В понеділок Кевін відновив нічні тренування, але Ніла з собою брати відмовився. В вівторок вечером Еббі неохоче дозволила Нілу вийти на поле, при умові, що він не буде перенапрягатися. Ледь дослухавши її, Ніл помчав в роздягальню. Тренування йшло повним ходом – Еббі приїхала на стадіон майже через дві години після його початку, – але, як тільки Ніл постукав в двері, Ден призупинила гру. Вона та Метт вітали повернення Ніла тріумфуючими вигуками. Нікі, проходячи біля нього до свого місця, стукнув клюшкою по його клюшці.
— Якщо неможеш грати, краще не треба, – попередив Кевін.
— Гаразд, – сказав Ніл. — Якщо буде боляче, я піду з поля.
Кевін недовірливо на нього покосився, але заперечувати не став.
Біль нагадала про себе майже зразу, проте розтягувати неподатливі м'язи для Ніла було майже насолодою.Він розминувся не поспішаючи, знаючи, що Еббі та Ваймак дивляться на нього з-за прозорих щитів. Закінчивши, він налякався, що зараз йому накажуть покинути поле, проте наказу не було, і Ніл з ентузіазмом включився в гру. Після тренування Ваймак зібрав всіх в роздягальні, щоб підвести результати дня. Закінчивши розбір сильних та слабких сторін кожного, він подивився на Ніла:
— Як ти?
— В порядку, – сказав він та злегка відсунувся від Кевіна, який кинув на нього випікаючий погляд. — Я б більше хвилювався, якщо б зараз зовсім нічого не боліло, а так – десь поболює, проте в цілому терпимо. Якщо на прийомі верхніх пасів шви будуть сильно тягнути, я можу підбирати м'ячі на відскоку від бортів.
— А зразу, неможна було сказати? – сухо поцікавилася Ден.
— Так я зразу і сказав: я в порядку.
— Точніше було б "я безнадійний" або "я одержимий", – посміхнувся Нікі.
— Гаразд, – втрутився Ваймак. — Ніл, завтра зранку займаєшся в залі. Пару днів не перевантажуйся, добре? Підкоректуй кругове тренування під себе і дай знати, які вправи поки не йдуть. Краще получити травму тут, ніж там. – Ваймак зловив розлючений погляд Еббі, але прикинувся, що не побачив його. — На сьогодні все. Збирайте речі і провалюйте.
Після душу Лиси перевдягнулися та поїхали в гуртожиток. Ден разом з Меттом і Нілом зайшла в кімнату хлопців. Ніл прийняв це як натяк на те, що парочка хоче побути на самоті, і вже хотів піти, але Ден жестом наказала йому залишитися. Вона сіла на диван, підтягнула коліно до грудей і сказала:
— І так, все знову як раніше: ми і вони. А класно було минулого місяця, так? Мені сподобалося вечеряти та розважатися всією командою.
— Здається, ми відкотилися назад, до серпня, – підтримав Метт.
— Якщо б ми знали, чим не догодили Ендрю, то спробували б виправитися. – Ден збуджено побарабанила нігтями по коліну, потім глянула на Ніла. — Як ти переконав його не кидати в нас м'ячами?
Ніл обмежився самою простою правдою:
— Я його попросив.
— Попросив, – повторив Метт майже з докором. — Те саме ти казав про Хелловін та поїздку до батьків Нікі. Серйозно, Ніл, як ти заставляєш його робити те, що він не хоче? Підкуп? Шантаж?
Ден кинула на Метта погляд, сенс якого Ніл не зрозумів, і сказала:
— Ніл, ми на тебе не тиснемо, але давай на чистоту. Ендрю більше не приймає таблетки, і це багато, що міняє. Можеш зробити так, щоб ми з ним знову порозумілися?
— Незнаю, – признався Ніл. — Я спробую. Але, – він по черзі подивився на двох, — хтось повинен взяти на себе Аарона. Нікі завжди був за дружбу, Кевін розуміє, що згуртована команда сильніша, але Аарон налаштований проти нас майже так само, як Ендрю. Чому – незрозуміло: адже якщо він заодно з братом, значить змушений і дальше ховати Кейтлін. І якщо Аарон погодився на це без бою, то, виходить, рішення приймав не тільки Ендрю, а вони двоє.
