Свита короля. Все заради гри. Книга 3

Глава п'ята

    Дванадцятого січня заняття в університеті для Лисів минули марно. В розкладі Ніла значилися дві ранкові пари; він був присутній на обох, але навряд чи щось запам'ятав. Голоси викладачів звучали білим шумом, записи на дошці перетворювалися на тактичні схеми гри. Ніл озброївся ручкою, проте він не вивів у зошиті жодної літери. Він розумів, що пізніше пройде позичати конспект у одногрупників, але сьогодні це зовсім не мало значення. Ніл думав тільки про те, що о першій годині двадцять «Лиси» вилітають у Техас.
    Хоч матч починався о пів на восьму, Ваймак планував прибуття в Остін двома годинами раніше. Висловившись щодо підступності зимової погоди, тренер що називається, накаркав. За вікном хвистав крижаний дощ, й Ніл боявся, що рейс можуть затримати. Після прильоту в Атланту в запасі у «Лисів» залишалося цілих півтора години, проте Ніл всеодно сіпався. Він просто не переживе, якщо вони пропустять першу гру чемпіонату із-за безглуздої непогоди.
    Дощ лив з такою напругою, що парасолька не рятувала, тому Ніл натягнув капюшон й потрусив до «Лисячої вежі». Він задер голову в надії побачити просвіт у свинцевих хмарах, але лише намочив очі. Витер лице долонею; вибравши момент, коли поблизу не було машин, метнувся на інший бік окружної дороги. Спортсмен, що біг назустріч йому вниз схилом і, мабуть, поспішав на заняття, підсковзнувся, впав і смачно вилаявся. Коли Ніл порівнявся з хлопцем, той вже встав, проте Ніл вирішив не повторювати його помилку і зменшив швидкість. Не для того він пережив тортури Ріко, щоб через поспіх щось зламати.
    Чотири таблички з написом «Обережно! Волога поверхня» у вестибюлі гуртожитку здалося йому перебором, та все ж на мокрій підлозі його злегка занесло. Щоб утримати рівновагу, він схопився за стіну і махнув гаманцем перед датчиком ліфта. Сенсор вважав дані студентського квитка через щільну шкіру гаманця та розблокував кнопки. Ніл натиснув стрілочку «Вгору» і увійшов до першої кабіни. У ліфті стояли калюжі, тому під час підйому на третій поверх він міцно тримався за поручень. Килимове покриття в коридорі було заляпане відбитками мокрого взуття. Шльопаючи до кімнати, Ніл додав до них і свої сліди.
    Навіть переодягнувшись у сухе, він продовжував мерзнути, а тому ліг на диван і сховався ковдрою. Він не пам'ятав, як заснув, а прокинувся від звуку дверей. Мокрі волосся обліпило череп Метта, через що він виглядав на півголови нижче звичайного. Незважаючи на плачевний вигляд, Бойд широко посміхнувся. Він помахав Нілу, щоб привернути до себе увагу, але заговорив тільки після того, як двері за ним зачинилися.
    — Щойно бачив Елісон, – повідомив він.
    — Теж під дощ потрапила? – здогадався Ніл.
    — Не те слово! Здається, у неї зламалася парасолька. Мокра як миша. Я сказав, що сфотографую її у такому вигляді для щоденного альбому, а вона погрожувала відчикати мені яйця нігтями. Ставлю п'ять доларів, що Ден доведеться тягнути її в аеропорт силою.
    — Елісон знає, що нам без неї не обійтися.
    — Робиш ставку на неї?
    — Я не роблю ставки.
    — До сих пір? Зовсім? – Метт перетнув вітальню і кинув рюкзак біля столу. – Зараз у нас... постривай, скільки... шістнадцять суперечок і тебе жоден не цікавить? Ти можеш робити ставки у чотирнадцяти. На кону пристойні суми, і в парі-трійці суперечок у тебе всі шанси зірвати куш.
    — Чому в чотирнадцяти? – не зрозумів Ніл. – А що з двома іншими?
    — На себе робити ставки не можна, – пояснив Метт. – Це не честно.
    Ніл подивився на нього, підняв підборіддя.
    — Не знав, що ви на мене робите ставки.
    — Рано чи пізно ми робимо ставки на кожного, – потиснув плечима Метт. – Ти знав, що майже вся команда робила ставки проти мене й Ден? Вони вважали, що у мене не вистачить мужності запропонувати їй зустрічатися і що вона в будь-якому випадку мені відмовить. Коли ми познайомились, вона була такою собі чоловіконависницею. Хотілося б списати це на роботу в стрип-клубі, але, скоріш за все, справа в тих хлопцях з команди, над якими тренер поставив її на першому курсі.
Навіть Елісон відмовляла мене підкатувати до Ден.
    — А ти підкотив, – вставив Ніл.
    — Я ходив за нею цілий рік, – посміхнувся Метт. — І коли вона накінець то здалася, Рене поклала в кишеню кругленьку суму. Тільки Рене за нас і була. Вона взагалі любить ставити на безнадійні випадки.
    Минулого року Ендрю назвав Ніла "безнадійним випадком", а потім накрив його рот долонею, виключивши будь-які заперечення. Тепер, коли відсутні частини головоломки встали на місце, Ніл зрозумів, що на справді Ендрю пробував заткнути зовсім не його. Згадуючи про це сьогодні, Ніл здивувався такій самоцензурі. Рене не могла не попередити Ендрю, що розказала Нілу про його сексуальну орієнтацію, і в п'ятницю на пряме питання Ніла Ендрю відповів так само прямо. Тоді що ж він ледь не ляпнув в листопаді?
   Втім, це не має значення. Не має  мати значення. Ендрю не хоче, щоб між ними щось було, та і, в будь-якому випадку, Нілу неможна ні з ким зближуватися. Так його виховали. Завдяки цьому він вижив. А зараз, коли кінець вже зовсім близько, можна вважати, йому пощастило не мати уподобань. Він порушив всі накази матері, і менше, що він може зробити, – виконати хоча б один.
    — І тому ти поставив на Рене і Ендрю, – сказав Ніл, тільки щоб відволіктися від власних думок.
    — Ну так, – визнав Метт. — Якийсь час Рене була єдиною, з ким Ендрю спілкувався окрім своєї маленької компанії. Рене говорила, що в них багато спільного, але ми особливо над цим не задумувалися, а потім Ендрю раптом дав їй ключі від своєї машини. Це "лексус GS", Ніл, авто бізнес-класу. Таке кому даремно не довіриш.
