— Тиждень, – з легкою досадою відірвався Ніл. — Еббі сказала, як мінімум до наступного вівторка.
— Це вона ще зглянулась, – фиркнула Ден. — Особисто я не випускала б тебе на поле ще до кінця першого туру.
— Я готовий грати, – сказав Ніл.
Кевін з-за спини Ендрю відвісив Нілу потиличних. Все його вчорашнє незручне співчуття зникло. Коли Ніл сердито глянув у відповідь, Кевін пропалив його злим поглядом і суворо викарбував:
— Я тебе вже попереджував: не бреши на рахунок здоров'я. Ти потрібен нам на полі, але не для того, щоб тягнути всю команду до низу. В твоєму теперішньому стані від тебе буде більше шкоди, ніж користі.
— Неправда, – заперечив Ніл. — Випустіть мене на поле, і я доведу, що це не так.
— Закрий рот, – наказав Ваймак. — Коли на тобі залишиться менше п'ятдесяти швів, я подумаю, чи можна тебе випускати. Якщо до цього часу ти хоч глянеш на екіпіровку, я відстороню тебе від тренувань ще на тиждень – просто щоб до тебе дійшло. Ти мене почув?
— Але ...
— Відповідай: "Так, тренере".
— Тренер...
Більше Ніл нічого сказати не встиг, тому що Ендрю ущипнув його за зап'ястя. Біль пронизала його пальці, від відсмикнув руку, ніби обпікся, потім кинув на Ендрю погляд, повний обурення, однак той навіть голову не повернув. Ніл притиснув руку до живота, забираючи її подальше від Ендрю, та хмуро подивився на Ваймака.
— Дякую, – кивнув тренер Міньярду. — Доречі, Ендрю, як у тебе з фізичною формою? Не пригадую, щоб в переліку зручностей істхейвенської лікарні був зазначений тренажерний зал.
— Його там немає, – повідомив Ендрю. — Довелося імпровізувати.
— Чи потрібно мені знати подробиці? – спитав Ваймак і тут же відповів на своє ж питання: — Мабуть, не треба. Але якщо потрібно чекати нових судових позовів, тоді, звісно, краще попередь зазделегідь. Зранку знову тренуємося в залі. Ніл, поки не повернешся до тренувань, будем зустрічатися з тобою тут. Переглянеш записи, вивчиш оборону техасців. Завтра після обіду Бетсі поговорить з вами, як завжди на початку семестру. Порядок знаєте: в пару з тим, хто грає на тій ж позиції, йти не можна.
На ранковому тренуванні Ден оголосить пари та розподілить всіх по часу. Все ясно?
— Буде зроблено, – кивнула Ден.
— І останнє: будьте обережні, – вагомо сказав Ваймак. — До нас прикована вся суспільна увага. Напряжний сезон, низка трагедій – всі про нас тільки і говорять. Повністю ймовірно, в цьому році симпатії глядачів обернуться до вічних невдах. Оргкомітет хоче, щоб ми підігрівали інтерес, а значить, більше з'являлися на публіці. Приготуйтеся: буде більше камер, інтерв'ю та в цілому більше галасу. Хотілось би мені заборонити декому з вас навіть рот відкривати на людях, але , на жаль, це не в моїх силах. Постарайтеся вести себе пристойно та підтримувати імідж команди. Ну що, справитеся?
— Тренер, з вами ніяких веселощів, – пробурчав Нікі.
— Я вам влаштую веселощі, якщо ви виставити "Лисів" ідіотами, – погрозив Ваймак. — Насправді більше всього зараз я переживаю за нашу, так би мовити, боксерську грушу, у якої до того ж занадто довгий язик. Є ідеї, як зробити так, щоб Ніл не нагадував виглядом побиту дружину?
— Беру це на себе, – сказала Елісон та перевела погляд на Ніла. — Після зібрання зайдеш до нас.
— Мені потрібно їхати за підручниками, – почав відмовлятися він.
— Твоєї думки ніхто не питав, – відрізала Елісон. — Поїдеш, коли ми приведемо тебе в порядок, якщо, звісно, не збираєшся лякати людей своїми синцями.