— Кейтлін напевно щось знає, – замислено промовила Ден. — Жодна поважаюча себе дівчина не буде терпіти таке без важливої причини. Якщо вона відмовиться говорити, може, спробуєш витягнути щось з Аарона, Метт?
— Треба спробувати, – відповів Бойд. — Тренер вже дав тобі наш розклад?
— Валяється десь на столі, – сказала Ден. — Як тільки знайду, скину тобі інфу про Аарона.
— Чудово, спробую вичепити його між парами.
— Краще спочатку я спробую поговорити з Кейтлін. – Ден витягнула з задньої кишені телефон та швидко ввела повідомлення. — Інакше Аарон встигне їй сказати, що ми сунемо ніс в їх справи. – Метт кивнув, але Ден гіпнотизувала поглядом телефон, ніби силою думки викликала відповідь. І дійсно, зовсім скоро телефон мелодійно брязнув. Ден обмінялася ще декількома есемесками з Кейтлін, потім встала. — Так, я ненадовго відійду. Або надовго, незнаю, тому їжте без мене. Побажайте мені удачі.
— Удачі, – сказав Ніл, а Метт чмокнув Даніель в губи.
В результаті Ніл та Метт повечеряли разом з Рене та Елісон в кімнаті дівчат. Хоч вибраний Елісон фільм миттєво забракували, вона все одно включила його всупереч всім принципам демократії. Кіно було найскучнішим , але принаймні допомогло вбити час. Від останніх п'ятнадцяти хвилин сльозливої мелодрами та вбогої акторської гри Ніла врятував Кевін, готовий їхати на стадіон. Ендрю вже чекав їх біля машини.
При прибутті в "Лисячу нору" Кевін зразу пішов перевдягатися, а Ендрю влігся на диван в кімнаті відпочинку. Ніл завагався, вирішив йти за Кевіном, потім передумав. Обійшовши диван ззаду, він сперся на спинку та поглянув на Ендрю. Той лежав, підклавши одну руку під голову, а іншою закрив очі від яскравого світла.
— Не хочеш з нами? – запропонував Ніл. Ендрю передбачувано не удостоїв його відповіддю, проте здаватися так легко Ніл не збирався. — Навіщо ти взагалі почав грати, якщо тобі лінь тренуватися?
— Вибрав з двох зол найменше.
З тих пір як Кевін почав всюди з'являтися в компанії Ендрю, репортери завжди обговорювали цю тему: Кевін Дей, народившись практично з клюшкою в руці, виріс в "Замку Евермор" серед найкращих з найкращих, а Ендрю Міньярд навчився грати ексі, відбуваючи срок у виправній колонії для неповнолітніх. Серед газетних вирізок в папці Ніла була велика, на цілу сторінку, стаття з ідіотським заголовком "Принц та жебрак", упор в якій робився на те, що їх дружба – справа приречена. Автор статті називав відносини Кевіна та Ендрю до гри взаємовиключні та вважав, що ця дружба довго не протягнеться – занадто різні в обох походження та погляди.
Ендрю попав в одне з найкращих виправних закладів Каліфорнії і цим, на думку Ніла, був зобов'язаний Хіггінсу. Важких підлітків там перевиховували за допомогою жорстокої дисципліни та залучення в спільну діяльність, а це означало, що всі жителі колонії займалися командним спортом. Місця для повноцінного поля не вистачало, але, як підтвердив в інтерв'ю співробітник колонії, площадка в половину розміра була. Гравці, відзначалися високими результатами та зразковою поведінкою, регулярно виїжали в місто на змагання з місцевими командами.
Ніл розумів вибір Ендрю між камерою та стадіоном, хоч і сумнівався, що серед всіх видів спорту вихованцям пропонували займатися одним лиш ексі. Ендрю вибрав ексі не випадково. Логічно було б припустити, що його приваблював агресивний стиль гри, але Ендрю стояв на воротах, де кулаками дуже то і не помахаєш. Коли Ніл спитав його про це, той байдуже потиснув плечима.
— Наглядач сказав, що я буду воротарем, – сказав він. — Або так, або ніяк.