    Ніл відмахнувся, показуючи, що не відчув важливість аргументу.
    — Я не розбираюся в машинах.
    — Після того як Ендрю прокачав свою тачку, її ціна піднялася до шестизначної цифри.
    — Що?! – Ніл підстрибнув і витріщився на Метта, вивернувши шию.
    Він, звісно, знав, що Ендрю вбухав в свою машину більшу частину страховки матері. Нікі якось пожартував, що Ендрю вибирав машину по принципу "як би пошвидше спустити спадок". Ніл не питав, яку суму виплатила близнюкам страхова компанія після смерті Тільди, але з першого погляду на авто ставало зрозуміло: гроші за нього відали божевільні. Нілу стало не по собі; зв'язка ключів в кишені раптом поважчала, і йому довелося зробити над собою зусилля, щоб не дістати її з кишені.
    — Вона коштує майже так само, як "Порше" Елісон, а Ендрю впустив Рене за кермо всього через два місяці знайомства, — сказав Метт. — Після такого гріх було на них не поставити. Чувак, та я був впевнений, що підніму бабла.
    Був? Ніл знову переключив увагу на Метта.
    — Але потім передумав?
    — Типу того, – зітхнув Метт. — Але правила є правила. Якщо зробив ставку, міняти сторону неможна. Правда, дозволяється ставити на протилежний варіант в інших спорах, тому, можливо, я відіб'ю частину грошей. Чорт, вже більше дванадцятої! Пора вирушати. Якщо хочеш щось взяти з собою в літак, не гай часу.
    Метт вийшов, і Ніл не встиг спитати, що змусило його переоцінити шанси на відносини між Рене і Ендрю. Відігнавши цю думку, Ніл захопив стопку листків зі своїми записами про техасців і вийшов в коридор. Помітивши, що саме в нього в руках, Метт розуміючи – майже з жалістю – усміхнувся. Ніл проігнорував цю усмішку і закрив двері. Метт приєднався до дівчат, які чекали його біля своєї кімнати, Ніл пройшов трохи дальше по коридору до компанії Ендрю.
    Тепер він дивився на машину Ендрю новими очима. Він віддав би перевагу скромно вмоститися ззаду з Нікі і Аароном, але не встиг відкрити рот, як місце біля них зайняв Кевін.
    За час коротких перебіжок від гуртожитку до машини і від машини до стадіону всі встигли добряче вимокнути. На цей раз Елісон відмовилася від парасолі, а оновлені зачіску і макіяж захистила за допомогою другого дощовика, який накинула на голову. Вона промокла менше інших, але навіть під дахом продовжувала на чому світ стоїть сварити погоду. Лиси шумно ввалилися в кімнату відпочинку. Ваймак відреагував на їх появу в своїй звичній нетерплячій манері і звелів їм поквапитися зі зборами.
До аеропорту вони добиралися командним автобусом – залишити на стоянці один автобус виходило дешевше, ніж три машини. Навколишній простір мимоволі нагадав Нілу про його поїздку в Західну Вірджинію, і, щоб не рухнути в темну безодню болючих спогадів, він став дивитися на товаришів по команді. Він балансував на межі, поки Ваймак не зміряв його випробуваючим поглядом. Ніл зустрівся з ним очима і знайшов в собі сили не думати про Ріко. Замість цього він згадав, як повернувся сюди, як Ваймак кинув все, примчав за ним і не дав йому зламатися. Тугий обруч, яким стягнуло груди, трохи ослаб, і на безслівне питання тренера Ніл відповів впевненим кивком.
    Лиси вчасно пройшли реєстрацію і паспортний контроль та відправилися шукати свій вихід на посадку. Він розташовувався майже в самому кінці терміналу, за туалетами і магазинами безмитної торгівлі. Проходячи мимо кафе, команда ледь встояла перед спокусливими ароматами кави і свіжої випічки. Ваймак, як завжди, втримав підопічних в строю за допомогою грубих слів і нестрашних погроз.
    "Лисички", як виявилося, прибули в аеропорт першими і вже вишикувалися в чергу у гейту. Ніл подивився на електронне табло над їхніми головами. На ньому горів надпис: "Атланта – 13:20", а значить, не дивлячись на погані погодні умови, затримувати рейс не збиралися. Тим не менш Ніл остаточно повірив в це тільки тому, шо літак вже подали.
    З дозволу тренара Лиси розійшлися по сторонах. Одні взялися дивитися в панорамні вікна, інші покидали ручну кладь на вільні місця. Ніл мигцем глянув на Ендрю і помітив, що той єдиний зі всі не рушив з місця. Міньярд нерухомо стояв, спрямувавши свій погляд в дальнє вікно. Ніл простежив за його поглядом: на одній зі смуг в небо злетів літак.
    Інші Лиси були далеко і не могли їх чути, тому Ніл наважився спитати:
    — Ти ж пожартував, коли сказав, що боїшся висоти? – Зачекавши мить, він зробив другий захід: — Ендрю, я в це не вірю. Тоді що ти робив на даху?
    Ендрю не відповів, але схилив голову набік, і Ніл зрозумів, що той роздумує над питанням – чи то підбирає слова, чи то просто прикидає, яке пояснення видати. Накінець Ендрю поклав долоню собі на шию, намацав пульс і приклав до потрібної точки палець Ніла. Серце билося занадто часто. Ніл списав це на обстановку.
    — Відчував, – накінець промовив Ендрю.
    — Згадував відчуття страху чи пробував відчути взагалі хоч щось? – задав питання Ніл. Ендрю промовчав, і Ніл використав іншу тактику: — Якщо тобі стане легше від цього, в рік розбивається менше двадцяти літаків, і причини не завжди зв'язані з погодою. Іноді пілоти допускають помилку. Як би це не було, це швидка смерть.
    Рука Ендрю завмерла.
    — Яке його ім'я? — Ніл спантеличено нахмурився, і Ендрю пояснив: — Твого батька. Як його звали?
