Глава 9. Клуб «Кінестетика»

1.6K 121 88
                                    

Час до п'ятниці пролетів непомітно. Кай ще декілька разів з'їздив до лікарні, але там все стихло, активісти розбрелися, залишивши кілька плакатів та зелені стрічки на парканах. Ті, що дорожчі – переливались під сонцем усіма відтінками зелені, дешевше – були схожі на шматки паперу. На підлозі валялося декілька інститутських значків із літерами «А», на честь загиблого аудіалу.

На парах він частіше відмовчувався, зрідка огризаючись на Міку і за кілометр обходячи Джиена. Після тієї ідіотської поїздки вони жодного разу не заговорили, і емпата це цілком влаштовувало. Тільки іноді він ловив на собі байдужий погляд сірих очей, від якого по спині бігли мурашки.

Ночувати Кай продовжував у гуртожитку, більше не намагаючись навідатися до маминої квартири. Приходив він туди вже за північ, щоразу натикаючись на дрімаючу вахтерку. За годину до загального підйому навідувався в душ і початку пар чекав під корпусом інституту. Хейгер уже декілька разів натикався на нього вранці, але нічого не питав, мовчки тицяючи перепусткою на посту охорони й відчиняючи двері замерзлому студенту. Навіщо куратор так рано приходить на роботу емпат не цікавився, але це його цілком влаштовувало.

У ніч на п'ятницю несподівано вдарив мороз, і Кай напнув відразу дві футболки й тонку кофту. Захопити з квартири куртку він, як завжди, не здогадався, і зараз дуже шкодував. На сходах повільно вицвітав іній, і емпат вимушено стояв біля входу, погойдуючись на носках. Кеди теж не рятували від холоду, пальці ніг вже заніміли, і він намагався зігрітися таким нехитрим способом.

– Мерфі, знову ти. У тебе що, не той часовий пояс стоїть на телефоні?

Похмуро глянувши на куратора, Кай попрямував до дверей, намагаючись не сильно тремтіти.

– Звичайно, ваша високість, – іронічно схилив голову Хейгер, відчиняючи двері та роблячи запрошуючий жест рукою.

– Дякую, – промимрив емпат і збирався було загвинтити в інший бік, але спритний професор встиг схопити його за плече.

– Туди.

Кай за інерцією зробив декілька кроків, і то завдяки поштовху куратора, а потім очікувано зупинився.

– Навіщо?

– Тобто, «куди» тебе не цікавить?

«Та скажи ти прямо, гадючище.»

ЕмпатиWhere stories live. Discover now