— Вони боялися, що на полі ти когось зламаєш?
Ендрю не відповів, і Ніл прийняв це підтвердженням своєї здогадки. Він пробував уявити Міньярда на любій іншій позиції і не зміг.
— Напевне, це до кращого. Ти – наша остання лінія захисту, наша страховка від помилок. Ти граєш як живеш, тому ти такий прекрасний голкіпер.
Почувши, як в коридорі відкрилися двері, Ніл підняв очі. Кевін, вже повністю екіпірований, прийшов за ним, незадоволений затримкою, та завмер на порозі, побачивши, що він та Ендрю зайняті розмовою. Про те, що відбулося в п'ятницю, Кевін його не питав; можливо, він задавав питання Ендрю, але наврядчи той став би щось пояснювати. Якщо вірити словам Рене, про орієнтацію Ендрю незнав ніхто, крім неї та Ніла.
Яким чином це зумів розгледіти Ваймак, Ніл не розумів.
— Йду, – сказав Ніл, не рухаючись з місця.
Кевін жестом показав, що готовий чекати не більше однієї хвилини, та вийшов. Ніл почекав, поки закриються вхідні двері, і тільки тоді знову подивився на Ендрю.
— Я теж став нападаючим не по свому вибору, – признався він. — В Малій лізі я був захисником. Ріко пам'ятає про це, тому що я грав разом з ним та Кевіном. В "Воронах" він поставив мене на захист.
Ендрю накінець зацікавився настільки, що забрав руку з лиця.
— В Малій лізі, кажеш? Я добре пам'ятаю, як ти розказував, що вперше вийшов на поле в Мілпорті.
— Від частини так і є, – кивнув Ніл. — Я вмів грати в ексі, просто незнав, як діяти в нападі. Я не хотів бути нападаючим, але тренеру Ернандесу захисники були не потрібні, а я так сильно хотів грати, що просто не міг піти. А зараз я навіть не уявляю себе на якійсь іншій позиції.
— Та ти скоріше єнот, ніж лис, – після паузи замітив Ендрю.
— Що? – не зрозумів Ніл.
— Єнот. – Ендрю зобразив, ніби тримає в руках перед носом мєячик. — Ексі – головна цінність в твоєму сумному світі. Ти знаєш, що за тобою ганяються і ось-ось доженуть, але не хочеш викинути цю блискучу штуку навіть заради порятунку свого ж життя. Ти колись говорив, що не розумієш, як людина може свідомо прагнути до смерті, але подивися на себе – саме це ти і робиш. Виходить, ти знову збрехав.
— Я не прагну до смерті, – заперечив Ніл. — Це мій спосіб вижити. Під час гри я відчуваю, що від мене щось залежить, що я можу щось змінити. На полі я відчуваю себе по-справжньому живим. Там не важливо, як мене звати, звідки я приїхав і де я виявлюся завтра. Ексі дозволяє мені бути самим собою.
— Це всього лиш гра, – сказав Ендрю, — вона нічого нікому не дозволяє.
— Ти зрозумів, про що я.
— Ні.
— Тому що в тебе немає і цього? – тихо, але з викликом спитав Ніл. — Тебе нічого не цікавить, нічого не пробирає по-справжньому.
— Накінець то дійшло, – повільно протягнув Ендрю. — Не пройшло й року.
— Що ти боїшся?
— Висоти.
— Ендрю.
— Якщо Кевін прийде за тобою вдруге, буде гірше.
Ніл мовчки випрямився і пішов в роздягальню. Він злісно затягнув ремінь на екіпіровці, але вгамувати роздратування це не помогло, і вийшовши на поле, він все ще злився. Кевін висварив його за неквапливість, що теж не добавило настрою. Ніл вже хотів нагадати, що взагалі-то це тренування не за розкладом, але втримався. Зрозуміло ж: вони тут, тому що треба працювати.
Ніл тренувався з якимось особливим прагненням, знаючи, що зранку пошкодує про це. Ну і пофіг. Біль відволікала від думок. В кінці кінців втома витіснила останки досади, та, йдучи з поля, він майже нічого не відчував.