    З Ніла ніби вишибли все повітря. Він не хотів відповідати, не хотів промовляти це ім'я, але зараз в грі в правду була черга Ендрю задавати питання. Ніл не мав права відмовлятися. Він спробував втілитися тим, що цей удар нище поясу Ендрю наніс тільки тому, що його зачепила підначка Ніла, але втішало слабо. Він перевів погляд на команду, впевнився, що Лиси достатньо далеко, але на всякий випадок рушив ще ближче до Ендрю.
    — Натан, – в кінці кінців промовив він. — Його звали Натаном.
    — Ти не схожий на Натана.
    — Я не Натан, – насилу видавив Ніл, — я Натаніель.
    Ендрю ненадовго затримав на ньому погляд, потім мовчки відвернувся і знову почав дивитися на літаки. Ніл відійшов в сторону – вдихнув глоток повітря, позбутися від цієї тягучої болі в жилах. Нікі енергійно замахав йому руками, жестами кликаючи до себе. Як тільки Ніл наблизився, Нікі обережно обняв його за плече.
    — Ти безперечно в нього в улюбленцях, – констатував Хеммік. — Чи відомо тобі, що після Істхейвена він сказав мені від сили десяток слів? Я б навіть приревнував, та не хочу помирати молодим. Слухай, до вильоту ще є час. Може, підемо вип'ємо кави?
В результаті в кафе відправилася половина команди і декілька Лисичок. Нікі запевняв, що часу в запасі достатньо, але ніхто не припускав, що черга буде повзти так повільно. До того часу, коли всі взяли свою каву і повернулися до виходу, посадка вже почалася.
    Ніл уважно спостерігав за Ендрю, готовий до того, що Міньярд може занервувати. Мабуть, Ендрю відчув на собі його погляд, тому що на борт піднявся з виразом найбільшої нудьги на обличчі. Вистава тривала, поки всі не розсілися по місцям і стюардеси не приступили до передпольотного інструктажу. Ендрю не взяв з собою в літак нічого, крім кулькової ручки. Поки стюардеси показували, як користуватися кисневими масками, Ендрю збуджено крутив ручку в пальцях. Кевін, який сидів між ним і Нілом, тримався незворушно – мабуть, звик до неспокійної поведінки Ендрю під час польотів. Ніл, в свою чергу, розумів причину цієї нервозності лише тому, що Ендрю чесно признався в свому страху.
    Ніл подивився в ілюмінатор, але через щільну стіну дощу крузь скло ледь можна було розрізнити крило літака. Вогні на злітній смузі перетворилися в розпливчасті плями. Ніл опустив шторку; бортпровідники зробили останній обхід салону. Взліт ніколи не здавався Нілу важкою процедурою, і все ж він уявив, як, напевно, тяжко доводиться тому, хто погано переносить подорожі в повітрі. Накінець літак покотився по смузі, і Ніл ризикнув ще раз глянути на Ендрю.
    Коли колеса відірвалися від землі, вираз лиця Міньярда не змінився, проте ручка в пальцях перестала тріпатися, а сам Ендрю ніби застиг і так просидів весь час, поки літак набирав висоту. Як тільки це відбулося, він знову взявся крутити ручку. Ендрю не міг не помітити поглядів, які на нього кидав Ніл, але, напівприкрив очі, невідривно дивився на спинку переднього крісла.
    В Атланті в них видався вільний час, і, впевнившись, що номер виходу на посадку не змінився, Ваймак на годину відпустив команду погуляти по аеропорту. Компанія Ендрю провела цей час, бродячих по магазинах. Аарон вибирав собі книжку, Нікі посилено затарювався фаст-фудом. Ендрю кудись зник, і в кінці кінців Ніл знайшов його біля вітрини з хрустальними дрібничками. Предмет уваги Ендрю здався йому дивним, але довго думати над цим не довелося: Кевін і Нікі готові були зцепитися в бійці, тому що Кевін намагався відібрати в Нікі їжу і повернути її на полки.
    — Це не для мене одного, – упирався Нікі, стараючись звільнитися з хватки Дея і при цьому не упустити здобич.
    — Нема чого їсти це перед матчем, – наполягав Кевін. — Якщо ти голодний, з'їш батончик мюслі чи протеїнове печеня.
    — Між іншим, в арахісовій пасті сила-силенна протеїнів, – проінформував Нікі. — Відпусти, не то пожаліюся Ендрю, що ти заборонив їсти шоколад. Відпусти, говорю! Ти мені не бос. Ай! Ти що, мене вдарив?
    — Так, я пішов. Я тебе незнаю, – заявив Аарон.
    — Зрадник, – кинув йому в спину Нікі.
    — Кевін, відпусти вже його, – втрутився Ніл. — Було б через що спорити.
    — Якщо наші захисники будуть повзати по полю, як сонні мухи, це на всіх позначиться, – відрізав Кевін.
    — Та ладно, – відмахнувся Нікі. — Гра в нас в якій? До того часу з мене вже все вийде. Якщо не віриш, візьму тебе подивитися, як я сру. Не думав, що ти такий збоченець, але.. ха! – переможно викрикнув Нікі, коли Кевін люто топаючи, віддалився. Не звертаючи уваги на погляди продавців, Хеммік послав Нілу урочисту посмішку. — Я майстер переконання.
    — Або самообману, – парирував Ніл.
    — Боже мій, невже ти тільки що спробував пожартувати? Ніде не боляче? – Ніл розвернувся, роблячи вигляд, що йде, але Нікі не вгавав: — Ні, справді, з чого це ти в такому хорошому настрої?
    Погляд Ніла знову впав на Ендрю. В променях штучного світла блиснула хрустальна статуетка, яку Міньярд протягував касиру. З цієї відстані Ніл не міг розгледіти, на чому саме зупинив вибір Ендрю, але йому це і не було потрібно. Він згадав фігурки тварин, які акуратно розставлені на полиці в кабінеті психолога. Ним заволоділа суміш здивування та полегшення, на зміну яким прийшла тиха задоволеність.
Ніл не розумів прив'язаності Ендрю до лікаря Добсон, але це його більше не хвилювало. Він правильно поступив, повіривши в неї. Бетсі помирить близнюків, і команда накінець стане одним цілим. "Ворони" і не підозрюють, що їх чекає при наступній зустрічі з "Лисами" на полі.
    — Ей, Ніл, – гукнув його Нікі, — ти мене ігнориш?
    — Просто думаю про гру, – збрехав він. — Йди розраховуйся, я почекаю тут.