— Ми не будемо питати тебе про Різдво, – пообіцяла Рене. Елісон кинула на неї незадоволений погляд – як же, залишила дівчат шансу пліткувати, – однак Рене чи то прикинулась, чи то дійсно його не замітила. — Це займе всього кілька хвилин.
Ніл підозрював, що Елісон все одно не втримається від питань, але надіявся на допомогу Рене.
— Гаразд, – погодився він.
— Мені теж треба купити підручники, – сказав Нікі. — Можемо разом поїхати, коли справишся.
Ваймак обвів поглядом команду.
— Є що добавити?
— Нам не вистачає полки чи якоїсь підставки під чемпіонський кубок, – сказала Ден. — Найдемо для неї місце?
— Щоб комітет схвалив покупку, ми як мінімум маємо виграти в двох матчах на виліт, – заперечив Ваймак. — Але прагнення похвальне.
— На фіг нам їх схвалення, – фиркнула Елісон. — Я сама куплю. В КРЕ ті ще жмоти сидять. Ми заслуговуємо чогось непристойно дорогого. Метт, виміряй багажник свого пікапа. Перш ніж братися за пошуки, мені треба знати, чи зможемо ми це привезти.
— Приємно, напевно, бути молодою та безсовісно багатою, – зітхнув Нікі.
Елісон гордовитим-скучним поглядом вивчила свій манікюр.
— Дуже.
Нікі мовчки закотив очі та не став розвивати тему.
— Ще питання? – сказав Ваймак. Стукіт вхідних дверей сповістив про появу Еббі, і тренер махнув головою. — Гаразд, закінчили. Їжа приїхала. Хавайте, а потім вимітайтеся звідси. Якщо що, я в себе – займусь паперами та розкладом.
Ваймак зпригнув з тумби і пішов в свій кабінет. Еббі розтавила на журнальному столику контейнери з їжею і роздала картонні тарілки, а потім теж пішла, наостанок тепло привітавши команду з воз'єднанням. Нілу здалося дивним, що вона навіть не поцікавилася, як пройшли канікули, проте обережний погляд, яким Еббі окинула його і Ендрю по дорозі в кабінет Ваймака, навів на думку, що вона щадить їх почуття. Зайва тактичність. Ендрю пофіг на те, що Лиси провели час краще за нього, та і Ніл за це не тримав на них зла.
Обід пройшов в тишині. Виходячи, Ніл витягнув з розетки зарядний пристрій. Телефон довелось включити, поки він це не зробив, Ендрю не пускав його в машину. Команда на двох автомобілях повернулася в "Лисячу вежу", і Ніл пішов за дівчатами в їхню кімнату. Елісон наказала йому сісти на диван боком, а сама стала ритися в чемодані. Діставши звідти пластикову косметичку, вона сіла впритул до Ніла та розклала на невеличкому п'ятачку решти вільного місця все необхідне.
— Взагалі треба було тобі піти з нами в магазин, – сказала Елісон. Вона ніби звинувачувала Ніла, хоча про свої наміри дівчата йому не говорили. Ніл подумав, що, напевно, повинен вибачитися, проте, поки він збирався з духом, Елісон вже закрила тему: – Гаразд, неважливо. Я купила всі відтінки, якийсь таки підійде. Дивися прямо перед собою та не заважай мені. Якщо тебе не питають, мовчи.
Елісон почала підбирати тон, прикладаючи до обличчя Ніла по два саше за раз, зліва та справа. Одні відтінки вона відкладала з ходу, інші відкладала в сторону на друге коло. Вибравши накінець то три найбільш підходящих, вона почала замальовувати синці на обличчі та шиї Ніла. Рене і Ден наблюдали за процесом, стоячи за спинкою дивану. Ніл не ризикнув подивитися на них, боячись розлютити Елісон, і все ж він майже чув, як Ден лютуючи скрегоче зубами.
— Навіщо? – накінець то вимагала відповіді вона. — Чого він добивався? Навіщо це робив?
— Ден, – м'яко докорила її Рене, — ми ж обіцяли.
— Ти обіцяла, – огризнулась Ден.
Ніл не став би втручатися, але зараз Даніель цікавив не він, а Ріко.