Млявий спокій продовжувався не довго. Вийшовши з душу, Ніл побачив, що Кевін очікує його на лаві та, судячи по його хмурому виразу обличчя, розмова буде не з приємних.
— Розібрався? – спитав Кевін.
— З чим?
— Не прикидайся ідіотом. Якщо приїхав на тренування, будь добрим, тренуйся. – Кевін підкреслив останнє слово. — Як тільки твої проблеми з Ендрю починають впливати на гру, вони стають проблемами команди. Ти хочеш, щоб ми перемогли, чи ні?
— Не треба мене відчитувати. Я прекрасно знаю, що стоїть на кону.
— Ти радив мені зосередитися на команді. Саме цим я і зайнятий: пробую зробити так, щоб ти не звів наші шанси на ні.
— Я не звожу наші шанси на ні, я всього лиш затримався на дві хвилини, тому що вмовляв Ендрю приєднатися до нашого тренування.
— Не на дві, а на п'ять, і більше не вмовляй. Не треба, щоб він робив нам послугу. Ендрю повинен прийти по своїй волі, інакше користі ніякої. – Кевін встав і різко махнув рукою, закликаючи Ніла йти за ним. — Все, йдемо.
Вони забрали Ендрю з кімнати відпочинку, повернулися в гуртожиток і розійшлися по кімнатах. Метт вже спав, завбачливо залишивши лампу на столі включеною, щоб Ніл не спотикався в темноті. Ніл переодягся в тьмяному світлі, а коли йшов гасити лампу, виявив на включателі записку. " Ти правий", – говорилося в ній.
Ніл сховав записку в ящик столу та ліг в ліжко. Думати над словами не було сенсу: всеодно через п'ять годин підйом. Ніл відігнав думки і заставив себе заснути. Здавалось, він тільки-но закрив очі, і ось вже спрацював будильник. Ніл перевернувся на бік, щоб його відключити, та чуть не застогнав від болі. Він зрозумів, що на сьогоднішньому тренуванні доведеться зменшити запал, не то Ваймак влаштує йому наганяй.
Ще не проснувшись як слід, Метт натягнув кросівки. Він почав зав'язувати шнурки, але раптом підняв голову та подивився на Ніла.
— Ти правий. Вони уклали угоду. В сенсі, Ендрю і Аарон. Так, принаймні, Аарон сказав Кейтлін. Коли Ендрю ще сидів в колонії, вони домовилися, що Аарон буде триматися брата, якщо той залишиться з ним до самого випуску. При цьому була умова: ніяких контактів. Заводити друзів та подруг заборонялося, Аарон навіть з товаришами по команді спілкуватися не міг.
Ніл провів рукою по волоссю, торкнувся пластиря на вилиці.
— Спочатку Аарон мав на увазі випуск зі школи, але пізніше, коли близнюки підписали контракт з "Лисами", вони продовжили цю угоду до кінця універу. Тепер у Аарона з'явилася Кейтлін, але він не хоче заради неї йти проти брата. – Метт похитав головою та закінчив возитися зі шнурками. — Кейтлін розказала Ден, що Ендрю робив з колишніми подружками Аарона в старшій школі. Якщо вона не боїться Ендрю, то дуже даремно. Як думаєш, він дійсно настільки чокнутий, що готовий заподіяти шкоди важливим для Аарона людям?
— Аарон дав слово, – ретельно підбираючи слова, промовив Ніл. — Ендрю заставить брата його дотриматися. В цьому більше логіки, ніж може здатися.
Він майже забув, що старшокурсники зовсім не в курсі проблем в відносинах близнюків. Він зрозумів це тільки після другої поїздки в "Райські сутінки", але останнім часом холодна війна між братами просто кидалася в очі. Кейтлін небайдужа Аарону, і в цьому для неї полягає небезпека. Чому Аарон не має наміру боротися за неї – до такого ступеня боїться Ендрю чи вважає спритність більш вигідною тактикою? Більш важливе питання: чому Ендрю вирішив продовжити угоду. Він все ще карає Аарона за те, що то й прийняв сторону матері, чи сподівається, що зайвий час щось змінить? Останнє здавалось малоймовірним, проте Ніл чомусь схилявся саме до цієї версії. Коли в Колумбії Дрейк перетворив Ендрю в кровавий мішок з кістями, єдиним, що мало значення для Ендрю, – точніше, єдиним, хто мав значення для Ендрю, – був Аарон. Особисті травми його не хвилювали, куди більше він переживав через бризки крові на обличчі брата.