    Потиснув плечима, Нікі попрямував до найближчої каси. Тим часом до Ніла підійшов Ендрю, по дорозі захопивши із собою Кевіна. Нікі покликав Аарона, і той теж приєднався до компанії. Всі разом вони повернулися до гейту та стали чекати, коли оголосять посадку. Небо над Антлантою закрили хмари, але дощу не було. Завдяки тому що всі пасажири швидко зайняли місця в салоні, рейс стартував на декілька хвилин раніше, ніж належало за розкладом. Під час зльоту Ніл пильно спостерігав за Ендрю, а потім відвернувся до вікна та поринув у думки про сьогоднішнього суперника.
    Ніл ще ні разу не отримував багаж в аеропорту, адже все необхідне в них з матір'ю поміщалося в ручну кладь. Процедура виявилася заворожливою та неприємною одночасно. Одні й ті самі валізи проїжджали по конвеєрній стрічці незліченну кількість разів, і Ніл вже почав думати, що багаж команди просто загубився. Лиси нудно дивилися на стрічку, але занепокоєння не проявляли, тому свої побоювання Ніл залишив при собі. Невдовзі його терпіння було винагороджено: першою із жолоба на конвеєр вивалилася валіза Елісон, а за нею і інші.
    — Беріть речі і шикуйтеся, – скомандував Ваймак. Він і Еббі вже забрали свій багаж.
    Під проводом тренера Лиси перемістилися на парковку аеровокзалу, де команду чекав дванадцяти місний мікроавтобус, заброньований  заздалегідь. Валізи і сумки, які не помістилися в багажний відділ, довелося ставити в ногах, але в результаті двері абияк закрилися, і це всіх порадувало. Ваймак розгладив м'ятий аркуш з написаною від руки адресою, пробіг очима маршрут та завів двигун. По дорозі вони зробили коротку зупинку в італійському ресторанчику, де перекусили курчам та пастою. Ваймак трохи побурчав на рахунок рахунку – як завжди, не всерйоз, а скоріше для порядку.
    Коли вони прибули, стадіон вже кишів фанатами і поліцією. Охоронці допомогли Ваймаку знайти місце на парковці і провели гостей в роздягальні. Оскільки "Лиси" приїхали завчасно, Ваймак включив всі телевізори, які тільки були в приміщенні, а сам пішов розвідати обстановку. На ближчому до Ніла екрані повторяли самі яскраві моменти вчорашніх змагань між командами першого девізіону. Як і варто було очікувати, половину нарізки складали моменти чергового переможного матчу "Воронів", в якому вони виграли з рахунком п'ятнадцять – вісім. Ніл бачив цю гру в перерві між тренуваннями.
    За пів години до початку Лиси розійшлися перевдягатися. Будь-який захист від сторонніх очей в чоловічій роздягальні був геть відсутнім, і Ніл давно перестав цьому дивуватися, проте його товариші тактично не заходили в туалет, поки він возився з екіпіровкою. Впоравшись, він вийшов в основне приміщення, при цьому рукавиці та шолом заздалегідь одягати не став.
    — Виведи їх на стадіон, – проінструктував Ваймак Даніель, — хай пробіжать пару кіл, освояться.
    Стадіон Техаського університету по розмірам був приблизно таким ж, як "Лисяча нора". Крім того, "Довгоногі" і "Лиси" носили одні й ті ж командні кольори, тому заповнені вболівальниками трибуни виглядали знайомими, їхній вигляд дуже заспокоював. Треба було лише не звертати увагу на крики та свист, якими вибухнули фанати техасців, побачивши на полі команду суперника.
    Після півтора кілометрової пробіжки Лиси потрусили назад в роздягальню на розтяжку. Еббі роздала всім стаканчики з водою, Ваймак стеріг речі. Коли прийшов час займати місця на лаві, Аарон і Нікі викотили стійку з клюшками на внутрішню зону. На трибунах майнули "Лисички" – їм таки вдалося віднайти сектор, зарезервований для вболівальників Пальметто. Ден заставила команду енергійно помахати і своїй групі підтримки, і відданим фанатам. У відповідь "Лисів" нагородили оплесками та схвальними викриками.
Трохи пізніше повз них нескінченною низкою потягнулися "Довгорогі". "Лиси" сьогодні грали у виїздній формі, білій з оранжевим, тоді як господарі – в домашній, оранжевій з білим. Однакові кольори збивали з пантелику; залишалося тільки сподіватися, що у розпал гри ніхто не спутає своїх гравців з чужими, адже найменше збентеження може вартувати одній і другій команді очка.
    Знаючи, що після пробіжки "Довгорогі" вийдуть на поле для розминки, Лиси розібрали клюшки. Ваймак дав їм хвилинку, потім ляснув у долоні, привертаючи загальну увагу:
    — Так, слухайте сюди. Жарти в сторону. Ці хлопці в однакових з вами кольорах можуть здаватися милими та дружелюбними, але тут вони з одною-єдиною ціллю: в першому ж матчі вибити вас з чемпіонату. Вони мріють про перемогу і знають, чого вартує вийти в наступне коло. Ваша сьогоднішня задача – зробити з них посміховисько. – Еббі невдоволено поморщилася, але Ваймак навіть не поглянув в її сторону. — Ви вивчили їх склад  вздовж і поперек, ознайомилися з замітками Ніла. Я показав вам все, на чому треба сфокусуватися. Наші суперники швидкі та небезпечні, але не невразливі. Саме головне – тримати центр поля. Заради всіх чортів і демонів аду, не спускайте очей з їх півзахисників.
    — Та вони в мене на милицях з поля підуть, – пообіцяла Ден.
    — Робіть що повинні, – продовжив Ваймак, — але тільки попробуйте мені виклопотати червону карточку! Це всіх стосується. – Він багатозначно подивився на Метта. Усмішка Бойда нікого не обдурила, але повторяти попередження двічі тренер не став. — Якщо ви, дами, почнете втрачати контроль над ситуацією, просіть допомоги в захисту. І плювати, якщо в цьому випадку одному захиснику доведеться взяти на себе двох нападаючих. Що стосується голкіперів, вони повинні запечатати наші ворота. Все зрозуміло?
    — Зробимо, – з задеркуватою посмішкою відгукнулася Рене.
