Примара

Спогади з дзеркал

Царство Морфея цього разу стрічає його не безкінечним різноманіттям дзеркал, а все тими ж білими й моторошними стінами.

Рецептори дразнить запах медикаментів. Зап'ястя й кісточки нестерпно печуть, очі розфокусовано шукають причину цього болю. І знаходять.

Він прив'язаний до ліжка. Того хиткого, з плямами невідомого походження. Над ним стеля. У кутках видніється пліснява. Зараз вона нестерпно виїдає Техьону очі.

Тріщини, мов лінії, написані художником, естетично й гармонійно спускаються стінами і впадають прямо у холодну, вкладену плиткою підлогу.

Навпроти його ліжка стоїть умивальник. Вода моторошно капає з не до кінця закрученого крану до водостоку. Порівняння з годинником приходить до Техьонової голови швидше, ніж він встиг про це подумати. Дійсно, як годинник, що відраховує час до чогось страшного. 

Масивні й тяжкі двері огидно скриплять, викликаючи мурахи на шкірі Техьона. І не зрозуміти, чи то  звук так діє на чутливі вуха хлопчини, чи те, що на нього чатує зразу ж після нього.

В палату заходить чоловік . Худорлявий, невисокий. З гострим підборіддям і великими крилами носа. У волоссі у нього старість. Борідка, як у цапа, теж віддає сивиною . Він у білосніжному халаті, у руках блокнот з ручкою, яку тримають криві пальці. Підходить впритул до ліжка.

- Сімнадцятий, як почуваєшся?- звучить його скриплячим голосом, який вводить Техьона в невеликий ступор. Напрочуд вже знайомі ці нотки скрипу, що змішується з хрипом.

У відповідь же Те мовчить.

Не хоче говорити з цим цапом. Чи  як його звуть, не важливо.

Або, правильніше сказати, не знає про що. Не впевнений, що річ взагалі йде про нього. Бо він не сімнадцятий. Він Кім Техьон.

- Зрозуміло - скрипить у відповідь на мовчання- збільшити дозу препарату

Якого препарату? Де він? Чого сімнадцятий? Де той приємний чоловік?

Думки хижими птахами кружляють над ним, а він не може зосередитися на одній, пропустивши інші

Цап гидко всміхається під носа. В очах Техьона пусто. Вони нічого не виражають. Тож не може цей лікар уловити думку Кіма. Не витягне її за вус, як того сома з річки.