Ендрю і Аарон самі загнали себе в тупік: ні поступитися, ні відпустити один іншого не міг. В листопаді ситуація погрожувала посилитися, але арешт Аарона та від'їзд Ендрю в Істхейвен допомогли обом окремо струсити з себе цей жах. Після повернення Ендрю минув тиждень, і Ніл був впевнений, що брати ще не говорили про події тієї ночі, так само як і не обговорювали причини смерті Тільди Міньярд.
Якщо Ніл підніме цю тему, Ендрю його проігнорує, а достатньо цікавого секрету, в обмін на який можна було б вмовити Ендрю поговорити з братом, в запасі у Ніла нема. Кевін не захоче втручатися, кузена Ендрю взагалі слухати не буде, просто відмахнеться. Ваймак обіцяв не лізти в особисте життя своїх підопічних, хоча всього кілька днів тому майже перейшов цю грань заради безпеки членів команди. Мабуть, Ендрю міг би почути Рене, якби та спробувала заронити в ньому думку про примирення, але Аарон слухати Рене точно не буде.
Залишались тільки один-два варіанти, до того ж номер Бетсі Добсон Ніл стер з телефону в той же ж день, коли Ендрю вніс його в пам'ять для швидкого набору. Аарон згадував, що не спілкується з Бетсі, але він не міг не замітити схильності до неї Ендрю. Можливо, він дозволить їй виступити в ролі посередника при розмові з братом в самотній обстановці. А якщо відмовиться, до рішення його підштовхне Кейтлін. Як вмовити на цю затію Ендрю – ось це питання. Навіть якщо відміна таблеток не змінила його відношення до Бетсі, переконати Ендрю в необхідності відкрито поговорити з Аароном – задача з області неможливого.
Та чи знає взагалі Бетсі про проблеми між братами?
— Ніл!
Він підняв очі: в дверях маячив Метт. Ніл, погружений в роздуми, навіть не замітив, як той зібрався і вийшов. Виявивши Ніла в тій же позі, в якій він його залишив, Метт спантеличено нахмурив брови.
— Ей, ти як? Нам пора.
Якщо він спізниться два рази підряд, Кевін зі злості усуне його від тренувань. Ніл забрав з комода ключі.
— Я в порядку. Ден дала тобі новий розклад Аарона? – Метт кивнув, і Ніл добавив: — Я передумав. Я сам з ним поговорю. Є одна ідея.
Поки Ніл закривав вхідні двері, Метт переслав йому есемеску. Ніл відчув, як завібрував в кишені його телефон, але вирішив, що відкриє повідомлення по дорозі на стадіон. Екранчик на його телефоні маленький, тому через плече текст не прочитати, хоча Нікі неодмінно поцікавиться, хто це пише Нілу так рано. Номера Бетсі і Кейтлін Ніл роздобуде пізніше. Він сподівався, що і той і другий є в телефоні Ден.
Ранкове тренування в залі Лиси посвятили силовим вправам. Назад Ніл їхав в машині Ендрю, а перед тим як відправитися на пари, заглянув в кімнату дівчат на "макіяж". Через тиждень в далечині від Ріко виглядав він краще, проте грим все ще залишався необхідністю. Синяки зовсім скоро зійдуть, але пластир на вилиці – це надовго, і старшокурсники до сих пір не підозрюють, що під ним приховано. З іншого боку, компанія Ендрю, Ваймак і Еббі знають, а це значить, що ховати тату більше немає сенсу.
— Елісон, – сказав він, попереджуючи, що хоче поворухнутися.
Вона забрала руки від його обличчя, і Ніл потягнувся до пластиря. Де боляче торкатися, а де – ні, він не відчував, так як через шар маскуючого крему вся щока на дотик здавалася холодною. Здогадавшись, що він збирається зробити, Елісон відпихнула руку Ніла, довгими нігтями акуратно підцепила пластир за кінчик і одним швидким рухом відірвала його від вилиці.