    Крики фанатів переросли в збуджений рев. Ніл здогадався, що публіку розбурхують маскоти. Продовжуючи в піввуха слухати настанови, він подивився за спину Ваймака – туди, куди тикали пальцями вболівальники. Між лавкою "Лисів" і рядами "Лисичок" знаходився огороджений віп-сектор, а також ложа для представників СМІ. Поліція перевіряла, чи не приніс хтось з блиськосидячої публіки заборонені предмети, але після того як віп-гості розсілися, охорона віддалилася. Розгледівши темне волосся та похмурі тату, Ніл відчув, що світ навколо нього сповільнив рух.
    Ваймак клацнув пальцями перед його носом. Ніл відмахнувся так різко, що налетів на Кевіна. Він кинув погляд на тренера і відкрив рот, щоб вибачитися, але голос кудись зник. Не дочекавшись його вибачень, Ваймак круто розвернувся, обвів поглядом внутрішню зону і миттєво вирахував у натовпі Ріко і Жана. Коли він знову повернувся до команди, лице його було темніше хмари.
    Лиси також побачили непроханих гостей.
    — Якого хріна вони приперлися? – перший відреагував Метт.
    — Піду спитаю, – сказав Ендрю і вже хотів йти, але перш ніж він зробив крок, Ваймак згріб його за комір.
    — Я забороняю здійснювати вбивства на першій грі сезону! Менше думайте про Ріко і більше – про лінії нападу техасців, ясно? Кевін, зосередься. Ніл, ти теж. Ніл! — промовив Ваймак голосніше. — Очі на мене.
    Ніл зрозумів, що знову дивиться на Ріко, і змусив себе перевести погляд на тренера. Ваймак був розсерджений, проте Ніл, вже добре його вивчив, знав, що за люттю приховується непідробна тривога. Тим не менш він вважав за краще витлумачити її як розчарування – так легше себе мотивувати. Сьогодні він потрібен команді і не має права піддаватися емоціям через Ріко. Ніл подумки скрутив всі похмурі спогади, настирливо свербілі в голові, та заштовхав їх як можна глибше.
    — Чорт, я починаю думати, що серйозно подобаюся йому, – з напускною недбалістю промовив він.
    Не дивлячись на те, що сміх Нікі прозвучав фальшиво, а очі залишалися холодними, Ніл оцінив його спробу.
— Та ти в нас красень – очей не відвести! Тобі ще пощастило, що я зайнятий, хоча... Може, вмовимо Еріка відпустити мене на сторону?
    — Ти можеш хоч раз не тягнути це лайно на поле, збоченець? – обурився Аарон.
    — Раз я змушений дивитися, як ти витріщаєшся на Кейтлін, то і тобі доведеться дивитися, як я переманюю Ніла на темну сторону
    — Я не витріщаюся на Кейтлін!
    — Ну так, ну так, звісно не витріщаєшся. Ти чахнеш від туги на відстані, і це в тисячу разів огидніше.
    — Якщо зараз же не закриєтеся, побіжете в мене кола намотувати, – пригрозив Ваймак.
    Нікі коротко усміхнувся Нілу і замовчав. Ніл видавив слабку усмішку у відповідь. Звична лайка допомогла Лисам злегка випустити пар, і старшокурсники переключили увагу з Ріко на Ніла. Ендрю невимушено встав зліва від нього, закривши собою від трибун. На цей раз, зловивши погляд тренера, Ніл мовчки кивнув, підтверджуючи, що взяв себе в руки.
    — Так на чому я зупинився? – уточнив Ваймак.
    — Ви говорили про нападаючих, – сказав Ніл і покосився на Кевіна. Білий як полотно, той не відводив очей від Ріко. Нілу довелося кілька разів штовхнути Дея в бік, щоб відволікти. — Попереджаю заздалегідь, – продовжив він, — якщо за мною закріплять Бекштайна, мені всю дорогу доведеться віддавати бокові паси. Він вище мене на тридцять сантиметрів і якщо зачепить мою ключшку знизу, то смикне так, що я собі щось порву.
    Кевін хотів щось сказати, але Ендрю його випередив і спокійно промовив:
    — На двадцять, а не на тридцять. Його ріст всього метр вісімдесят.
    Ніл і Кевін, як по команді повернули голови та витріщилися на нього. По лиці Ваймака промайнула тінь посмішки: він знав, наскільки цінне зауваження Ендрю і як цей фактор може вплинути на результат сьогоднішнього матчу. Остальні, втім, пропустили коментар повз вуха. Ден стала обговорювати з Елісон можливі способи прикрити Ніла. По хорошому, і йому, і Кевіну теж варто було прийняти участь в цій розмові, проте Ніл ніяк не міг зосередитися.
    В ексі ріст гравця вважався, мабуть, найважливішим параметром, визначальний розмір клюшки і амплітуду рухів. В більшості спортсменів ця характеристика вкладалася в середні цифри, три-п'ять сантиметрів різниці нічого не вирішували. Достатньо було приблизно уявляти ріст суперника – це допомагало зорієнтуватися, наскільки небезпечний конкретний "опікун".
    Ніл і Кевін напам'ять знали точний ріст кожного захисника "Довгорогих" – без цього вони просто не могли грати. На основі цієї інформації технічні гравці вроді Кевіна пророховували всі слабі місця противника. Що ще важливіше, зіставивши ріст суперника зі своїм, Кевін міг оцінити власні переваги і виробити найбільш вдалу техніку нападу. Саме завдяки цьому він так часто примудрився обійти захист.
    Ті ж гравці – і Ніл в їхньому числі, – які приймали рішення інтуїтивно, знаходили вразливі місця противника без всяких зіставлень і розрахунків. Якщо б Ваймак звелів Нілу схематично зобразити на папері сліпу зону конкретного захисника, той не зміг би цього зробити, проте на полі вгадував її за долю секунди. Недостаток досвіду поки не дозволяв йому користуватися цим чуттям в повній мірі, але Кевін стверджував, що з таким талантом місце в національній збірній Нілу забезпечено.
    Ендрю не було потреби запам'ятовувати ріст Бекштайна – перш за все тому, що Бекштайн грав в захисті. Якщо Лиси будуть добре робити свою роботу, то він взагалі не повинен приблизитися до воріт на відстань кидка. Крім того, Ваймак згадував про ріст техасців лиш раз, коли вперше зачитував склад "Довгорогих". Статистика наводилася в брошурі з розкладом ігор першого туру, копії якої Ваймак роздав всім минулого тижня, але Ендрю тут же ж закинув її в шафку і з тих пір ні разу не відкривав.