— Щоб дістатися до Кевіна, – сказав він, і Елісон забрала руки від його лиця. Ніл скоса глянув на Ден. — А ви не знали? Кевін вже рік в "Лисах", але в "Воронячому гнізді" за ним досі тримають кімнату. Ріко навіть зошити його не викинув. Цікаво, так? Ріко на кожному кроці сипле погрозами та ображає Кевіна і при цьому не може відпустити. Вони одержимі один одним. Але тепер Кевін потрохи починає забувати про нього, – продовжував Ніл. — В осінньому матчі проти "Воронів" Кевін більше переживав за нас, ніж за Ріко в себе за спиною. В той день він вибрав нас, і Ріко йому цього не пробачив. Ріко – король. Його неможна не послухатися, принизити чи обіграти. Ось чому він пробує забрати тих, хто надає Кевіну підтримку. Він залякує нас і хоче, щоб ми заразили цим страхом Кевіна.
Ден зневажливо фиркнула:
— Тупий мудак!
— Дякую, – сказав Ніл і добавив в відповідь на незрозумілий погляд Ден: — За те, що не питаєш, чи вийшло в нього.
— Звісно, що ні, – сказала Елісон. — Ти не боїшся Ендрю, так з чого тобі боятися Ріко? Він просто криклива розпещена дитина, яка не вміє себе контролювати. Так, дивись сюди і не відволікайся. Я не дозволяла тобі крутити головою.
Ніл слухняно завмер і не рухався, поки Елісон не закінчила. Вона відсторонилася, оцінюючи результати своєї роботи, потім встала, взяла зі столу дзеркало і протягнула Нілу. Шлунок в нього болісно стиснувся. Ніл взяв дзеркало і не дивлячись поставив на коліна. Елісон жестом запропонувала йому подивитися, але він лише помахав головою.
— Якщо ти кажеш, що вийшло добре, я вірю тобі на слово.
— Значить, Ріко ти не боїшся, а своє відображення лякаєшся. – Схрестивши руки на грудях, Елісон подивилася на нього з жалістю. — Ти теж дитина, нещасна дитина. Завжди був таким чи справа в батьках?
— Вийшло просто прекрасно, – швидко перебила Ден. — Зблизька, звісно, грим видно, але наврядчи хтось буде запитувати. А на відстані навіть мені не видно. Значить, поки синці не зійдуть, кожен день після ранкового тренування будеш заходити до нас на макіяж. В цьому семестрі в тебе є якісь ранкові пари?
— Ні. Все одно я осінню їх майже завжди пропускав. – Ніл подивився на Елісон: — Дякую. Мені б і в голову не прийшло замалювати цей жах. Хороша ідея.
— Ага. Я теж нею користувалася, коли тільки почала грати та ховалася від папараці. Тепер вже немає необхідності, але взагалі корисна штука. – Елісон смикнула плечем. — Ну, давай, спробуй в ділі – шуруй за підручниками. Бажано прямо зараз, а то Ден не терпиться закритися в твоїй кімнаті.
— Мене не кімната цікавить, – відповіла Ден.
Ніл відклав дзеркало в сторону і встав з дивану.
— Вже йду.
— Ніл, – відкликнула його Ден, коли він вже взявся за дверну ручку. Розтиснувши пальці, він обернувся. — Якщо захочеш поговорити про це або про... – вона невизначеним жестом показала на свою голову, напевно, натякаючи на різкі зміни в його зовнішності, — ну, чи взагалі, якщо що, ми поряд. Звертайся.
— Я знаю, – сказав Ніл. — Може, пізніше. Скинеш есемеску, коли закінчите?
— Скину. Або не скину.
Ніл похитав головою і вийшов. Закривши за собою двері, він постояв в коридорі. Він дуже втомився, все тіло боліло, попереду чекав тиждень без тренувань, але зараз все це не мало значення.
— Ми в порядку, – сказав він в пустоту. — З нами все буде добре.
Якщо не з ним, то принаймні з Лисами, і цього більш ніж достатньо.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Свита короля. Все заради гри. Книга 3
Подростковая литература«Свита короля» - продовження бестселерів Нори Сакавич «Лисяча нора» та «Король Воронів» та третя частина сенсаційної трилогії «Все заради гри». Час закінчується. Опинившись в Університеті Пальметто, Ніл Джостен знав, що не доживе до кінця року, але...