Їй знадобилося півсекунди, щоб усвідомити побачене; Елісон підпригнула як ошпарена і вскрикнула:
— Серйозно?!
Ден на кухні уплітала сніданок, Рене була в спальні, але вереск Елісон заставив обох прибігли в вітальню. Ден підбігла до Ніла зліва, тому побачила тату першою. Вона різко затормозила, а вже секундою пізніше виявилася в іншому кінці кімнати, на дивані, де тільки що сиділа Елісон. Ніл раніше не знав, що вона здатна переміщатися з такою швидкістю.
— Це жарт, так, Ніл? – видихнула Ден, взявши його за підборіддя.
— Він наказав мені перейти в "Ворони", – сказав Ніл. — Тіпа, цей сезон я можу дограти в "Лисах", але осінню повинен перевестися в університет Едгара Аллана. Тату набили зазделегідь – мене скрутили, і чинити опір я не міг. Я хотів, щоб ви знали, на випадок якщо Ріко почне висловлюватися на цю тему. Щоб він не говорив, я залишаюся Лисом. Ніяких паперів я не підписував.
— Зведи її, – сказала Ден.
— Вона постійна.
— Немає нічого постійного. Позбудься її. Метт дасть тобі гроші.
— Якщо не Метт, то я дам, – підхопила Елісон. — Не хочу бачити цю гидоту на нашому полі. Досить і того, що Кевін світить своїм тавром.
— Кевін знав про це, так? – вскипіла Даніель. — Знав, що збирається з тобою зробити Ріко, і всеодно тебе відпустив. От тільки я його побачу і ...
— І нічого йому не зробиш, – перебив її Ніл. — Кевін не мав права мене зупиняти.
— Він відправив тебе до Ріко замість себе!
— Ні, – похитав головою Ніл. — Кевін не мав до цього відношення. Він знав, що справа не в ньому.
Такого повороту Ден не очікувала. Гнів на її обличчі змінився здивуванням.
— Ти ж казав, що Ріко пробує добратися до Кевіна.
— Я сказав, що Ріко вчепився в мене через те, що я зв'язаний з Кевіном. Але я не говорив, що полетів в Вірджинію по цій причині. Просто я подумав, що вам краще взнати про це до початку весняного сезону.
Ніл встав з дивану, але далеко не пішов: Ден зловила його за лікоть. Він подивився на неї зверху вниз, проте її погляд був звернений кудись в пустоту. Пройшла майже хвилина, перш ніж Ден заговорила:
— Ти і не планував на Різдво їхати додому, так? Та байда на рахунок дядька, який прилітає в Арізону, – ти спеціально все придумав, щоб ми не задавали зайвих питань і не дивувалися, чому ти не поїхав в Нью-Йорк з Кевіном.
Заперечувати очевидне не було сенсу.
— Так.
— Як я розумію, ти як і раніше нам не довіряєш, – уклала Ден. — Мені це не подобається, хоча, як на мене, ми весь рік вели себе досить тактично. Не давили на тебе, не питали, чому ти такий, як є. Навіщо ти так з нами? Навіщо брешеш в очі? – Вона накінець подивилася Нілу в лице. В кутках її губ гіркою складкою застигло розчарування. — Ми твої друзі. Ми заслуговуємо кращого відношення.
— Якщо б ви завжди получали те, чого заслуговуєте, ви б не були Лисами. – Ніл вирвав лікоть з її хватки. Ден, злегка засмутившись від такої різкої відповіді, розтиснула пальці. Ніл спробував подавити почуття провини, яке виникло в його душі, і не зміг. – В мене ніколи не було друзів. Я незнаю, як це працює. Я стараюся звикнути, але потрібен час.
Часу в нього якраз таки і не було, проте він віддав перевагу не згадувати про це. Ден прийняла вибачення Ніла замученим кивком, і на цьому дівчата відпустили його.
В себе в кімнаті Ніл зайшов в ванну та заклеїв тату новим пластирем. Йти на заняття ще було рано, тому він відкрив конспект, збираючись освіжити в пам'яті матеріали минулих лекцій, але замість цього до самого виходу малював на сторінках зошиту відпечатки лисячих лап.