    Коли Ваймак проходився по списку команди суперника, Ендрю виглядав так, ніби думками находився за тисячу кілометрів, проте при цьому не тільки все розчув, але й запам'ятав. Ця ж його чудова здатність врятувала "Лисів" від поразки в осінньому матчі проти університету Бельмонта. В перерві між таймами Ваймак мимохіть обмовився про техніку пробивання пенальті бельмонцями. До пенальті справа не дійшла, але на останніх секундах неймовірно напруженої гри, коли нападаючому "Черепах" підвернулася можливість зрівняти рахунок, Ендрю вже знав, куди той м'яч полетить, і здійснив неможливе, блискавично закривши собою потрібний кут.
    Ніл подивився на Кевіна, потім на Ваймака: чому ніхто не розказав йому про феноменальну пам'ять Ендрю? Та чи в курсі вони? Він не втримався від спокуси ще разок перевірити Ендрю. Прокрутив в голові лінію нападу техасців і зупинив вибір на п'ятикурсниці.
    — Який ріст у Лейкс?
    — Сам подивися в таблиці, – ліниво відповів Ендрю.
    — Одна відповідь, і все, – попросив Ніл. Ендрю розвернувся, збираючись йти, проте Ніл просунув обтягнуті рукавицею пальці крізь сітку воротарської клюшки і злегка потягнув її на себе. — Ну, який в неї ріст?
    — Метр шістдесят вісім? – припустив Метт.
    — Метр сімдесят три, – виправив Ендрю.
    — Майже попав, – флегматично потиснув плечима Метт.
    Ніл відпустив клюшку Ендрю і сильніше стиснув власну.
    — Ми переможемо, – твердо сказав він.
    — А ти припускав, що ми можемо програти? – спитала Ден.
    — Ні, – признався Ніл. Кутики його рота здригнулися, і по тому, як розтягнулися губи він зрозумів, що усміхається усмішкою батька. Він з силою притиснув до рота рукавицю, ледь не вдавивши зуби в губи, відчув смак крові, тільки тоді опустив руку. Трохи відсторонився і подивився над головою Ендрю на Ріко. — Я навіть радий, шо він побачить нашу перемогу. Подивимся, як його це вибісить.
    — Подивимся, – кивнув Ваймак. — В загальному, вважайте, що все саме головне я вам вже сказав, тому що на слова часу більше немає. Двері на поле відкриті. Виконуємо звичайні вправи, по одному і в трійках. Ендрю, для тебе в який раз повторюю: не перекидуй чортові м'ячі на чужу половину поля.
    Лиси закінчили екіпіруватися і вийшли на коротку розминку. Надмірного зусилля Ніл не проявляв; він скоріше пробував оцінити власну фізичну форму, ніж забити гол свому ж воротарю. Коли він вперше помітив Ріко, заживаючі синці на його тілі знову занили, але зараз він вже нічого не відчував. Перед очима були товариші і їх злагоджені рухи.
    Команди покинули поле, капітани підкинули монетку. Право першої подачі виграла Ден. До початку гри залишалось декілька секунд, і Ваймак використав їх, щоб дати підопічним останні настанови.
    — Пам'ятайте: щоб вийти в наступний тур, нам треба перемога в двох матчах з трьох, і програти в першому ніяк не можна. Нападаючі, чекаю від кожного про три очка, інакше відправлю бігти марафон. Захисники, будете тупити – складете їм компанію. Рене, ти сама все знаєш. Ендрю, якщо пропустиш не більше трьох голів, обіцяю тобі повну шафку бухла.
    Диктор оголосив вихід стартових складів. Ніл зайняв своє місце на лінії середини поля і наостанок подивився в сторону Кевіна. Бекштайна – можна було визнати це не інакше як дивом – приставили опікати Дея. Кевін відповів на погляд Ніла кивком. В цей момент, коли прогуділа стартова сирена, Ніл вже ледь не підпригував від нетерпіння.
    На початку гра йшла рівно, команди ганяли м'яч туди-сюди. Пара сутичок, пара небезпечних моментів і щедрий обмін грубостями. Ваймак не дарма попереджав про підступність півзахисту "Довгорогих". Півзахисниця, яка вийшла в стартовому складі, діяла швидко і брудно. Вони з Ден штовхались на кожному кроці, вступаючи в силову бійку, навіть коли м'яч знаходився на іншому кінці поля. Яким дивом Даніель стримувалася так довго, Ніл не розумів, але терпіння їй вистачило на добрих десять хвилин.
    Наступного разу, коли м'яч полетів до них, Ден нирнула під свою "опікуншу" і акуратненько упустила її на паркет, а потім, щоб ще й принизити, протягнула поваленій суперниці руку допомоги. Через секунду обидві сипали лайкою, тича один в одного пальцями. Арбітри вже попрямували до дівчат – ймовірно, маючи намір показати капітану "Лисів" червону карточку за небезпечну гру, – але тут ображена півзахисниця "Довгорогих" зарядила Ден по зубах. Та підняла руки, відмовляючись відповідати на агресію. Власне, в цьому не було необхідності, адже Ден досягла, чого хотіла. Обидві дівчини заробили по жовтій карточці, і по рішенню суддів, гра відновилася з нейтрального положення.
    Ця бійка, яка не відбулася стала поворотним моментом в грі, і до самої перерви на полі творилася справжня м'ясорубка. До того часу, як сирена оголосила про закінчення першого тайму, в Ніла від болі горіло все тіло, але він не звертав на це уваги. Ендрю зробив те, про що його просив тренер, і пропустив всього два м'яча. "Лиси", в свою чергу, здобули цілих чотири очка. Ніл слідом за товаришами поплентався з поля на перерву, пройшов мимо Ваймака, який жваво відбивався від репортерів, і міряв кроками роздягальню, поки онімівші пальці на ногах знову не набули чутливості. Еббі силою вивела його у відведений їй кабінет і нашвидко оглянула. Ніл до того втомився, що навіть не чинив опір.
