Частина 1. Старший спадкоємець Глава 1. Інспекція

8K 245 32
                                    

Наступний провулок завів його у глухий кут. Довга звивиста вулиця завершувалася цегляним парканом, що намертво перегороджував прохід. Кай з люттю садонув по ньому кулаком й зацьковано обернувся. З обох боків вищирялися темні вікна, забрані ґратами.

Шум за рогом наростав з кожною секундою. Кай виразно відчував холодну зосередженість переслідувачів, до якої домішувався вогник запалу та азарту. Вони насолоджувалися гонитвою. Він же, як загнаний заєць, петляв вулицями, відчуваючи себе здобиччю. Останнє бісило його найбільше.

Вже з третьої спроби віконні ґрати піддатливо тріснули, під ноги посипалися шматки цегли й іржі. Зірвавши зав'язану на поясі сорочку, він абияк намотав її на лікоть і різко вдарив. Дзвін скла гримнув на всю вулицю. Зовсім поруч повіяло нетерплячістю, яка відгукнулася тремтінням в ногах.

Уламки скла, що стирчали у рамі, вп'ялися в долоню, але він лише роздратовано відмахнувся. У сорочці зяяли дірки, але вона знадобилася ще раз — затиснути порізи, щоб його не вистежили по плямах крові.

«Бісовий стадіон, навіщо взагалі треба було туди пертися?!»

Темні коридори плуталися перед очима, поки він мчав по занедбаній будівлі. Вдалині знов пролунав дзвін скла. Переслідувачі вже були всередині, повторивши його маневр. Занадто швидко, але якщо він встигне вибратися з іншого боку будинку і вискочити на людну вулицю, то вони його загублять.

«Кляті змагання. Все пішло не так. Під час впливу один з інсайдерів помилився, глядачі злякалися і...»

Кай влетів в просторе кутове приміщення, що колись служило спортивним залом. При перших кроках на нього тут же війнуло пилом і ніс провокаційно засвербів. Чхнути в лігві, захопленому нишпорками, було б найбільш дурним завершенням гонитви.

Навпроти вхідних дверей виднілось криве баскетбольне кільце. Величезні вікна були завішані сіткою, її обривки погойдувалися на протязі. Рами грізно вищирялися скляними уламками, але пролізти крізь них вдалося б хіба що отримавши фарш на виході. А ось відкрита кватирка на висоті двох метрів йому підходила.

Кай кинувся до неї, відчуваючи, що відлік пішов вже на секунди, які вислизали крізь пальці, неначе мокрі медузи. Низька спортивна лавка хруснула під його ногами. Підстрибнувши й кінчиками пальців вчепившись в раму, він перевалився через неї животом, чуючи тупіт і нетерпіння прямо за спиною. Холодок протягу і чужої уваги одночасно мазнули потилицю.

ЕмпатиWhere stories live. Discover now