Відправити Ден повідомлення він наважився тільки в обід, дав їй пару годин остити. Або вона його пробачила, або викинула з голови ранкову сварку, тому що практично відразу прислала потрібні номери. Ніл тут же вніс їх в список контактів. Через привичку Нікі спамити ящик вхідних сповіщень завжди переповнювався, а Ніл не міг допустити щоб обидва номери пропали.
Спочатку він написав Кейтлін. Та, мабуть, сиділа на парі, оскільки відповіла майже через годину. В недовгій переписці з'ясувалося, що сьогодні спільного "вікна" в заняттях в них немає. Тим не менш Кейтлін пообіцяла викроїти час для розмови завтра, і Ніл цим задовольнився.
Вдень він дізнався те, що його цікавило: не дивлячись на пройдену реабілітацію, щотижневі зустрічі Ендрю з Бетсі не завершилися. Уточнив, в який час починається консультація Ендрю, Ніл логічно припустив, що в психолога має бути невелика перерва між сеансами. Як тільки Ендрю поїхав в клініку, Ніл зібрався з духом і подзвонив Бетсі.
Вона взяла трубку після другого гудка та приємним голосом представилася:
— Лікар Добсон.
— Це Ніл, – промовив він, і перш ніж Бетсі встигла зобразити радісне здивування, продовжив: — Скажіть просто "так" чи "ні". Якщо ми вмовимо Аарона і Ендрю на спільний прийом, ви зможете їх помирити?
— Безперечно постараюся.
— Не треба старатися, – жорстко проговорив Ніл. — Не треба роздумувати. Питання занадто важливе. Зможете чи ні?
— Так. – Він розчув в її голосі посмішку – не веселу, а схвальну. — Якщо вони прийдуть до мене, я все зроблю. Ніл? – сказала вона, коли він вже забирав руку з телефоном від вуха. — Мені подобається чесна сторона твоєї натури.
Він натиснув на відбій.
***
В цей час навчального року натовп студентів ще не брали в облогу бібліотеку, тому Ніл легко знайшов Кейтлін. На столі перед нею стояло велике горнятко кави, і, проходячи повз кафетерій, Ніл подумав, чи взяти чогось і йому. В той же ж час він не хотів виглядати так, ніби настроєний на довгу розмову, тому направився прямо до Кейтлін. На куті стола лежав відкритий підручник біохімії, сама ж Кейтлін кольоровим маркером виділяла головні рядки в конспекті. Такий ж підручник валявся в кімнаті Аарона, який теж вивчав біологію. Ніл здогадався, що поза стадіоном вони зустрілися саме завдяки однаковій спеціалізації та спільним парам.
Коли він підійшов, Кейтлін підняла очі і захлопнула конспект.
— Привіт, Ніл, – привіталася вона. — Знаю, пройшло всього три тижні, а здається, ніби рік. Як провів Різдво?
— Добре, – сказав він. — а ти?
— О, просто прекрасно! – Кейтлін радісно сплела пальці рук. — Моя сестра накінець взнала, що в неї буде хлопчик, тому майже всі канікули я пробігала по магазинам, скупляючи одяг для малюка. Мама вважає, що я занадто перестаралася, але я то знаю, що вона теж не в собі від щастя.
Минулого місяця Кейтлін щось говорила про вагітність сестри, проте в подробиці Ніл не вникав. Він і зараз напів слухав її щебет, очікуючи, коли ж вона закінче перераховувати всі зимові розпродажі та прекрасні знахідки. Досить швидко вона згадала, що вони зустрілися з Нілом не просто поговорити, і закінчила свій монолог.
— Так в чому справа? – спитала Кейтлін, усміхнувшись сором'язливо та радісно одночасно. — Ти наче хотів поговорити про Аарона?
— Аарону потрібна твоя допомога, – повідомив Ніл. — І я пробую йому допомогти.
Кейтлін моментально посерйознішала.
— В нього знову нічні кошмари? Він сказав, що зараз спить краще. Він обіцяв.... – Кейтлін сплеснула руками – чи то сумно, чи то безпомічно – і притиснула кінчики пальців до затремтілої нижньої губи.