    В другому таймі "Довгорогі" рили землю носом, получивши дві червоні карточки і п'ять жовтих. Їх грубий стиль гри зіпсував "Лисам" немало нервів, проте підопічні Ваймака відчайдушно стримувалися і не встрявали в конфлікти. Одна жовта карточка не представляла серйозної погрози, тоді як пілся двох отриманих підряд гравець відправлявся на лаву, і дозволити собі такого Лиси не могли. Вони старанно зберігали спокій і, не дивлячись на безліч порушень, не переходили небезпечної межі. Крім того, вони витягли максимум вигоди від всіх пенальті, назначених в ворота суперника. В кінцевому результаті зусилля "Лисів" увінчалися успіхом: вони перемогли з рахунком сім – шість.
    Коли вся команда потягнулася з поля, Рене навіщось пішла до Ріко. Знаючи її дружелюбний характер, Ніл зупинився і став дивитися їй в слід. Ріко не потиснув її руку, але це зробив Жан. Рукостискання, як виявилося Нілу, трохи підзатягнулося, але по чиїй вині, було незрозуміло.
    Він згадав, як дивно Жан відреагував на появу Рене під час осіннього банкету, яким довгим поглядом дивився на неї і як потім ніяково представлявся. Саме цей спогад вислизав від Ніла минулого тижня, коли він перелистував есемески від товаришів, вбиваючи час в Реддіне. Жан змирився з жорстокістю Ріко і Тецудзі, тому що крім "Воронів" в нього нікого не було. Нікого, про кого він міг дбати, заради кого варто було боротися за свою свободу. Тому Моро просто схиляв голову і пробував вижити. Рене стала першим яскравим промінчиком, який залучив його увагу.
    — Вона йому подобається, – сказав Ніл скоріше ствердно, ніж питально.
    Кевін теж дивився на всіх трьох.
    — Яка різниця? Все одно нічого не вийде.
    Осінню Рене розказувала Нілу, що романтичні відносини для Воронів під забороною. Тецудзі хотів, щоб нічого не відволікало його вихованців від гри. Рене знала про це і все одно підійшла до Жана. Ніл припускав, що не правильно сприйняв її наміри, але... чому б не скористатися можливістю?
    — Навіть якщо і не вийде, це може зіграти нам на руку, – сказав він. — В тебе зберігся телефон Жана? Дай його номер Рене, і подивимося, що зміниться до фіналу.
    Ден і Кевін заздалегідь домовилися взяти на себе післяматчеві інтерв'ю. Ніл з полегшенням залишив їх в оточенні преси і вже крокував в роздягальню, щоб розділити радість перемоги з іншими Лисами, але далеко піти не встиг. Ледь він зробив десяток кроків, як один з репортерів крикнув йому в спину:
    — Ніл, це правда, що тебе прийняли при королівському дворі?
    По-доброму Нілу варто було прикинутися, що через крики розпаленої публіки він не почув питання, і йти своєю дорогою, проте він різко затормозив. Спрямувавши погляд прямо перед собою, зважив, що можна говорити і що неможна, і накінець обернувся. Присутність на стадіоні Ріко означало, що Ендрю не зводить очей з Кевіна, але після цього нахабного питання Ендрю дивився не на Кевіна, а на нього. Ніл хитнув підборіддям в безслівному питанні, і Ендрю недбало махнув рукою – мовляв, роби як знаєш.
    Ніл розпустив ремінці на шоломі і попрямував до трійки репортерів. По дорозі Ендрю забрав у нього шолом і передав Рене, яка йшла в роздягальню. Сунувши рукавиці під пахву, Ніл встав поряд з Кевіном.
— Вибачте, – сказав він, — ви щось сказали?
    — Кажуть, тобі запропонували приєднатися до свити короля. – Журналістка піднесла мікрофон до обличчя Ніла, з інтересом розглядаючи його вилицю, заклеєну промоклим від поту пластирем. — Прокоментуєш цю новину?
    Коли люди тільки почали задавати питання про тату Ріко і Кевіна, Ріко відповідав прямо: він – найкращий нападаючий в світі, і він хоче, щоб всі це знали. Після появи на публіці Жана з цифрою "три" на вилиці Моріяма злегка змінив легенду: нібито тепер він особисто відбирав кандидатів в національну збірну. Своє оточення він назвав "свитою короля", і, хоч назва була неофіційною і звучала дуже пихато, талант і заслуги Ріко додавали поясненню правдоподібності.
    — А, ви про це. – Ніл зірвав пластир і дозволив журналістам як слід роздивитися тату. Репортерша жестами веліла оператору зняти крупний план, і Ніл слухняно повернув голову, демонструючи щоку об'єктиву. Він усміхався і на цей раз не пробував приховати усмішку. Журналісти – чи то тупі, чи то занадто охочі до сенсацій – не розгледіли прихованої в ній погрози. Кевін, розуміється, не був так само сліпий, тому він тихо прошипів французькою:
    — Не провокуй його.
    Ніл відчув скороминуще, але гостре бажання придушити Дея. Не тратячи час на відповідь Кевіну, Ніл звернувся до репортерів:
    —  Вражає, правда? Здається, Ріко вперше припустився помилки. Правда, визнавати власні помилки в нього не вистачає розуму.
    — Ти хочеш сказати, він припустився помилки, запросивши вас? – уточнила репортерша.
    — Ти вважає, що не заслуговуєш свого номера? – одночасно питає інша.
    Ніл зробив вигляд, ніби здивований їх незрозумілістю.
    — Я вважаю, що він не заслуговує нас. – Він показав на себе і Кевіна. — Але тату тут ні до чого.
    — Тобто?
    — Буду говорити чесно, – сказав Ніл. — Я знаю, що в грі Ріко чудовий. Це всім відомо. Дядькове ім'я сильно допомагає йому просуватися по життю, у "Воронів" значна статистика. Але поважати Ріко Моріяму як людину ні за що. До грудня минулого року я вважав його закінченим егоцентриком, який настільки схиблений на власній славі, що просто не бачить потенціалу в інших гравцях. Мене він, само собою, вважав придурком з глуши, недостойним мати свою думку. Тим не менш на це Різдво ми вирішили піти один одному назустріч. Ріко запросив мене потренуватися в складі "Воронів", щоб я побачив різницю між нашими командами. Ось чим це закінчилося. – Ніл показав пальцем на свою вилицю. — Він признав, що помилявся на рахунок мене, а я пообіцяв повністю виправдати його очікування. Ми ніколи не станемо друзями і безперечно не будемо живити один до одного теплих почуттів, але по необхідності так чи інакше будемо тримати один одного в полі зору.
    — Ходять чутки, що ви збираєтеся перейти в збірну університету Едгара Аллана.
    — Коли я був в гостях у "Воронів", така можливість обговорювалася, – підтвердив Ніл, — але ми з Ріко обоє знаємо, що цьому не бувати. Я ніколи не реалізую себе, граючи за "Воронів". Крім того, я ледь витерпів два тижня в їхній компанії. Не уявляю, як би я зміг виносити їх цілих чотири роки. Огидні істоти. І знаєте що? – продовжив Ніл, не давши репортерам відкрити рот. — Це мілко. Я сказав, що буду чесний, але, мабуть, переборщив з відвертістю. Висловлюся інакше: "Лиси" пообіцяли "Воронам" реванш, тому я буду бажати Ріко удачі до самого фіналу. Якщо би він не вірив, що ми там зустрінемося, то не набив би мені цю тату і не прилетів би з іншого кінця країни, щоб подивитися на нас сьогодні. Він знає, що в нас є реальний шанс попасти у фінал, просто ще не зрозумів, що при нашій наступній зустрічі перемогу заберемо ми. Так що слідкуйте за розвитком подій. Всіх нас чекає захоплюючий сезон. Хорошого вечора, – попрощався Ніл, коли журналісти накинулися на нього з питаннями. Немов і не чуючи їх, він повернувся і покрокував до роздягальні. Дзвінкий регіт Даніель підказав, шо вона рухається слідом; оглядатися і перевіряти, чи йдуть з нею Кевін і Ендрю, Ніл не став. Двері роздягальні за ними захлопунлися, відрізавши їх від зовнішнього шуму, і до Ніла донеслися обривки незадоволеного буркотіння Кевіна. В ньому знову закипіла злість, і цього разу він її не стримував. Розвернувшись, він грубо штовхнув Дея спиною в двері. Кевін, який був майже на голову вищий, легко міг накостиляти йому, але від неочікуваності навіть не захищався. Ден здивовано витріщилася на Ніла; Ендрю, який врізав Метту за те, що той вдарив Кевіна, акуратно відійшов в сторону. Ні та, ні інший втручатися не збиралися, і Ніл повністю зосередив увагу на Кевіні.
    — Вистачить! Більше не смій затикати мені рот, – люто затараторив він французькою. — Я не дозволю йому вирішувати, як для мене все закінчиться.
    — Ти піддаєш небезпеці всю команду, – так само різко заперечив Кевін. — Взагалі не думаєш головою.
    — В такому випадку ти теж. Скільки можна його боятися?
    — Це не тумблер, який ти включаєш і виключаєш. Кому як не тобі про це знати! – Кевін в кінці кінців відпихнув Ніла, але сам залишився на місці. — Ти не ріс разом з ним і не маєш права мене засуджувати.
    — Я не засуджую. Я говорю, що тобі давно пора постояти за себе. Який сенс у всіх наших потугах, якщо ти і далі залишаєшся іграшкою в його руках? Якщо б ти по-справжньому вірив в нас – вірив в себе, – ти дав би йому відсіч.
    — Ти не розумієш.
    — Не розумію! – викривнув Ніл. — Ти знайшов вихід. В тебе є майбутнє. Так чому ти від нього відмовляєшся, чому воно тебе так лякає?
    Раптово гнів Ніла погас, розсипався на вугілля під вантажем рано пережитого горя і необхідності діяти дальше. Незадоволений вираз Кевіна змінився уважним: він відчув цей надлом в інтонації Ніла. Той знову спробував розсердити себе і з жаром продовжив:
    — Коли я тільки дізнався всю історію з кланом Моріяма, я залишився, тому що подумав: в тебе є шанс. Один з нас повинен вибратися з цього лайна, і я хочу, щоб це був ти. А ти до сих пір віриш в дурну цифру на морді. В чому прикол вічно бути другим?
    Кевін подивився на Ендрю, хоча той не розумів ні слова, і цей погляд не був закликом про допомогу. Кевін промовив:
    — Коли ми запросили Ендрю в команду "Воронів", він сказав мені те саме. Сказав, що я йому не цікавий, тому що роблю кар'єру на другий ролях. Я сам не хочу цього, але я не такий як ти. – В очах Кевіна стояли біль і гіркота, хоча обурювався він виключно на себе. — Я завжди належав Ріко, і я як ніхто інший знаю, що станеться, якщо ти підеш йому наперекір.
    — Знаєш, – погодився Ніл. — Але ж у тебе вже все відібрали. Хіба тобі є що втрачати?
    Кевін промовчав. Ніл з хвилину чекав, потім відвернувся. В кінці коридору стояв Ваймак. Руки він схрестив на грудях, з рота стирчала незапалена сигарета. Коли Ніл попрямував в його сторону, він виразно заломив брову.
    — На хвилиночку, ми взагалі-то перемогли. Обов'язково треба псувати всім настрій?
    — Ми просто розійшлися у думках, – з напускним спокоєм відповів Ніл. Вже не порозі роздягальні він знову оглянувся на тренера. — Та, і заздалегідь прошу вибачення за інтерв'ю. Якщо що, вони перші почали.
    — Боже правий, – змучено видихнув Ваймак, — що ще ти там наговорив?
    — Він назвав Ріко пафосним гондоном, – повідомила Ден. — Трошки іншими словами, але сенс всі зрозуміли.
    Ваймак притиснув великі пальці до скронь.
    — І чому я з самого початку не зажадав надбавку за вредність? Так, все, провалюй з моїх очей. Я не збираюся розбиратися з твоїми вихідками, поки не перекину пару стопок. Між іншим, до всіх відноситься. Швидко приводьте себе в порядок. Тих, хто через двадцять хвилин не буде сидіти в автобусі зі всіма речима, залишу тут. І доречі, – добавив він, поки Лиси не встигли розійтися, – ви непогано виглядали сьогодні.
    Ваймак дав команді всього двадцять хвилин, і десять з них Ніл провів у душі, до відмови викрутивши кран і не звертаючи увагу на те, що гаряча вода обпалювала шкіру. Він виводив пальцем на мокрій кафельній стіні своє ім'я – раз за разом, поки не оніміла рука.