— Кошмари... – Ніл не очікував, що розмова поверне в цю сторону, хоч і здогадувався, що мучить Аарона. — Йому сниться те, що сталося в листопаді.
— Він не хоче страдати через це, – сказала Кейтлін. — Вважає, що Дрейк заслужив гіршого. Аарон не шкодує про зроблене. Але бажати комусь смерті та в дійсності вбити людину – це зовсім різні речі. Я готова слухати Аарона, готова на все, щоб допомогти йому, але, коли я пояснюю, що це нормально, він мене не чує.
— Він повинен поговорити з Ендрю, – сказав Ніл.
Кейтлін здавлено фиркнула.
— Він не погодиться.
На відміну від старшокурсників, Кейтлін знала, що, знаходячись рядом, близнюки в кращому випадку терплять один одного. Знала тому, що їхня ворожнеча заважала їй бути разом з Аароном. Можливо, в перспективі у Кейтлін і Аарона щось і вийде, подумав Ніл, дивлячись на неї.
— Він повинен, – повторив Ніл. — Вони потрібні один одному, просто не знають, як зробити перший крок назустріч. І в цьому допоможеш ти.
Кейтлін з хвилину вивчала його лице, потім спитала:
— Чому?
— Чому – ти?
— Ні, чому – ти, – виправила вона. — Ви з Аароном не ...
Вона посоромилася вимовити це вголос, проте Ніл легко закінчив фразу за неї:
— Ми з Аароном нормально спілкуємся, якщо треба, але по можливості уникаємо один одного. Не буду брехати і говорити, що стараюся заради нього. За великим рахунком, на Аарона мені пофіг. Мене хвилює виключно команда. Без близнюків нам не перемогти. Кого цікавлять мої мотиви, якщо в кінцевому результаті всім буде добре?
— Мене цікавлять, – сказала Кейтлін. — Я кохаю Аарона.
— Тоді допоможи мені допомогти йому.
Стиснувши губи в ниточку, Кейтлін задумалася.
— Слухаю, – в кінці кінців промовила вона.
— Аарон колись тобі розказував про Бетсі Добсон? – спитав Ніл. — Це наш командний психолог, вона працює в Реддіне. Лікар Добсон готова влаштувати для Аарона і Ендрю спільні консультації.
— Аарон якось згадував про неї. Сказав, марна трата часу.
— Це тому, що він не використовує можливості, які дає розмова з психологом, – пояснив Ніл, стараючись не помічати лицемірства у власних словах. — На щастя, тут його думка не важлива. Бетсі спілкувалася з двома братами, а Ендрю консультує вже півтора року. Якщо б вона щиро вважала, що не зможе їх помирити, то сказала б про це прямо. Наша задача – привести Аарона і Ендрю на прийом разом, і тоді Бетсі переконає їх вислухати один одного.
— Ти хочеш, щоб я його вмовила, – зробила висновок Кейтлін.
— Ти береш на себе Аарона, я – Ендрю.
— Думаєш, в тебе вийде?
— Я повинен це зробити.
— Але яким чином? – не відставали Кейтлін. — Я не просто так питаю – я поняття немаю, як підступитися з цим до Аарона. Останній раз, коли я радила йому звернутися за допомогою, він мене не послухав.
— Тоді подумай не про нього, а про себе, – запропонував Ніл. — Ти можеш все виправити тут і зараз. Перестань бути жертвою їх війни, застав Аарона боротися за тебе.
— Як на мене, неправильно використовувати наші відносини проти нього. Це нечесно.
— А так, як у вас зараз, – чесно? – змахнув рукою Ніл. — Послухай, мені теж навряд чи вдасться вламати Ендрю з першого разу, так що в тебе є час подумати. Але коли Ендрю буде готовий, тобі доведеться вибрати, на чиїй ти стороні. Не помилися з вибором.
З цими словами Ніл встав і пішов геть, і Кейтлін його не відкликнула.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Свита короля. Все заради гри. Книга 3
Ficção Adolescente«Свита короля» - продовження бестселерів Нори Сакавич «Лисяча нора» та «Король Воронів» та третя частина сенсаційної трилогії «Все заради гри». Час закінчується. Опинившись в Університеті Пальметто, Ніл Джостен знав, що не доживе до кінця року, але...
